Постанова № 41182181, 03.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року Справа №917/1802/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Деппі-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивач - не з'явився;

відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3039П/1-35) на рішення господарського суду Полтавської області від 07 серпня 2014 року по справі №917/1802/13

за позовом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Полтава

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Полтава

про стягнення 28634 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08 вересня 2014 року по справі (суддя Бунякіна Г.І.) у задоволенні скарги КП "Теплоенерго" на дії Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області відмовлено.

Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився, звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій зазначає, що вважає рішення необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати, прийняти нове, яким зменшити суму штрафу, накладеного на ФОП ОСОБА_1 до 4000 грн., зменшити розмір нарахованої пені до 4000 грн. Розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що при нарахуванні пені територіальне відділення діяло в межах чинного законодавства, яке безпосередньо регулює діяльність органів АМКУ та визначає процесуальні засади прийняття рішень та заходи їх примусового виконання. На підставі чого вважає доводи, приведені в апеляційній скарзі, необґрунтованими та безпідставними, а рішення господарського суду таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права. У зв'язку з чим просив залишити рішення суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Будучи належним чином повідомленими про дату і місце судового розгляду, учасники процесу, своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу не скористались, у судове засідання не з'явились, на підставі чого колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду скарги без участі представників сторін за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду матеріалів справи №02-01-50/36-2013 адміністративна колегія Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 02/64-рш від 14.06.2013 р., яким визнано дії ФОП ОСОБА_1 порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендеру) шляхом узгодження конкурентної поведінки під час підготовки та участі у процедурі відкритих торгів по предмету закупівлі "Послуги з організації харчування учасників загальноосвітніх навчальних закладів Полтавського району, 4 лоти", проведених Відділом освіти Полтавської районної державної адміністрації у лютому 2011 року. За вчинене порушення на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 27 800,00 грн.

Приписами статті 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.

Згідно зі статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів.

Вказане рішення було направлено на адресу відповідача рекомендованим листом № 02/4073 від 14.06.2013 року, вручено 02.07.2013 року.

Задовольняючи позов, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Отже, приписами вказаної норми передбачено строк оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, який не може бути відновлено.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в оглядовому листі Вищого господарського суду України № 01-8/634 від 22.10.2008 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства".

ФОП ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулася до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання недійсним рішення адмінколегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02/64-рш від 14.06.2013 року, за яким на неї було накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 27 800,00 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.10.2013 року у справі №917/1757/13 позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 були задоволені, рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02/64-рш від 14.06.2013 року визнано недійсним.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 року рішення суду першої інстанції по справі № 917/1757/13 від 22.10.2013 року скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відмовлено повністю. Вказана постанова залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2014 року.

Таким чином, рішення позивача № 02/64-рш від 14.06.2013 року є чинним, а його законність підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Згідно вищезазначеного рішення адмінколегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 27 800,00 грн.

Стаття 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про накладення штрафу.

У відповідності до статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб'єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб'єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Стаття 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює граничний розмір штрафів за порушення у сфері господарювання.

Частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлений двомісячний термін для оплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Накладений рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02/64-рш від 14.06.2013 року штраф у розмірі 27 800,00 грн. ФОП ОСОБА_1 не сплачений, на дату поновлення провадження у даній справі (19.06.2014 року) та на дату подачі до суду заяви про збільшення ціни позову № 02/4152 від 10.07.2014 р. (10.07.2014 року) заборгованість не зменшилася і складає 27 800,00 грн.

Цей штраф, заявлений до стягнення, відповідно до приписів статті 35 ГПК України є встановленим фактом. Як уже зазначалося вище, рішення позивача № 02/65-рш від 14.06.2013 року, яким і накладено штраф, є чинним (постанова Вищого господарського суду України від 03.06.2014 року у справі № 917/1757/13).

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня в розмірі 1,5 % від суми штрафу.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.

З дотриманням зазначеної норми Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України розраховано розмір пені за період з 05.02.2014 р. по 18.05.2014 р. (103 дні) та з 04.06.2014 року по 10.07.2014 року (37 днів), який складає 58 380,00 грн. (без включення часу, протягом якого розглядалась справа про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.06.2013 року № 02/64-рш).

Оскільки, відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Антимонопольного комітету України, то розмір пені складає 27 800,00 грн.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що висновки, яких дійшов місцевий господарський суд про обґрунтованість позову є підставними, у той час, як відповідачем вони не спростовані, а тому, апеляційна скарга та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 07 серпня 2014 року по справі №917/1802/13 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 31.10.2014 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.