Ухвала суду № 41184931, 27.08.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/11884/14-к

Номер провадження 11-сс/786/325/14

Категорія-конвенція

Головуючий у 1-й інстанції Троцька А.І.

Доповідач ап. інст. Кисіль А. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Кисіля А.М.,

суддів Нізельковської Л.В., Лісіченко Л.М.,

при секретарі Жури Н.І.

з участю: прокурора Мішуровського В.В.

підозрюваного ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві матеріали за апеляційною скаргою старшого прокурора відділу прокуратури Полтавської області Мішуровського В.В. на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12 серпня 2014 року за клопотанням про застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_2 у виді тримання під вартою, -

в с т а н о в и л а :

Цією ухвалою стосовно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лубни, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, не одруженого, старшого лейтенанта міліції, оперуповноваженого сектору карного розшуку Хорольського РВ УМВС України в Полтавській області, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України,

частково задоволено клопотання слідчого ОВС СВ прокуратури Полтавської області радника юстиції Легеньковського А.О. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у виді застави в сумі 30450 грн.

Як вбачається, у провадженні слідчого відділу прокуратури Полтавської області перебувають матеріали кримінального провадження №42014170240000027, яке внесено до ЄРДР Лубенським міжрайонним прокурором за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 365, ст. 386 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 06.05.2014 року близько 9 год. потерпілий ОСОБА_6 прибув до Лубенського МВ УМВС України в Полтавській області для відмітки в органак КВІ, де в подальшому був запрошений до кабінету СКР Лубенського МВ № 226 для дачі пояснень з приводу обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29.04.2014 року по вул. Індустріальній.

Близько 12 год. оперуповноважений сектору карного розшуку Хорольського РВ УМВС України в Полтавській області старший лейтенант ОСОБА_2 прибув до вказаного райвідділу, тобто, перебуваючи поза межами території, яку він обслуговує - Хорольського району, де, не маючи доступу до проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014170240000520 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, перевищуючи свої службові повноваження, провів опитування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та вимагав відшкодування матеріальних збитків його батьку за нібито ушкоджений ОСОБА_6 внаслідок ДТП автомобіль. У ході бесіди ОСОБА_2 наніс ОСОБА_6 численні удари, у тому числі, по черевній порожнині, внаслідок чого у останнього відкрилась обширна кровотеча. У зв'язку з цим ОСОБА_6 каретою "Швидкої медичної допомоги" був госпіталізований до Лубенської КЦМЛ.

10.05.2014 року близько 01 год. поблизу кафе "Едем" на Ярмарковій площі в м. Лубни, оперуповноважений сектору карного розшуку Хорольського РВ УМВС України в Полтавській області старший лейтенант ОСОБА_2, перебуваючи у громадському місці, де знаходилося скупчення людей молодого віку, із застосуванням насильства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та явною неповагою до суспільства, завдавав численні удари ОСОБА_6 та наніс йому тілесні ушкодження у виді обширних синців обличчя, синця шиї зліва, синця правої завушної ділянки, забитої рани слизової верхньої губи, саден правого та лівого ліктьових суглобів. При цьому, перевищуючи свої службові повноваження, будучи працівником правоохоронного органу, продовжував вимагати від ОСОБА_6 сплати грошових коштів за ремонт автомобіля.

За вказаними фактами 12.05.2014 року Лубенським міжрайонним прокурором до ЄРДР за № 42014170240000028 внесено відомості про кримінальне правопорушення за ознаками ч.2 ст. 365 КК України.

При проведенні досудового розслідування за заявами потерпілого ОСОБА_6, оперуповноважений сектору карного розшуку Хорольського РВ УМВС України в Полтавській області старший лейтенант ОСОБА_2, перевищуючи свої службові повноваження, шляхом погроз застосування фізичної розправи, вимусив потерпілого ОСОБА_6 подати до органів прокуратури області заяву про відсутність будь-яких претензій до ОСОБА_2 та відмову від дачі показань, що його викривають.

З цією ж метою з боку ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_6 та на адресу його батьків надходили погрози фізичної розправи, погрози життю та здоров'ю членів зазначеної сім'ї, чим ОСОБА_2 примушував ОСОБА_6 дати завідомо неправдиві відомості про факт його побиття ОСОБА_2

За вказаними фактами 08.08.2014 року внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 365 та ст. 386 КК України та розпочато досудове розслідування за № 420147170000000202 та № 42014170000000203, які об'єднані в одне провадження під № 42014170240000027.

12.08.2014 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 365 та ст. 386 КК України.

Приймаючи рішення про часткове задоволення клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу, слідчий суддя послався на те, що під час судового розгляду слідчим не доведено, що відповідно до ст. 177 КПК України неможливо застосувати до ОСОБА_2 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, не надано доказів того, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню, переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Із таким рішенням слідчого судді не погодився старший прокурор відділу прокуратури Полтавської області Мішуровський В.В., який у поданій апеляційній скарзі прохає ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та обрати стосовно ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначеня розміру застави відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що слідчим суддею не було враховано обставини, які свідчать про нездатність іншого виду запобіжного заходу забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти ризикам, визначеним у ст. 177 КПК України. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора на підтримання апеляційної скарги з підстав, у ній зазначених, пояснення підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали клопотання, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного з метою забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1). переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2). знищити, сховати або спотворювати будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3). незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного,обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4). перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5). вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Наявність передбачених ст. 177 КПК України належним чином та у повному обсязі не доведена слідчим, у зв'язку з чим слідчий суддя дійшов правильного висновку про часткове задоволення клопотання слідчого.

Як вбачається, ОСОБА_2 підозрюється у тому, що він, будучи працівником правоохоронного органу перевищив службові повноваження, яке супроводжувалося насильством стосовно потерпілого, а потім, маючи інформацію про провадження досудового розслідування за даним фактом, скоїв нове кримінальне правопорушення, спрямоване на перешкоджання досудовому розслідуванню, приховування істини по ньому та на ухилення від кримінальної відповідальності.

Органи слідства не навели у поданні даних за яких обставин саме функціональні обов'язки виконував підозрюваний і яким чином він їх перевищив, оскільки такі дані у справі відсутні.

Із справи вбачається, що особа діяла як приватна особа у інтересах свого батька та з приводу дорожньої пригоди.

З огляду на викладені у клопотанні про застосування запобіжного заходу доводи слідчого та апелянта не дають достатніх підстав вважати доведеною наявність ризику перешкоджання з боку ОСОБА_2 досудовому розслідуванню шляхом продовження впливу на потерпілих та свідків з метою зміни їх показань та ухилення від відповідальності.

З викладеного вбачається, що слідчий суддя, при прийнятті рішення про застосування запобіжного заходу перевірив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу - заставу.

Колегія суддів вважає, що, враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, відсутність ризиків, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно якої рішення суду повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів достатнім є обрання вказаного запобіжного заходу.

Керуючись ст.405,407,422КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора прокуратури Полтавської області залишити без задоволення, а

ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави про обрання запобіжного заходу- застави у сумі 30 450 грн. щодо ОСОБА_2 підозрюваного за ч.2 ст.365,386 КК України - без зміни.

Ухвала кінцева і оскарженню не підлягає.

С У Д Д І

Лісіченко Л.М. Нізельковська Л.В. Кисіль А.М.