Постанова № 41187667, 30.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2014 року 08 год 15 хв. № 826/17663/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УПІ-Магістраль» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 19 липня 2013 року № 0004102220, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УПІ-Магістраль» (далі - позивач, ТОВ «УПІ-Магістраль») звернулось до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) від 19 липня 2013 року № 0004102220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2014 року у справі № 826/17663/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року, у задоволенні позову ТОВ «УПІ-Магістраль» відмовлено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 червня 2014 року за № К/800/21964/14 ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2014 року по справі № 826/17663/13-а скасовано, а саму справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий судовий розгляд, виходив з того, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом, можливостей контрагента щодо виконання укладених з позивачем договорів, фактичної оплати податку в ціні товару, рух активів в процесі здійснення господарських операцій з відповідним документальним підтвердженням, факт реєстрації контрагента позивача в якості платника податку, а також питання формування позивачем валових витрат в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вищевказаним контрагентом та їх зв'язок з господарською діяльністю.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи (ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зокрема, в тексті своєї ухвали від 11 червня 2014 року Вищий адміністративний суд України вказав на необхідність перевірити під час нового розгляду справи реальність виконання спірних операцій з поставки транспортно-експедиційних послуг позивачеві саме в рамках правовідносин з ТОВ «Ариал», витребувавши первинні документи, складенням яких мають оформлюватися ці послуги з урахуванням сутності господарської операції, законодавчо встановлених вимог щодо організації та оформлення перевезення вантажів та звичаїв ділового обороту, та дослідження існування ділової мети у розглядуваних операціях.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2014 справу прийнято до провадження суддею Дегтярьовою О.В.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що висновки ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.07.2013 року № 221/22-222-36240675 «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «УПІ-Магістраль» (код за ЄДРПОУ 36240675) щодо правильності нарахування, сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року» документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що позиція контролюючого органу щодо недійсності (нікчемності) господарських правочинів, укладених між ТОВ «УПІ-Магістраль» і ТОВ «Ариал» фактично ґрунтується на неналежних доказах. При цьому належне дослідження та аналіз змісту наданих до перевірки первинних документів (в тому числі договору про надання послуг від 03.12.2012р. № 03/12) перевіряючими фактично не проводився. Натомість реальність спірних фінансово-господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином складеними первинними і розрахунковими документами.

Відповідач у свою чергу проти позову заперечував, надавши до канцелярії суду заперечення від 09.12.2013р. № 4019/9/26-53-10-15 і додаткові документи. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «УПІ-Магістраль» щодо правильності нарахування, сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт перевірки від 05.07.2013 року № 221/22-222-36240675. Згідно висновків даного Акта ТОВ «УПІ-Магістраль» допустило порушення норм податкового законодавства, зокрема: п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту за грудень 2012 року суму податку на додану вартість з вартості транспортних послуг, наданих сумнівним контрагентом - ТОВ «Ариал», що, в свою чергу, призвело до заниження позивачем податку в сумі 46 648,74 грн. За даними Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 12.04.2013р. № 1335/22.3/14331605 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ариал» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2012р. по 31.12.2012р. у названого контрагента ТОВ «УПІ-Магістраль» відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції за вказаний період, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення господарських операцій, відсутній кваліфікований персонал, основні фонди, також встановлено факт відсутності за місцезнаходженням та зазначено, що підприємство здійснювало діяльність пов'язану з наданням податкової вигоди третім особам. З урахуванням цього ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.07.2013р. № 0004102220, яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на додану вартість.

В судових засіданнях, призначених у даній справі, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в призначених судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

10 вересня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

В ході попереднього судового розгляду було встановлено, що в липні 2013 року працівником ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС (правонаступником якої наразі є ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) на підставі Наказу ДПІ від 01.07.2013р. № 131 та направлення на перевірку від 02.07.2013р. № 1376 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «УПІ-Магістраль» (ідентифікаційний код 36240675) з питань правильності нарахування та сплати податку на прибуток і податку на додану вартість за період з 01.10.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт від 05.07.2013 року № 221/22-222-36240675 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлений факт неправомірного включення ТОВ «УПІ-Магістраль» до складу податкового кредиту за звітний місяць грудень 2012 року сум податку на додану вартість в розмірі 46 648,74 грн. на підставі податкових накладних (перелік яких наведений на стор. 9 Акта перевірки), що виписані ТОВ «Ариал» (ідентифікаційний код 14331605) у зв'язку з наданням транспортних послуг.

На думку працівника ДПІ договір про надання послуг, що був укладений між зазначеними підприємствами є нікчемним, та фактично укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а надані до перевірки податкові накладні - не відповідають вимогам п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV і п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88.

Дані висновки перевіряючим були сформовані на підставі висновків та відомостей, що викладені в тексті Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 12.04.2013р. № 1335/22.3/14331605 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ариал» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2012 по 31.12.2012. Зокрема, висновками цього іншого Акта у ТОВ «Ариал» відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції за вказаний період, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення господарських операцій, відсутній кваліфікований персонал, основні фонди, також встановлено факт відсутності за місцезнаходженням та зазначено, що підприємство здійснювало діяльність пов'язану з наданням податкової вигоди третім особам.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 05.07.2013 року № 221/22-222-36240675 перевіряючий встановив порушення ТОВ «УПІ-Магістраль» норм п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на додану вартість за звітний період грудень 2012 року на суму 46 649,00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав 12 липня 2013 року до канцелярії ДПІ письмові заперечення від 12.07.2013р. № 1909 на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 19.07.2013р. № 1897/10/26-53-22-01-11 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ТОВ «УПІ-Магістраль» - без задоволення.

19 липня 2013 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі зазначеного Акта перевірки прийняла спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення за № 0004102220 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «УПІ-Магістраль» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 58 311,00 грн., в т.ч. 46 649, 00 грн. - основний платіж, 11 662, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Дане податкове повідомлення-рішення від 19.07.2014р. за № 0004102220 було переглянуто в процедурі адміністративного оскарження у відповідності до ст. 56 Податкового кодексу України, та згідно рішень Головного управління Міндоходів у м. Києві 26.09.2014р. № 4693/10/26-15-10-06-01 та Міністерства доходів і зборів України від 25.10.2013р. № 14002/6/99-99-10-01-15 залишене без змін.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та діяв до 01 березня 2014 року).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що 03 грудня 2013 року між ТОВ «УПІ-Магістраль» (Клієнт) і ТОВ «Ариал» (Експедитор) був укладений договір про надання послуг за № 03/12, за умовами якого Експедитор зобов'язується за дорученням Клієнта та за винагороду і за рахунок Клієнта організувати здійснення транспортних та інших послуг (далі - транспортних послуг), пов'язаних з перевезенням вантажів, вказаних Клієнтом, по лініях залізничних доріг території України, Російської Федерації, країн СНД та Балтії, інших іноземних держав (експорт, імпорт, транзит)(п. 1.1 зазначеного Договору). Згідно п. 1.2 цього Договору до транспортних послуг за цим Договором прирівнюються всі послуги (як в комплексі, так і окремо), що пов'язані з пошуком і наданням необхідних та придатних (в технічному і комерційному плані) транспортних засобів (рухомого складу чи вагонів), підготовкою вагонів до завантаження і перевезення (в т.ч. очищення та маркування), перенаправлення вагонів до місця завантаження, надання вагонів під завантаження, контролем завантаження і кріплення, охороною транспортних засобів і вантажів в них, відслідковуванням вагонів і вантажів, узгодженням необхідних дозвільних документів на рухомий склад, контролем за розвантаженням і підготовкою вагонів після вантажу, організації повернення вагонів, організацію інших робіт, пов'язаних з обслуговуванням вагонів і вантажів.

Права та обов'язки сторін закріплені в п. 2 даного Договору. Зокрема, п. 2.1 Договору передбачено, що на Експедитора покладені обов'язки щодо: здійснення діяльності по забезпеченню залізничного перевезення вантажів у відповідності до умов і вимог внутрішніх та міжнародних Правил залізничних перевезень, в т.ч. Угоди про міжнародне вантажне залізничне сполучення (СМГС) і Статуту залізниць України; забезпечення контролю за надходженням заявок на місячне планування експортних, імпортних, транзитних вантажів, а також вантажів, що перевозяться в межах України та у міжнародному сполученні, що здійснюються Клієнтом; здійснювати за погодженням з Клієнтом та за його рахунок оплату тарифів і додаткових платежів і зборів за перевезення вантажів залізницями; організації заявленого Клієнтом перевезення в строк не пізніше 5-ти робочих днів з моменту надання заявки та оплати вартості перевезення (при цьому заповнення залізничних накладних здійснюється Клієнтом відповідно до наданих Експедитором інструкцій); здійснення за згодою Клієнта і за його рахунок страхування вантажу наданого до перевезення; своєчасної подачі транспортних засобів у визначені строки та у відповідності до вимог.

При цьому за умовами п. 2.3 і п. 2.5 цього Договору Експедитор не являється перевізником, натомість перевізниками є організації та підприємства «Укрзалізниці» або інших залізниць. Сторони мають право за своєю ініціативою залучати до виконання своїх зобов'язань за Договором третіх осіб без узгодження із іншою стороною.

Факт надання послуг Експедитором і виконання ним своїх зобов'язань за Договором підтверджується залізничною накладною або іншим комплектом документів, які відображають рух вантажу від пункту його відправлення до пункту призначення (п. 2.4 зазначеного Договору).

Вартість послуг за цим Договором визначається сторонами на договірних засадах та з урахуванням видів, обсягів наданих послуг, а також їх терміновості. Безпосередньо вартість послуг вказується у рахунках Експедитора та в актах виконаних робіт (наданих послуг)(п. 3.1 Договору).

Згідно п. 4 даного Договору оплата послуг Експедитора здійснюється Клієнтом в національній валюті Україні на підставі виставлених рахунків та у безготівковій формі, шляхом переказну коштів на рахунок Експедитора у банку.

Відповідно до п. 9.1 зазначеного Договору строк дії Договору починає свій перебіг з моменту набрання ним чинності (тобто з моменту підписання його сторонами) та триває до 31.12.2013р.

Відповідно до письмових пояснень ТОВ «УПІ-Магістраль» від 11.08.2013р., наданих 11 серпня 2014 року в судовому засіданні у справі, придбані у ТОВ «Ариал» послуги з перевезення вантажів залізницею були використані безпосередньо в господарській діяльності Товариства. Так, ТОВ «УПІ-Магістраль» спеціалізується на здійсненні господарській діяльності з організації різного роду перевезень вантажів та здебільшого залізницями, що засвідчується наданими до матеріалів справи установчими та реєстраційними документами підприємства та визнається контролюючим органом (на стор. 2 Акта перевірки наведені відомості про основні види діяльності ТОВ «УПІ-Магістраль» за КВЕД). В ході здійснення такої господарської діяльності ТОВ «УПІ-Магістраль» зазвичай виступає в якості посередника, а тому до процесу перевезення вантажів залучаються треті особи - перевізники, митні брокери, транспортні підприємства, складські організації, та ін. Крім того, з урахуванням специфіки певних вантажів (зокрема, зернових) та терміновості їх перевезень, у позивача часом виникає необхідність в залученні в якості субпідрядників інших експедиторів, що дозволяє своєчасно і якісно виконати замовлення клієнтів та одночасно не збільшувати штат підприємства. Так, в грудні 2012 року з метою виконання замовлень підприємств ТОВ «АСТІ», ТОВ «Росток-Трейд», ТОВ «Олімп-Агро» і ТОВ «Лук'янівське» на перевезення вантажів згідно укладених договорів транспортно-експедиційного обслуговування, позивачем був укладений договір від 03.12.2013р. за № 03/12 з експедитором ТОВ «Ариал» щодо надання послуг з організації перевезень вантажів залізницею.

Комп'ютер

На підтвердження фактів надання ТОВ «Ариал» послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом та проведення розрахунків за такі послуги позивач надав до суду копії наступних документів:

- заявок ТОВ «УПІ-Магістраль», адресованих ТОВ «Ариал» із вказівками на здійснення організації конкретних перевезень у відповідності до певних вимог, та листів ТОВ «Ариал» з підтвердженням про отримання заявок Клієнта до виконання;

- рахунків-фактур від 12.12.2012р. № СФ-54, від 20.12.2012р. № СФ-91, від 25.12.2012р. № СФ-112, від 25.12.2012р. № СФ-116, від 26.12.2012р. № СФ-125, від 25.12.2012р. № СФ-117 на загальну суму 279 892,40 грн. (з ПДВ);

- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.12.2012р. № ОУ-0000075, від 26.12.2012р. № ОУ-0000073, від 26.12.2012р. № ОУ-0000074, від 25.12.2012р. № ОУ-0000068, від24.12.2012р. № ОУ-0000056, від 12.2012р. № ОУ-0000036, всього на загальну суму 279 892,40 грн. (з ПДВ);

- залізничних накладних від 12.12.2012р., 25.12.2012р., 26.12.2012р., в яких наявні в т.ч. відомості про відправника вантажу - ТОВ «УПІ-Магістраль», одержувачів вантажу - ТОВ «АСТІ», ТОВ «Росток-Трейд», ТОВ «Олімп-Агро» і ТОВ «Лукянівське», пункти призначення вантажів. При цьому суд зважає на норми ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004р. № 1955-VI, згідно якої під «транспортно-експедиторською діяльністю» розуміється підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Також, у відповідності до ст. 6 цього Закону Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Нормами ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Зокрема, згідно положень Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457 основним перевізним документом на залізничному транспорті визначена накладна встановленої форми, відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, що надається залізниці відправником разом з вантажем. Така накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Правила оформлення вказаних перевізних документів затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 863/5084. Зокрема, п. 1.2 вказаних Правил передбачено, що заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил. Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу, та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. При цьому відомості про експедитора в бланку залізничної накладної не передбачені;

- податкових накладних від 12.12.2012р. № 29, від 24.12.2012р. № 87, від 25.12.2012р. № 103, від 26.12.2012р. № 109, від 26.12.2012р. № 110, від 26.12.2012р. № 111, всього на загальну суму 279 892,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 46 648,74 грн.);

- податкової декларації ТОВ «Ариал» з податку на додану вартість за звітний період грудень 2012 року та Додатку 5 до неї - Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), згідно якої ТОВ «Ареал» задекларувало господарські операції з ТОВ «УПІ-Магістраль» на суму 1 386 179,78 грн. (в т.ч. ПДВ - 231 029,97 грн.);

- картку рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагента ТОВ «Ариал» за грудень 2012 року, за даними якої кредиторська або дебіторська заборгованість по операціях відсутня;

- виписок по особовим рахункам ТОВ «УПІ-Магістраль» в ПАТ ВТБ Банк» (МФО 321767) і АТ «Прокредит Банк (МФО 320984) за грудень 2012 року з відомостями про перерахування позивачем коштів на користь ТОВ «Ариал» в якості оплати за транспортні послуги згідно відповідних рахунків, копії яких наявні в матеріалах даної справи.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «УПІ-Магістраль» надало суду копії наступних документів: свого статуту; довідки з органу статистики відносно ТОВ «УПІ-Магістраль» станом на 28.12.2012р.; копії договорів доручення, на транспортно-експедиційне обслуговуван-ня/транспортного експедирування, укладених протягом 2012 року між ТОВ «УПІ-Магістраль» (як Повіреним/Експедитором) і підприємствами-замовниками перевезень (ТОВ «АСТІ», ТОВ «Росток-Трейд», ТОВ «Олімп-Агро» і ТОВ «Лукянівське»), щодо організації транспортно-експедиційного обслуговування по перевезенню зернових залізничним транспортом, а також первинних документів, оформлених на підставі таких договорів (актів виконаних робіт); банківських виписок, актів звірок і карток з рахунку бухгалтерського обліку 361 з відомостями про отримання ТОВ «УПІ-Магістраль» коштів від названих підприємств-замовників перевезень.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаного вище договору про надання послуг, зокрема того, що вказане підприємства не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітний період грудень 2012 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ «Ариал» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірного правочину.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 05.07.2013 року № 221/22-222-36240675 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Так, з тексту Акта перевірки позивача не вбачається фактів недекларування та несплати як ТОВ «УПІ-Магістраль», так і його контрагентом-експедитором (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

Також, в ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «УПІ-Магістраль» і ТОВ «Ариал», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договору про надання послуг від 03.12.2012р. № 03/12 не уповноваженими на те особами.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Разом з тим, відповідачем не надано суду, по-перше, будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «УПІ-Магістраль» або його контрагента - ТОВ «Ариал», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання договору від 03.12.2012р. № 03/12, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, а також розрахункових документів, що засвідчують факт зменшення капіталу підприємства на суми оплачених транспортних послуг, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, та відповідно застосування штрафної (фінансової) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним і скасування спірного у справі податкового повідомлення-рішення.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УПІ-Магістраль» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 19 липня 2013 року № 0004102220.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова