Постанова № 41177197, 21.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року Справа № 876/11149/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Коваля Р.Й., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

представника позивача Колтонюка Ю.В.,

представника відповідача Приходько Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року у справі за адміністративним товариства з обмеженою відповідальністю ,,Діалог-Турбо" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

05 липня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Діалог-Турбо" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі-Луцька ОДПІ) від 18.04.2013 року за №0002352201 та №0002342201.

Постановою від 05 серпня 2013 року Волинський окружний адміністративний суд позов задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Луцька ОДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій підприємства позивача з ПП ,, Індастріалсервіс", ПП ,,Прототип СЛВ", ПП ,,Паралель ВІД".

Відповідач також вважає, що господарські операції, які відображені ТзОВ ,,Діалог-Турбо" в досліджених документах, не мають достатньої доказовості, оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, а тому така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат.

За таких обставин, податковий орган вважає правомірними податкові повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі висновків позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,Діалог-Турбо", оформленої актом від 10.04.2013 року за №195/22.1/32649928, Луцька ОДПІ 18 квітня 2013 року прийняла податкові повідомлення-рішення: - за №0002352201, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 79 898, 50 грн., з яких 70935,00 грн. основного платежу та 8963, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0002342201, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 96363,00 грн., з яких 85100,00 грн. основного платежу та 11203,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки податкового органу базуються на тому, що підприємство позивача на порушення вимог п. 1.4 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, п. 7.1., ст. 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість", ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України допустило заниження податку на додану вартість на загальну суму 70935,00 грн., в тому числі за січень 2010 р. - 6770 грн., за березень 2010 р. - 11095 грн., за листопад 2010 р. - 17985 грн., та за квітень 2011 р. - 35085 грн..

Крім того, на порушення п. 3.1 ст. 3, п. 5.2, п. 5.3 ст. 5 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України позивач допустив заниження податку на прибуток на загальну суму 85 160,00 грн., в тому числі за І квартал 2010 р. в сумі 22331 грн., за IV квартал 2010 р. в сумі 22481 грн. та за II квартал 2011 р. в сумі 40348 грн..

Таких висновків відповідач дійшов на підставі того, що на порушення наведених норм податкового законодавства позивач відобразив в податковому обліку по податку на прибуток та податку на додану вартість господарські операції з ПП ,, Індастріалсервіс", ПП ,,Прототип СЛВ", ПП ,,Паралель ВІД", які фактично не здійснювались.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що операції з придбання підприємством позивача у вказаних контрагентів товарів, робіт та послуг мали реальний характер, а тому позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по вказаних господарських операціях та правомірно сформував валові витрати по цих операціях.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є помилковими.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що в березні 2010 року між ТзОВ ,,Діалог-Турбо" та ПП ,,Індастріалсервіс" були укладені усні договори про надання транспортних послуг та купівлі-продажу товарів (круг, труба, сталь листова).

Виконання умов договорів оформлене актами здачі-прийомки виконаних робіт № 6 від 12.03.2010 року, № 7 від 23.03.2010 року, № 63 від 26.11.2010 року, податковими накладними № 36 від 12.03.2010 року на суму 14 520 грн. , № 36 від 12.03.2010 року на суму 14 520 грн., № 39 від 17.03.2010 року на суму 33331, 44 грн., № 46 від 23.2010 р. на суму 18720 грн., № 339 від 05.11.2010 року на суму 35532 грн. та № 369 від 26.11.2010 р. на суму 28174,24 грн..

Розрахунки проводились готівкою згідно авансових звітів та квитанцій прибуткових касових ордерів на загальну суму 174483, 48 грн..

01 та 25 березня 2011 року ТзОВ ,,Діалог-Турбо" та ПП ,,Паралель ВІД" уклали договори за № 20, № 21 та № 24 щодо надання транспортних послуг, монтажно-складських робіт, а також купівлі товарів (електричних двигунів та редукторів) на загальну суму 210511, 20 грн..

Виконання умов договорів оформлене податковими накладними № 128 від 01.04.2011 р. на суму 59880,00 грн., № 136 від 05.04.2011 р. на суму 24000,00 грн., № 150 від 26.04.2011 р. на суму 22500,00 грн., № 152 від 22.04.2011 р. на суму 18000,00 грн., № 153 від 29.04.2010 р. на суму 86131, 20 грн.. Розрахунки проводились готівкою згідно авансових звітів та квитанцій прибуткових касових ордерів на загальну суму 210 511, 20 грн..

Відповідно до видаткової накладної № 01-0000322 від 15 січня 2010 року ПП ,,Прототип СЛВ" реалізувало ТзОВ ,,Діалог-Турбо" товари ( цемент, трубу, круг) на загальну суму 40620, 30 грн. Розрахунки проводились готівкою згідно авансових звітів та квитанцій прибуткових касових ордерів на загальну суму 40620, 30 грн.. ПП ,,Прототип СЛВ" виписало податкову накладну № 322 від 15.01.2010 р. на суму 40620, 30 грн., в т.ч. ПДВ в сумі -6770,05 грн..

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналогічні приписи містили пп.7.2.1, пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1, пп. 7.4.4, пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України ,,Про податок па додану вартість", чинного до 01.01.2011 року.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Аналогічні приписи містили п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств", чинного до 01.04.2011 року.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Також апеляційний суд визнає необхідним зазначити, що за умовами ділового звичаю при виборі контрагента суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація контрагента, його платоспроможність, а також ризик невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. А відтак додатковій перевірці підлягають і фактори, якими керувався платник при виборі контрагента на відповідному ринку товарів.

Тому наявність у позивача накладних та податкових накладних, виданих ПП ,,Індастріалсервіс", ПП ,,Прототип СЛВ", ПП ,,Паралель ВІД" як виключно єдиної законодавчо визначеної підстави для підтвердження податкового кредиту та валових витрат, чим обґрунтовує свої вимоги позивач, є достатніми, але не вичерпними підставами для віднесення до складу валових витрат сум вартості товару та до складу податкового кредиту сум, сплаченого в ціні товару податку на додану вартість.

Так, відповідно до актів перевірок ПП ,, Індастріалсервіс", ПП ,,Прототип СЛВ", ПП ,,Паралель ВІД" від 25.10.2012 року № 5521/22-1/36394654, № 5524/22-1/36892640 та № 5522/22-1/37319777, складених Луцькою ОДПІ, посадові особи зазначених підприємств жодних бухгалтерських документів не підписували та фінансово-господарської діяльності не здійснювали. Однак, в наданих ТзОВ ,,Діалог-Турбо" документах по взаємовідносинах з вказаними контрагентами наявні підписи з посиланнями на ПІБ директорів цих підприємств.

Крім того, позивач не надав товарно-транспортних накладних, які б підтверджували доставку товару від продавців до ТзОВ ,,Діалог-Турбо", надання транспортних послуг, рахунків-фактур, документів складського обліку, доручення на отримання товару та сертифікатів відповідності на придбаний товар.

Акти здачі-приймання робіт(надання послуг) містять лише назву робіт та їх вартість, однак не розкривають суть наданих послуг, не містять їх кількісних та вартісних показників, витрачених матеріалів та трудових ресурсів.

На підтвердження реальності операцій з придбання послуг позивач надав лише видаткові накладні, податкові накладні. Однак, враховуючи вимоги вищенаведених нормативних актів апеляційний суд вважає такі документи не достатніми для підтвердження реальності вказаних операцій з огляду на наявність актів перевірок контрагентів позивача, згідно яких вказані підприємства мають ознаки фіктивного підприємництва. Також апеляційний суд акцентує увагу на тій обставині, що всі розрахунки по цих операціях проведені у готівковій формі.

Оцінюючи всі докази у їх сукупності, апеляційний суд погоджується з доводами податкового органу щодо протиправності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з вказаними контрагентами, оскільки фактичного виконання цих операцій не було.

Суд першої інстанції належної правової оцінки наведеним обставинам не дав, а тому дійшов помилкового висновку щодо реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що призвело до неправильного вирішення спору.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу п.3 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами не відповідають фактичним обставинам справи, апеляційний суд визнає правильним апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. ст.195, 196, п. 3 ч. 1 ст.198, п.3 ч.1 ст. 202 , ст. ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області задовольнити, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року у справі №803/1513/13-а - скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю ,,Діалог-Турбо" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Постанова в повному обсязі складена 27 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Р.Й. Коваль

Л.Я. Гудим