Постанова № 41182180, 03.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2014 р. Справа № 5023/9972/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача - Оганян Л.А. (довіреність №01-42 юр/8643 від 29 вересня 2014 року), Алісултанової І.Б. (довіреність № 01-42 юр/8327 від 15 вересня 2014 року),

відповідача - Колісник І.А. (довіреність №222/810/13 від 18 грудня 2013 року),

третьої особи - Тризни Є.В. (довіреність № 08-11/5881/2-13 від 30 грудня 2013 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№642Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 06 лютого 2012 року

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків

до Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Харківська міська рада, м.Харків

про стягнення коштів в сумі 1399582,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 06 лютого 2012 року у справі № 5023/9972/11 (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 319 951,41 грн. - 3% річних, 115 797,50 інфляційних, 96383,30 грн. пені, 27 991,64 грн. витрат по сплаті судового збору.

В частині стягнення пені у сумі 867 449,78 грн. відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 06 лютого 2012 року у справі № 5023/9972/11 скасувати в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 5023/4029/11 (н.р. №49/193-10) та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити заявлене відповідачем клопотання та зупинити провадження. В іншій частині рішення залишити без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду Харківської області від 06 лютого 2012 року у справі № 5023/9972/11 в частині задоволення позовних вимог законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, як необґрунтовану.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2012 року зупинено розгляд справи №5023/9972/11 до набрання законної сили рішення по справі № 5023/4029/11, оскільки зазначені справи є взаємопов'язаними.

Постановою Вищого господарського суду України від 13 червня 2012 року по справі № 5023/9972/11 ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2012 року про зупинення провадження у справі залишено без змін.

12 вересня 2014 року позивач звернувся до суду з клопотанням (вх. №7696), в якому просить поновити провадження у справі, оскільки обставини, які зумовили зупинення провадження у даній справі усунені, 27 серпня 2014 року прийнята постанова Харківським апеляційним господарським судом по справі № 5023/4029/11.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2014 року провадження у справі № 5023/9972/11 поновлено.

Рішенням Харківської міської ради від 23 грудня 2011 року № 577/11 комунальне підприємство каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод» перейменовано на комунальне підприємство «Харківводоканал» (т.1 а.с. 163, 164-169).

14 жовтня 2014 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від Комунального підприємства "КП "Харківводоканал" надійшла уточнена апеляційна скарга, в якій відповідач просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (вх. 8946).

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що предметом спору по справі № 5023/9972/11 є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, індексу інфляції та пені - за жовтень 2011 року. На день ухвалення судом першої інстанції рішення існували обставини, які унеможливлювали винесення такого рішення, оскільки не могли бути встановлені судом в цій справі. Так, санкції, які є предметом спору, нараховані на суму вартості електроенергії, спожитої у серпні 2010 року, яка на момент винесення рішення була спірною. Таким чином, станом на момент ухвалення судового рішення, неможливо було встановити базу нарахування заявлених у справі санкцій, що свідчить про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Крім того, відповідач посилається на укладені між сторонами Договори № 18/21 від 21 серпня 2012 року, № 517Е/184 від 29 жовтня 2012 року про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялись та постачались населенню, яка виникла у зв'язку із невідповідністю фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та\або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування. На підставі цих Договорів був змінений порядок та строки виконання зобов'язань з погашення вартості електричної енергії за місяці, на які нараховані санкції, які є предметом спору. Для стягнення пені, 3% річних та інфляційних за порушення умов Договору № 1.01 від 03 січня 2008 року, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених Договорами про організацію взаєморозрахунків, відповідно до п. 15 та п. 18 яких, сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору. Розрахунок за спожиту електроенергію відбувся у відповідності до Договорів про організацію взаєморозрахунків, що підтверджується наданими до справи платіжними дорученнями від 20 грудня 2012 року за № 6 та № 7, а тому підстав для стягнення санкцій та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання (ч. 2 ст. 625 ЦК України) не вбачається.

Розгляд справи відкладався.

23 жовтня 2014 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду, на виконання вимог ухвали від 14 жовтня 2014 року, позивач надав відзив на уточнену апеляційну скаргу разом з розшифрованими розрахунками суми боргу та довідкою щодо стану справ із розгляду спірних сум, де наполягав на правомірності судового рішення, винесеного 06 лютого 2012 року по цій справі (вх. 9413, т. 2 а.с. 91-101). Позивач, зокрема, зазначив про безпідставність посилань відповідача на положення договору № 517Е/184 від 29 жовтня 2012 року, оскільки зміна правовідносин між сторонами, що відбулась після прийняття рішення, не може бути підставою для його скасування.

23 жовтня 2014 року на виконання вимог ухвали від 14 жовтня 2014 року, відповідач надав додаткові заперечення проти позовних вимог позивача, де, зокрема, зазначив про те, що заявлені позивачем до стягнення суми (3% річних та індексу інфляції) були нараховані на вартість електроенергії, яка ще не була остаточно встановлена судами, тобто були спірними, а відповідні справи ще знаходились на розгляді в Господарському суді Харківської області та Харківському апеляційному господарському суді (вх. 9436, т. 2 а.с.102-109).

На виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2014 року та в обгрунтування клопотання про надання розстрочки виконання судового рішення, КП «Харківводоканал» надав додаткові документи, які були долучені до матеріалів справи колегією суддів (вх. 9521, 9523 від 27 жовтня 2014 року, т. 2 а.с. 110-123).

Залучена до участі у справі ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2014 року третя особа - Харківська міська рада, у своїх поясненнях на апеляційну скаргу, зазначила про незгоду з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду, та вважає, що при винесенні рішення судом першої інстанції не були з'ясовані всі обставини, які мали значення для справи і відповідно до п.п.1,2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню (вх.9619 від 28 жовтня 2014 року, т. 2 а.с. 124-126).

Розпорядженням секретаря судової палати від 27 жовтня 2014 року у зв'язку із відпусткою судді Бородіної Л.І., для розгляду справи № 920/755/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Пелипенко Н.М.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач - АК "Харківобленерго", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача борг за жовтень місяць 2011 року у сумі 1 399 582 грн, з яких: 3 % річних - 319951,41 грн.; пені - 963833,09 грн., індекс інфляції - 115797,50 грн. (т.1 а.с.3-6).

Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд, посилаючись на приписи статей 530, 549, 610, 629 Цивільного Кодексу України, статей 174,193 Господарського кодексу України, задовольнив позовні вимоги відповідно до наданого позивачем розрахунку (т.1. а.с. 87), при цьому зменшив пеню на 90%.

Судова колегія з таким висновком суду не погоджуєься, виходячи з наступного.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Предметом розгляду даної справи є стягнення пені та фінансових санкцій за порушення умов Договору № 1.01 про постачання електричної енергії від 03 січня 2008 року.

Відповідно до умов цього договору, АК «Харківобленерго» (Постачальник) зобов'язався постачати відповідачу (Споживачеві) електричну енергію у відповідності з умовами договору, як різновид товару в обсягах, визначених розділом 5 згідно з визначеними цим договором умовами та величинами постачання електроенергії та потужності, а відповідач зобов'язався своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами, індексом цін та умовами договору (т.1. а.с. 26-45).

Відповідач, згідно п.п. 2.3.3. та 2.3.4. Договору, зобов'язаний своєчасно оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку №2 «Порядок розрахунків»; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно вимог ПКЕЕ та додатком № 4а «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

В пункті 4.2.1.Договору сторони обумовили, що за внесення, предбачених пунктом 2.3.3-2.3.4, з порушенням термінів, визначених додатком № 2 «Порядок розрахунків», Споживач сплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індексу інфляції. Сума пені нараховується Споживачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін, встановлений в додатку № 2 «Порядок розрахунків», до дня ліквідації заборгованості включно та зазначається в рахунку окремим рядком (ч.8,9 п.8.1 ПКЕЕ).

Розрахунковий період встановлено Споживачу з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця (пункт 1 додатку № 2 від 02 червня 2008 року до договору про постачання електричної енергії № 1.01 від 03 січня 2008 року).

Відповідно до п.5 вказаного додатку до договору, остаточний розрахунок споживача за спожиту електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюються додаток № 20 «Акт про використану електричну енергію».

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог, без дослідження суми основної заборгованості та періоду її виникнення; матеріали справи не містять визначених у пункті 5 додатку № 2 до договору документів; позивачем не було надано в обґрунтування своїх доводів, зокрема, рахунків про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показниками розрахункових засобів обліку або розрахунковим шляхом протягом певного періоду, в якому мала місце заборгованість відповідача.

Як убачається із позову, борг відповідача за жовтень 2011 року складає 1 399 582 грн. , з яких 3 % річних - 319951,41 грн. за жовтень 2011 року; пені - 963833,09 грн.- період виникнення боргу жовтень 2011 року; індекс інфляції - 115797,50 грн. за жовтень 2011 року.

Разом з тим, як було встановлено при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, заявлені позивачем до стягнення суми санкцій були нараховані на заборгованість іншого періоду, а саме: починаючи з серпня 2008 року по вересень (включно) 2011 року.

Крім того, пеня в сумі 96383,30 грн., 3% річних в розмірі 319 951,41 грн. та індекс інфляції в розмірі 115 797,50 грн. були нараховані позивачем на вартість електроенергії, яка ще не була остаточно встановлена судовими рішеннями, оскільки сума основного боргу, починаючи з серпня 2008 року, була спірною та була предметом розгляду інших вісімнадцяти господарських справ.

Вказана обставина підтверджується письмовими поясненнями, наданими, як позивачем, так і відповідачем у суді апеляційної інстанції (т.2 а.с. 95,97, 99, 100-101, 102-105).

Враховуючи приписи статті 101 ГПК України, у процесі перегляду перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

На час перегляду даної справи у суді апеляційної інстанції також залишилася спірною сума основної заборгованості, яка є предметом розгляду, зокрема, у господарських справах № 5023/3424/11, предметом розгляду якої є сума боргу за лютий 2011 року; № 5023/4149/11 - за квітень 2011 року; № 5023/5356/11 - за травень 2011 року; № 5023/7763/11 - за серпень 2011 року.

Оскільки санкції, які заявлені позивачем до стягнення, були нараховані позивачем на суму основного боргу, яка була та залишається спірною, у зв'язку з чим встановити базу нарахування заявлених у справі санкцій є неможливим, судова колегія вважає, що позовні вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних та пені є необґрунтованими.

Апеляційний суд переглядає рішення місцевого господарського суду на підставів фактичних даних, що були надані особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Тривалість судового процесу суперечить вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод щодо розумного та адекватного строку, як складового елементу на справедливий судовий розгляд.

Суд апеляційної інстанції позбавлений права витребовувати будь-які докази.

Разом з тим, позивач не надав та необгрунтував неможливість подання доказів на підтвердження суми основного боргу, періоду виникнення боргу.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, враховуючи, що позивачем не доведені заявлені позовні вимоги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Слід зазначити, що у відповідності до постанови № 517 від 11 червня 2012 року між учасниками розрахунків, в т.ч. за участі АК «Харківобленерго» було укладено договори № 18/21 від 21 серпня 2012 року та № 517Е/184 від 29 жовтня 2012 року про організацію взаєморозрахунків, якими був змінений порядок та строк виконання зобов'язань з погашення вартості електричної енергії за місяці, на які нараховані санкції, що є предметом розгляду у даній справі.

Згідно пункту 7 вказаних Договорів учасники розрахунків за взаємною згодою погодили та зобов'язались, що за рахунок коштів субвенції із Державного бюджету, що надійдуть на виконання зазначеного порядку Кабінетом Міністрів України цільовим платежем на рахунки КП «Харківводоканал», остання перераховує на рахунок АК «Харківобленерго» кошти на погашення вартості електроенергії за відповідні місяці, на які нараховані заявлені у даній справі суми санкцій згідно з договором № 1.01 від 03 січня 2008 року про постачання електричної енергії.

Відповідно до пунктів 15 та 18 сторони погодили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Як свідчить із матеріалів справи, розрахунок за електричну енергію (відносно тієї основної заборгованості, що була встановлена судовим рішенням) відбувся у порядки та строки, передбачені у Договорах про організацію взаєморозрахунків. Вказана обставина підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи. Позивач прийняв кошти, чим визнав виконання зобов'язань по сплаті за електроенергію на умовах, передбаченими Договорами про організацію взаєморозрахунків. Отже, виходячи з викладеного, вимоги позивача про стягнення 3% річних, інфляційних та пені є також необґрунтованими.

Щодо заявленого 14 жовтня 2014 року клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду по справі № 5023/9972/11 до 01 червня 2015 року (вх. 8958), то колегія суддів вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цілому.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, господарський суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також мала місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Відповідно до статті 105 Господарського процесуального кодексу України в постанові мають бути зазначені, зокрема, новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 13995,82 грн.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1,2 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області 06 лютого 2012 року у справі № 5023/9972/11 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954) на користь Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків (вул. Шевченка, 2, код 03361715) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 13995,82 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 03.11.2014р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Пелипенко Н.М.