Ухвала суду № 41177190, 14.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року Справа № 876/10913/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

представника позивача Масич І.В.,

представника відповідача Мельничука МВ.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства ,,Гнідавський цукровий завод" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

13 червня 2013 року публічне акціонерне товариство (ПАТ) ,,Гнідавський цукровий завод" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) від 15 березня 2013 року №0000862201.

Постановою від 23 липня 2013 року Волинський окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Луцька ОДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу про неможливість реального здійснення ПАТ ,,Гнідавський цукровий завод" господарських операцій з ТзОВ ,,Константа-Інкорпорейтед" з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності та те, що посадові особи ТзОВ „Константа-Інкорпорейтед" не могли фактично здійснювати господарські операції.

Також під час перевірки не підтверджені факти господарських операцій підприємства позивача з ТзОВ „Альфа-Інвест-Плюс", ТзОВ „Промислова група „Фапром", оскільки для перевірки надані лише податкові та видаткові накладні, а будь-які інші первинні документи (акти приймання передачі, сертифікати якості та відповідності, товарно-транспортні накладні), які підтверджують здійснення господарських операцій, відсутні.

Податковий орган вважає, що господарські операції, які відображені ПАТ ,,Гнідавський цукровий завод" в досліджених документах, не мають достатньої доказовості, оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, а тому така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту.

За таких обставин, податковий орган вважає правомірним податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі висновків планової виїзної документальної перевірки ПАТ ,,Гнідавський цукровий завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, оформленої актом від 26.02.2013 року №1301/22-1/00372658 (т.1, а.с.19-61), Луцька ОДПІ 15 березня 2013 року прийняла податкове повідомлення-рішення за №0000862201, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 6443928,00 грн. та застосувала штрафні санкції на суму 3221964,00 грн. (т.1, а.с.109).

Висновки податкового органу базуються на тому, що підприємство позивача на порушення вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 ПК України допустив заниження податку на додану вартість на загальну суму 6443928,00 грн., в тому числі за січень 2012 року - на 853333,00 грн., за лютий 2012 року - на 678083,00 грн., за березень 2012 року - на 1840904,00 грн., за квітень 2012 року - на 320000,00 грн., за травень 2012 року - на 2456128,00 грн.; за липень 2012 року - на 293333,00 грн., за вересень 2012 року - на 2147,00 грн..

Таких висновків відповідач дійшов на підставі матеріалів перевірок контрагентів позивача, під час яких встановлена нереальність здійснення ними господарських операцій з придбання та реалізації товарів. З врахуванням відсутності у ПАТ ,,Гнідавський цукровий завод" інших первинних документів на підтвердження поставок товару (актів приймання-передачі, сертифікатів якості та відповідності, товарно-транспортних накладних) Луцька ОДПІ зазначає про безтоварність операцій позивача із вищевказаними постачальниками. Крім того, по взаємовідносинах товариства із ТзОВ ,,НВК Груп" податковий орган встановив віднесення до податкового кредиту у лютому 2012 року ПДВ в сумі 92320,00 грн. по податковій накладній від 06.04.2011 року №42, яка була виключена зі складу податкового кредиту попередньою перевіркою на тій підставі, що укладені між ТзОВ ,,НВК Груп" та ПАТ ,,Гнідавський цукровий завод" правочини визнані нікчемними.

За наслідками розгляду первинної скарги оскаржене податкове повідомлення-рішення Луцькою ОДПІ залишене без змін (т.1, а.с.154-162).

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржене податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що операції з придбання товарів підприємством позивача у вказаних вище контрагентів мали реальний характер, а тому позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по цих господарських операціях.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 30 серпня 2011 року та 05 грудня 2011 року ПАТ ,,Гнідавський цукровий завод" (покупець) та ТзОВ ,,Константа-Інкорпорейтед" (постачальник) уклали договори поставки відповідно №30/08 та №05/12, предметом яких є поставка цукру білого в мішках. За умовами постачання поставку товару здійснює постачальник власним транспортом та за власний рахунок. Додатковими угодами до даних договорів визначено, що поставка товару може здійснюватись як власним транспортом, так і за допомогою сторонніх організацій, визначених покупцем (т.2, а.с.1-14).

Виконання умов договорів оформлене видатковими накладними на поставку цукру, актами прийому-передачі товару, податковими накладними. Товар оприбуткований на складі позивача, що підтверджується прибутковими ордерами (т.2, а.с.15-250, т.3, а.с.1-250, т.4, а.с.1-133, а.с.161-180).

Оплата за придбаний цукор проведена товариством частково на суму 2000000,00 грн. у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 29.05.2012 року №1535 (т.4, а.с.160), а також позивачем в рахунок погашення заборгованості були виписані та передані ТзОВ ,,Константа-Інкорпорейтед" векселі із зазначенням строку погашення, про що свідчать акти приймання-передачі векселів (т.4, а.с.134-159).

На підставі виписаних ТзОВ ,,Константа-Інкорпорейтед" податкових накладних на загальну суму 38080000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 6346667,00 грн., позивач відніс до складу податкового кредиту за січень 2012 року ПДВ в сумі 853333,00 грн., за лютий 2012 року - в сумі 746667,00 грн., за березень 2012 року - в сумі 1680000,00 грн., за квітень 2012 року - в сумі 320000,00 грн., за травень 2012 року - в сумі 2453333,00 грн. та липень 2012 року - в сумі 293334,00 грн., що підтверджується актом перевірки та реєстром отриманих від ТзОВ ,,Константа-Інкорпорейтед" податкових накладних (т.1, а.с.62).

На підставі усної домовленості ПАТ ,,Гнідавський цукровий завод" протягом травня, червня та липня 2012 року придбав в ТзОВ ,,Альфа-Інвест-Плюс" товар, що підтверджується рахунками-фактури, видатковими та податковими накладними. Поставлений товар був оприбуткований позивачем на складі згідно прибуткових ордерів. Оплата за придбаний товар проведена у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення (т.1, а.с.190-227).

На підставі виданих ТзОВ ,,Альфа-Інвест-Плюс" податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по вказаних господарських операціях, зокрема у травні 2012 року - 4522,00 грн..

Відповідач визнав неправомірним віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ лише по господарських операціях за травень 2012 року і лише на суму 2794,00 грн.

На підставі усної домовленості ПАТ ,,Гнідавський цукровий завод" протягом серпня, вересня та жовтня 2012 року придбав в ТзОВ ,,Промислова група ,,Фапром" товар, що підтверджується рахунками-фактури, видатковими та податковими накладними. Поставлений товар був оприбуткований позивачем на складі згідно прибуткових ордерів. Оплата за придбаний товар проведена у безготівковій формі згідно платіжних доручень. (т.1, а.с.228-270).

На підставі виданих ТзОВ ,,Промислова група ,,Фапром" податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по вказаних господарських операціях, зокрема у вересні 2012 року - 2146,85 грн.

Відповідач визнав неправомірним віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ лише по господарських операціях за вересень 2012 року.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що господарські операції підприємства позивача з ТзОВ „Константа-Інкорпорейтед" , ТзОВ „Альфа-Інвест-Плюс", ТзОВ „Промислова група „Фапром" з придбання цукру та інших товарів мали реальний характер, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: видатковими накладними, податковими накладними, актами прийому-передачі товарів, платіжними документами, бухгалтерськими проведеннями.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України податковим органом не спростовується.

Придбані послуги та товар відображені позивачем у бухгалтерському обліку та використані у власній господарській діяльності - реалізовані іншим суб'єктам господарської діяльності та відображені в податкових зобов'язаннях.

На час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтва платників ПДВ.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів сум ПДВ, сплачених позивачем в ціні придбаних товарів по господарських операціях з вказаними контрагентами.

На користь висновків суду першої інстанції свідчать і ті обставини, що основними видами діяльності ПАТ ,,Гнідавський цукровий завод" є виробництво цукру, оптова торгівля цукром, а тому є цілком обгрунтованим здійснення позивачем господарських операцій з придбання цукру у ТзОВ ,,Константа-Інкорпорейтед", що відповідає господарській меті товариства.

Суд першої інстанції також вірно зазначив, що акти перевірок ТзОВ ,,Константа-Інкорпорейтед" та ТзОВ ,,Альфа-Інвест-Плюс" не є беззаперечним доказом відсутності поставок товару в адресу позивача, оскільки в ході перевірок цих товариств податковий орган будь-яких первинних документів не досліджував, а висновки проведених перевірок базуються лише на проведеному аналізі податкової звітності цих платників податків та бази даних автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

В листі від 29.09.2010 р. за № 20289/7/16-1617 Державна податкова адміністрація України роз'яснила, що наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Перевезення товару від ТзОВ ,,Константа-Інкорпорейтед" до ПАТ ,,Гнідавський цукровий завод" здійснювали ТзОВ ,,Українські торгівельні шляхи" та ТзОВ ,,Саркон", що підтверджується актами прийому-здачі товару, що спростовую доводи відповідача про відсутність документів на переміщення товару.

Крім того, в силу ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно постанови Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року у справі № 803/1130/13-а, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, суд визнав реальними господарські операції з поставки цукру ТзОВ ,,Константа-Інкорпорейтед" до ПАТ ,,Гнідавський цукровий завод" на виконання договорів від 30 серпня 2011 року за № 30/08 та від 05 грудня 2011 року № 05/12.

Також апеляційний суд визнає необхідним акцентувати увагу на тих обставинах, що по господарських операціях позивача з ТзОВ „Альфа-Інвест-Плюс" та ТзОВ „Промислова група „Фапром", згідно яких поставки товарів проводились протягом трьох місяців, податковий орган не визнав реальність поставок лише за один місяць. Щодо поставок товарів протягом двох інших місяців претензій у податкового органу не було. Дані факти спростовують доводи податкового органу щодо неможливості здійснення цих операцій з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Суд першої інстанції також достеменно дослідив обставини віднесення позивачем до податкового кредиту в лютому 2012 року ПДВ в сумі 92320,00 грн. згідно виписаної ТзОВ ,,НВК Груп" податкової накладної від 06.04.2011 року за №42 та встановив правомірність дій позивача.

Так, за наслідками проведеної Луцької ОДПІ позапланової виїзної перевірки ( акт від 08.08.2011 року №6429/23-2/00372658) податковий орган дійшов висновку про нікчемність договорів на поставку обладнання, запасних частин та допоміжних матеріалів №125 від 01.04.2011 року, №138 від 06.04.2011 року та №149 від 21.04.2011 року, укладених між ТзОВ ,,НВК Груп" та ПАТ ,,Гнідавський цукровий завод", в зв'язку з чим зменшив податковий кредит квітня 2011 року на суму ПДВ в розмірі 959900,00 грн., в тому числі і на суму ПДВ в розмірі 92320,00 грн. на підставі податкової накладної від 06.04.2011 року №42.

Згідно акту Луцької ОДПІ від 28.03.2012 року №344/22-1/00372658 податковий орган дійшов висновку про завищення податкового кредиту квітня 2011 року на суму ПДВ 92320,00 грн. згідно виписаної ТзОВ ,,НВК Груп" податкової накладної від 06.04.2011 року №42, яка на момент перевірки не була представлена інспекторам (т.5, а.с.24-41). При цьому податковий орган в акті перевірки зазначив, що якщо платник податку поновить податкову накладну в наступних періодах, підтверджений податковий кредит включається до податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

На підставі акту перевірки від 28.03.2012 року №344/22-1/00372658 Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.04.2012 року №0000412301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на 473367,50 грн., яке товариством не оскаржувалось (т.5, а.с.1).

Таким чином, позивач погодився із встановленим порушенням щодо відсутності на момент планової перевірки податкової накладної від 06.04.2011 року №42, виписаної ТзОВ ,,НВК Груп".

ПАТ ,,Гнідавський цукровий завод" поновило зазначену податкову накладну та згідно уточнюючого розрахунку від 19.04.2012 року №9020149358 включило до податкового кредиту лютого 2012 року суму ПДВ 92320,00 грн. на підставі податкової накладної 06.04.2011 року №42, виписаної ТзОВ ,,НВК Груп" (т.4, а.с.189-193).

Суд першої інстанції належним чином дослідив первинні документи щодо поставок обладнання, запасних частин та допоміжних матеріалів згідно договорів №125 від 01.04.2011 року, №138 від 06.04.2011 року та №149 від 21.04.2011 року та дійшов обґрунтованого висновку щодо підтвердження факту реальності цих господарських операцій.

Висновки суду першої інстанції підтверджуються видатковою накладною, податковою накладною від 06.04.2011 року №42, актом інвентаризації основних засобів позивача, придбаних у ТзОВ ,,НВК Груп".

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту лютого 2012 року ПДВ в сумі 92320,00 грн. по податковій накладній від 06.04.2011 року №42, виписаній ТОВ ТзОВ ,,НВК Груп".

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги,.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160 ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року у справі № 803/1367/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 20 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Л.Я. Гудим