Постанова № 41186831, 03.11.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2014 року № 813/6661/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

з участю представників:

від позивача - ОСОБА_2;

від відповідача - Каранець Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання незаконними дій та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в :

фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання дій щодо внесення неправдивих відомостей у Акт документальної позапланової виїзної перевірки від 04.09.2014 року за №396/13-07/17-02/НОМЕР_1 щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень та лютий 2014 року незаконними; про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.09.2014 року за №0007181702/14064.

Позивач в позовній заяві стверджує, що при приведенні перевірки ним було надано перевіряючим усі належним чином оформлені документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТзОВ «Домін Груп». Однак, всупереч Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ґрунтуючись виключно на власних припущеннях, контролюючий орган вказує, що платник податків повинен був надати ще акти приймання - передачі продукції. Отже, висновки відповідача про відсутність реальності господарської операції між позивачем та ТзОВ «Домін Груп» не відповідають фактичним обставинам справи, а як наслідок протиправним є твердження про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 126667 грн. 00 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

Відповідача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято правомірно, а тому просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин із ТзОВ «Домін Груп» за період з 01.01.2012 року по 23.05.2014 року, ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області складено акт від 04.09.2014 року за № 396/13-07/17-02/НОМЕР_1 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.09.2014 року за №0007181702/14064, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 158333 грн. 75 коп., в тому числі, за основним платежем - 126667 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 31666 грн. 75 коп.

Перевіркою встановлено порушення підпункту «а» п.187.1 ст.187 ПК України в результаті чого контролюючим органом донараховано податок на додану вартість в сумі 126667 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 126667 грн. 00 коп., то такі ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача та його контрагента ТзОВ «Домін Груп».

Так, при проведенні перевірки контролюючий орган виходив з того, що господарські операції позивача з ТзОВ «Домін Груп» не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, а за даними обліку вищевказаний товар відсутній на залишку, тому встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за рахунок не включення до бази оподаткування податком на додану вартість операцій з безоплатної передачі товару невстановленим юридичним особам чи фізичним особам.

Як передбачено п.185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини здійснення господарських операціях позивача з ТзОВ «Домін Груп».

Так, між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (постачальник) та ТзОВ «Домін Груп» (покупець) 02.12.2013 року було укладено договір поставки №42/13 відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

На виконання вищенаведеного договору позивачем надано видаткові накладні за №485 від 31.12.2013 року на суму 612349 грн. 20 коп. та за №486 від 31.12.2013 року на суму 613548 грн. 90 коп., податкові накладні від 31.12.2013 року за №202 на суму 612349 грн. 20 коп. та від 31.12.2013 року за №203 на суму 613548 грн. 90 коп.., банківські виписки та товарно-транспортні накладні від 31.12.2013 року за №Р485 та за №Р486, які підтверджують рух активів від приватного підприємця до згаданого контрагента.

При цьому, як вбачається з наведених товарно-транспортних накладних та наявного в матеріалах справи договору оренди за №11/13 від 02.09.2013 року відвантаження та відправка товару (половинки туш свинячих охолоджених ІІ кат. з ратицею і щокою) здійснювались за місцезнаходженням орендованої позивачем морозильної камери за адресою АДРЕСА_1.

При цьому, контролюючий орган вважає, що дана господарська операція не носила реального характеру, оскільки позивачем до перевірки не надано документів: актів приймання-передачі товарів, в повному обсязі довіреностей від покупців на отримання продукції, тощо. Також, як вбачається з акта перевірки, перевіряючі посилаються на акт ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області за №148/13-05-22-04/38905991 від 17.06.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Домін Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за грудень 2013 року».

З врахуванням того, що у згаданому акті перевірки, зазначено про неможливість проведення зустрічної перевірки та надано аналіз лише господарській діяльності згаданого контрагента позивача без його аналізу з контрагентами покупцями, суд вважає такий доказ не достатнім в підтвердження обставин нереальності згаданих господарських операцій.

Даючи узагальнюючу правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам чинного законодавства. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби не доказано фактичного не здійснення згаданої господарської операції.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності контрагентів, як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявні виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, довідка з ЄДРПОУ та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій контрагент позивача був внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та являвся платником податку на додану вартість.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на добросовісність його контрагента.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що в порушення принципу обґрунтованості рішень суб'єкта владних повноважень (п.3 ч.3 ст.2 КАС України), контролюючим органом під час перевірки не було досліджено всіх обставин, які мають значення при відображенні в акті перевірки відповідних висновків, зокрема, не встановлено юридичних осіб, яким, на його думку, здійснювалась безоплатна передача товару.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

За таких обставин, суд вважає, що висновки відповідача про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 126667 грн. 00 коп. є необґрунтованими, а тому протиправним податкове повідомлення - рішення, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на зазначену суму.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи контролюючим органом безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Що стосується вимог позивача про визнання дій щодо внесення неправдивих відомостей у Акт документальної позапланової виїзної перевірки від 04.09.2014 року за №396/13-07/17-02/НОМЕР_1 щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень та лютий 2014 року незаконними, то такі задоволенню не підлягають, оскільки оскаржувані дії відповідача не являються тими діями, які відповідно до ст.2 КАС України, порушують право позивача та підлягають захисту в судовому порядку.

В даному ж випадку, такими діями є прийняття на підставі зазначеного акта перевірки відповідного податкового повідомлення - рішення, яким контролюючий орган визначає суму грошового зобов'язання, що безпосередньо впливає на майновий стан платника податків.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими в частині визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2014 року за №0007181702/14064, а тому адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню. В іншій частині в задоволенні позову належить відмовити.

Крім цього, у відповідності до положень ст.162 КАС України, в резолютивній частині постанови належить зазначити про протиправність спірного акту індивідуальної дії, а не про його нечинність.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, податкове повідомлення-рішення від 18.09.2014 року за №0007181702/14064.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), що проживає за адресою АДРЕСА_2, 243 грн. 59 коп. (двісті сорок три гривні п'ятдесят дев'ять копійок) сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 листопада 2014 року.

Суддя В.Я.Мартинюк