Постанова № 41177182, 14.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року Справа № 876/11024/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

представника позивача Матолича А.Б.,

представника відповідача Чайнюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства ,,Агропродсервіс-Плюс" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства ,,Агропродсервіс-Плюс" до Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

05 червня 2013 року приватне підприємство (ПП) ,,Агропродсервіс-Плюс" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби України (далі - Козівська МДПІ) від 17.05.2013 року за №0000282200 та №0000292200.

Постановою від 22 липня 2013 року Тернопільський окружний адміністративний суд в задоволенні позову відмовив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ПП ,,Агропродсервіс-Плюс" подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у рядку 24 декларації платник податку повинен вказувати податковий кредит, який фактично не є оплаченим на користь постачальників товарів робіт чи послуг, а задекларована позивачем у рядку 24 декларації сума податку на додану вартість в розмірі 931638 гривень була вже сплачена станом на грудень 2012 року постачальникам товарів робіт та послуг.

За таких обставин, позивач вважає правомірним віднесення до рядка 24 декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року ПДВ в сумі 931638 грн., а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник податкового органу заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі висновків позапланової виїзної документальної перевірки ПП ,,Агропродсервіс-Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.08.2009 року по 31.12.2012 року, оформленої актом за № 000020/19-08-22/35453137 від 17.04.2013 року, Козівська МДПІ 17 травня 2013 року прийняла податкові повідомлення-рішення:

- за №0000282200, яким зменшила позивачу від'ємне значення податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 931638,00 грн.;

- за №0000292200, яким збільшила позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 145172,75 грн., в тому числі 116436,00 грн. за основним платежем та 28736,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Висновки податкового органу базуються на тому, що підприємство позивача на порушення вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість", пункту 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 допустило завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2009р. (рядок 18.2 Декларації) на суму 17108,00 грн.

На порушення приписів підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість", пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України підпункту 4.6.6 пункту 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПС України від 25.11.2011 № 1492, ПП ,,Агропродсервіс-Плюс" допустило завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2012 року (рядок 24 Декларації ) на суму 931638,00 грн.

Крім того, на порушення пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України підприємство позивача допустило заниження податку на додану вартість на загальну суму 116436,00 грн., в тому числі по періодах:травень 2011 року - 1493,00 грн.; грудень 2011 року - 93926,00 грн.; вересень 2012 року - 14708,00 грн.; грудень 2012 року - 6309,00 грн..

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рядок 24 декларації з податку на додану вартість складається з сум податкового кредиту, не сплаченого отримувачем товарів/послуг, оскільки частина від'ємного значення, яка фактично сплачена отримувачем товарів/послуг підлягає бюджетному відшкодуванню.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є помилковими.

Так, з акту перевірки апеляційний суд вбачає, що в декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року ПП ,,Агропродсервіс-Плюс" задекларувало залишок від'ємного значення по податку на додану вартість (ряд. 24 Декларації) на загальну суму - 931638,00 грн.(а.с.25).

Крім того, в акті перевірки зазначено, що при проведеному перерахунку залишку від'ємного значення по податку на додану вартість (ряд.24) за перевірений період ПП ,,Агропродсервіс-Плюс" на порушення пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України допустило заниження податку на додану вартість на загальну суму 116436,00 грн. (а.с.26).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу (ПК) України надміру сплачені грошові зобов'язання (переплата) - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. Тобто переплата з податку на додану вартість існуватиме тільки у тому разі, якщо платник податку сплатив до бюджету податкове зобов'язання вище за розмір узгодженого.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 цієї ж статті).

Відповідно до підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Згідно підпункту 4.6.6 пункту 4.6 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228197/18935(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Формою декларації з ПДВ, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що значення рядка 24 декларації розраховується як різниця між значеннями рядків 22 та 23 декларації.

При цьому, відповідно до підпункту 4.6.5 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011р., у рядку 23 декларації зазначається сума ПДВ, що належить до відшкодування.

У свою чергу, пунктом 102.5 статті 102 Кодексу передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, застосування цієї норми (та встановленого в ній строку) можливе лише у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Враховуючи викладені вище норми права, апеляційний суд дійшов висновку про те, що положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість і саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового кредиту, Податковий кодекс України не містить.

Оскільки позивач не заявляв суми до бюджетного відшкодування, використання сформованого податкового кредиту (в розрізі термінів його формування і подальшого його використання у відповідній частині, зокрема на підставі відповідних податкових накладних) не обмежено законом, а також зважаючи на те, що положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не поширюються на питання податкового кредиту, апеляційний суд вважає необґрунтованими висновки податкового органу про відсутність у позивача права на використання у грудні 2012 року від'ємного значення ПДВ за попередні звітні періоди.

За таких обставин апеляційний суд визнає правомірним декларування позивачем в декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року залишку від'ємного значення по податку на додану вартість (ряд. 24 Декларації) на загальну суму 931638,00 грн.. Правомірність формування позивачем податкового кредиту на суму 931638,00 грн. в попередніх звітних періодах податковим органом не заперечується.

Підпунктом 5.2 пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010 року № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

На порушення зазначених вимог податковий орган в акті перевірки зазначив лише, що при проведеному перерахунку залишку від'ємного значення по податку на додану вартість (ряд.24) за перевірений період позивач допустив заниження податку на додану вартість на загальну суму 116436,00 грн..

При цьому податковий орган не вказав в чому саме полягає порушення позивачем вимог податкового законодавства, якими первинними документами підтверджується факт заниження податку на додану вартість на загальну суму 116436,00 грн..

За таких обставин апеляційний суд погоджується з доводами позивача про те, що висновки податкового органу щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 116436,00 грн. базуються виключно на припущеннях та не підтверджуються первинними документами, а тому прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції не дослідив належним чином зазначені обставини, не дав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку щодо правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції допустився помилки в частині застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, апеляційний суд визнає правильним апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. ст.195, 196, п. 3 ч. 1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202 , ст. ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу приватного підприємства ,,Агропродсервіс-Плюс" задовольнити, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року у справі № 819/1476/13-а - скасувати та прийняти нову постанову.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби України від 17.05.2013 року за №0000282200 та №0000292200.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Постанова в повному обсязі складена 20 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Л.Я. Гудим