Постанова № 41186827, 29.10.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2014 року № 813/5643/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Капустинська Н.М.,

за участю представника позивача Робейко А.А., представника відповідача Несторак Х.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Миколаївцемент» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000792301/10060 та № 0000802301/10059 від 24.05.2011 року державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2013 року, позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.07.2014 року касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби задоволено частково, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2013 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 року скасовано, а справу скеровано на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Зазначив, що податковим органом в акті перевірки не наведено доводів та доказів того, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаний про виявлені податковим органом факти допущення його контрагентом, контрагентами контрагента певних порушень законодавства при веденні господарської діяльності. Вказав, що рух придбаного обладнання та послуг не заперечується відповідачем та підтверджується відповідними документами. Зазначив, що податковим органом не надано доказів, які б свідчили про те, що податкові накладні не відповідають вимогам податкового законодавства, порушень щодо їх заповнення не встановлено. Вказав, що юридичні особи від імені яких вчинялись дії щодо складання і підписання первинних документів були належним чином зареєстровані платниками податків, сумнівів щодо їх правосуб'єктності та правового статусу у податкового органу не виникало. Додатково зазначив, що товарно-транспортна накладна не призначена для обліку використання транспортованих товарів у господарській діяльності вантажоодержувача (покупця), тому наявність чи відсутність її не може бути підставою для висновку про відсутність зв'язку придбаних товарів із господарською діяльністю покупця. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив. Зазначив, що в ході перевірки ВАТ «Миколаївцемент» досліджувалась реальність здійснення господарських операцій позивачем з ТзОВ «Екотехінжиніринг», яка не підтверджена. Вказав, що поставка обладнання здійснювалась за рахунок підрядника ТзОВ «Екотехінжиніринг» із залученням сторонніх перевізників, проте належним чином товарно-транспортна накладна до перевірки не представлена. Зазначив, що залишено поза увагою обставини, пов'язані з діяльністю позивача, які в сукупності свідчать про відсутність у його діях ділової мети та безпідставність отримання ним податкової вигоди у вигляді податкового кредиту. Пояснив, що позивач залучив до своєї діяльності суб'єкта господарської діяльності (ТОВ «Екотехінжиніринг»), який не сплачує податки, не знаходиться за місцем реєстрації, не має активів, які необхідні для роботи в реальному секторі економіки, економічних ресурсів, тощо. Вказав, що повністю підтримує висновки, викладені в акті перевірки. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ВАТ «Миколаївцемент» з питань взаємовідносин з ТзОВ «Екотехінжиніринг» щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2010 року.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, та п.п. 7.2.6. п.7.2., п.п. 7.4.1 та п.п. 7.5.1 п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, про що відображено в акті перевірки № 448/23-2/00293025 від 12.05.2011 року.

На підставі встановлених порушень 24.05.2011 року прийнято податкове повідомлення рішення № 0000802301/10059, яким визначено загальну суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 466 515,00 грн. та податкове повідомлення рішення № 0000792301/10060, яким зменшено розмір від'ємного значення суми по податку на додану вартість на 19 960,0 грн..

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Як встановлено судом з матеріалів справи між ВАТ «Миколаївцемент» (Замовник) та ТзОВ «Екотехінжиніринг» (Підрядник) укладено контракт № MYK ТР 002-2010 від 07.07.2010 року, за яким Підрядник зобов'язується за плату надати Замовнику послуги з проектування, поставки обладнання, виготовлення, встановлення та здачі в експлуатацію системи безперервного заміру викидів (СЕМ) для чотирьох обертових печей заводу з виробництва цементу. Відповідно до умов договору Підрядником як генпідрядником залучено субпідрядні підприємства ТзОВ «Ельма», ТзОВ «Проацем Україна», ПП «Сімат».

Відповідно до умов договору Замовником проведено попередню оплату та післяплату за виконання робіт (послуг) та поставку обладнання, складено та підписано акти виконаних робіт.

На виконання вказаного договору виписано податкові накладні № 94, № 95, № 96, № 97 від 07.12.2010 року та № 98 від 13.12.2010 року.

На підтвердження обставин виконання між Замовником та Підрядником господарських операцій позивачем надано відповідні видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт, пакувальні аркуші, документи на поштове перевезення.

Позивач відобразив господарські операції з ТзОВ «Екотехінжиніринг» у бухгалтерському обліку та відніс до складу податкового кредиту суму 393 171,61 грн. ПДВ по податковому обліку.

При перевірці відповідачем використано акт позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Екотехінжиніринг» № 79/23-25/33701077 від 21.03.2011 року у якому вказано, що правочини, укладені ТзОВ «Екотехінжиніринг» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. Вказаним актом встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, а ТзОВ «Екотехінжиніринг» є вірогідною «податковою ямою».

Тому податковим органом в акті перевірки позивача відображено висновок про неможливість поставок обладнання, устаткування та монтажних робіт для ВАТ «Миколаївцемент» від ТзОВ «Екотехінжиніринг», що свідчить про укладення договорів між ними без мети настання реальних наслідків та здійснення удаваних операцій. Вказано, що зазначені правочини відповідно до п.п.1, 2ст. 215, п.п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю.

В акті перевірки також зазначено, що документів, які підтверджують транспортування, а саме товарно-транспортних накладних не надано.

Зазначене вище стало підставою для висновку про те що немає підстав вважати, що товари (роботи, послуги) були отримані ВАТ «Миколаївцемент» від ТзОВ «Екотехінжиніринг», тому податкові накладні видані ВАТ «Миколаївцемент» вищезазначеним підприємством на загальну суму ПДВ 393 171,61 грн. вважаються недійсними.

З такими висновками контролюючого органу суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження реальності господарських операцій в матеріалах справи містяться первинні документи: договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи тощо, які складені між позивачем та його контрагентом. Наведені документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять всі необхідні відомості та реквізити для належного підтвердження виконання господарських операцій.

Рух придбаного у ТзОВ «Екотехінжиніринг» обладнання та послуг не заперечується відповідачем та підтверджується актами огляду прихованих робіт, актами вхідного контролю обладнання, трубопроводів та металоконструкцій, актами проміжного приймання відповідальних конструкцій, актами готовності фундаменту під провадження монтажних робіт, актами проміжного приймання відповідальних металоконструкцій, актами вхідного контролю обладнання, поставки на об'єкт ВАТ «Миколаївцемент» обладнання, матеріалів і устаткування фірми Simens, товарно-транспортними накладними.

Суд зазначає, що відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документи для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

Пунктом 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207 для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб обов'язковою є накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

З наведених вище правових положень та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 вбачається, що обов'язок ведення, зберігання товарно-транспортних накладних покладено на особу, яка здійснює діяльність по наданню послуг з перевезення, а тому виникнення у позивача права на формування податкового кредиту не ставиться в залежність від наявності чи відсутності у нього товарно-транспортних накладних при наявності у нього інших належним чином складених та оформлених первинних документів, як того вимагає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема стаття 9 цього Закону.

В основу акту перевірки ВАТ «Миколаївцемент» були покладені висновки акту позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Екотехінжиніринг» № 79/23-25/33701077 від 21.03.2011 року про укладення договорів між контрагентами без мети настання реальних наслідків та здійснення удаваних операцій.

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ВАТ «Миколаївцемент» і ТзОВ «Екотехінжиніринг» ґрунтуються на тому, що ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків обумовлених ними.

Такий висновок є помилковим, оскільки відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. У пункті 24 Постанови Пленуму № 9 від 06.11.2009 року Верховний Суд України вказав, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ВАТ «Миколаївцемент» на укладення договору без наміру створити наслідки, які ним передбачені. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Та навпаки документально доведено виконання господарської операції. Тому протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Крім того, відповідач стверджував про неможливість здійснення господарської діяльності з причин відсутності у ТзОВ «Екотехінжиніринг» необхідних об'єктів, фондів, ресурсів.

На вимогу суду про надання письмових доказів, які б свідчили, що на момент здійснення господарської операції з ВАТ «Миколаївцемент» у його контрагента - ТОВ «Екотехінжиніринг» були відсутні технічні та технологічні можливості, контрагент не знаходився за місцем реєстрації, не мав активів, необхідних для роботи в реальному секторі економіки, економічних ресурсів, тощо відповідачем не надано жодного документа.

Тому суд не бере до уваги такі заперечення відповідача, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені жодними доказами. Податковим органом цих обставин не встановлено та під час судового розгляду не доведено.

Суд вважає, що за наявності первинних документів між ВАТ «Миколаївцемент» та ТзОВ «Екотехінжиніринг» безпідставно стверджувати про безтоварність цих операцій. Доказів які б спростовували товарність операцій не надано. Фактично висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагента позивача здійснювати господарську операцію.

Суд зазначає, що достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту за умови реальності проведених господарських операцій є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, та сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Усі податкові накладні оформлені згідно з вимогами чинного законодавства, недоліків заповнення яких при перевірці не встановлено.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом, а тому у разі невиконання контрагентом позивача своїх зобов'язань щодо декларування та сплати необхідних сум податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 цього Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність їх внесення до бюджету відповідно до закону.

Правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

ТзОВ «Екотехінжиніринг» на момент виписки податкових накладних було зареєстроване відповідно до чинного законодавства, не перебувало в процесі припинення, щодо нього не було внесено відомостей про відсутність за місцем реєстрації, та було зареєстроване як платник податку, в тому числі податку на додану вартість.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03 у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідач не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарської операції, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Отже висновки відповідача викладені в акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентом не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом під час розгляду справи.

Зазначене свідчить про необґрунтованість та упередженість висновків податкового органу щодо встановлених порушень.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними. На момент укладення договорів, виписки податкових накладних та проведення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Враховуючи викладене вище та норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена зокрема в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 року у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 року у справі № К/9991/66857/11.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд відповідно до ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Відповідачем конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, суду надано не було.

Згідно зі статтею 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» 3,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 24.05.2011 року № 0000792301/10060 та № 0000802301/10059.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 03 листопада 2014 року.

Суддя М.В. Лейко-Журомська