Постанова № 41175928, 24.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 жовтня 2014 року № 826/14395/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване автотранспортне підприємство-1003" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване автотранспортне підприємство - 1003» (далі по тексту - позивач, ТОВ «САТР 1003») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03 червня 2014 року № 0027271503.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14395/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 01 жовтня 2014 року.

У судовому засіданні 01 жовтня 2014 року представники позивача підтримали адміністративний позов, просили суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03 червня 2014 року № 0027271503 Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване автотранспортне підприємство - 1003» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 74337,64 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб.

За результатом адміністративного оскарження, спірне податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03 червня 2014 року № 0027271503 залишено без змін.

Такий висновок податкового органу мотивований висновками, що викладені в акті перевірки Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03 червня 2014 року № 4434/26-51-15-03-05415102 «Про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку ТОВ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство - 1003» за період з 30 грудня 2012 року по 30 березня 2014 року», про порушення позивачем пункту 287.3 та пункту 287.4 статті 287 Податкового кодексу України.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням.

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 03 червня 2014 року № 4434/26-51-15-03-05415102.

Відповідно до статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом встановлено, що 21 листопада 2010 року між Київською міською радою та ТОВ «САТП 1003» укладений Договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2.1. вищевказаного договору цільове призначення земельної ділянки наданої в оренду: для експлуатації та обслуговування будівель і споруд автопідприємства.

Відповідно до статті 5.1. Договору на земельній ділянці забороняється діяльність не пов'язана з її цільовим призначенням. Зміна цільового призначення можлива лише в разі прийняття Київською міською радою рішення про зміну цільового призначення.

Позивач зазначає, що березні 2013 року посадові особи ТОВ «САТП 1003» звернулись до КП «Київський інститут земельних відносин» за Довідкою про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, помилково вказавши, що за функціональним використанням земельної ділянки у м. Києві пл. вул. Зрошувальній, 11 з загальної площі 14216 кв. м 8 425 кв.м є землі комерційного використання.

З урахуванням отриманої Довідки, позивачем подано річну податкову декларацію з податку за землю за 2013 рік.

Як встановлено під час перевірки, станом на 30 квітня 2014 року згідно поданих декларацій до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві ТОВ «САТП-1003» утворився борг з орендної плати за землю за основним платежем в сумі 303321,85 грн., що пов'язано з несплатою задекларованих сум податку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «САТП 1003» володіє майновим комплексом, що складається з нерухомого майна, загальною площею 6 425, 50 кв. м.; відповідно до статті 4.2. Договору встановлюється орендна плата у розмірі 3% річних від грошової оцінки. Таким чином, оскільки 14 216,00 кв.м. оцінені у 8 247 043,96 грн., 1 кв.м. оцінений у 580,12 грн. Позивач наголошує, що ТОВ «САТП 1003» не проводило іншої господарської діяльності, функціонального використання земель, крім землі транспорту. Таким чином, саме з урахуванням довідки КП «Київський інститут земельних відносин» про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, позивачем неправильно визначено розмір податкового зобов'язання.

Зміст статті 54 Податкового кодексу України свідчить, що у Податковому кодексу Україні розрізняються поняття "податкове зобов'язання" та "грошове зобов'язання". Податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п. 14.1.156 ст. 14 Податкового кодексу України). Грошовим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п. 14.1.39 ст. 14 Податкового кодексу України).

Таким чином, грошовими зобов'язаннями є: податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції. Грошове зобов'язання (у тому числі і податкове) може бути визначене: платником податків; контролюючим органом.

За загальним правилом, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою з дати подання такої декларації або уточнюючого розрахунку.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що самостійне визначення грошового зобов'язання з податку за землю у податковій декларації свідчить про узгодженість такої суми та обов'язок платника податків сплатити податок у встановлені строки.

Суд звертає увагу, що подавши податкову декларацію з податку за землю за 2013 рік з урахуванням довідки КП «Київський інститут земельних відносин» про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, позивачем грошове зобов'язання не сплачувалось.

При цьому, суд враховує доводи позивача щодо звернення до КП «Київський інститут земельних відносин» за Довідкою про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із помилковим зазначенням функціонального використання земельної ділянки у м. Києві пл. вул. Зрошувальній, 11 з загальної площі 14216 кв. м 8 425 кв.м - землі комерційного використання, оскільки саме отримання довідки про розмір нормативної грошової оцінки не передбачає обов'язку сплати податку у відповідному розмірі та не свідчить про зміну цільового призначення земельної ділянки. Відтак, отримання позивачем від КП «Київський інститут земельних відносин» довідки із розрахунком грошової оцінки земельної ділянки у м. Києві пл. вул. Зрошувальній, 11 з загальної площі 14216 кв. м 8 425 кв.м із призначенням - землі комерційного використання, не свідчить про зміну цільового призначення, не змінює та не встановлює юридичних фактів.

Разом з тим, ТОВ «САТП 1003» були подані до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві уточнюючі податкові розрахунки по платі за землю з мінусовими показниками на загальну суму 1043355,16 грн., зокрема: декларація № 9091379137 від 14 травня 2014 року на суму 80583,65 грн., - декларація № 9091379217 від 14 травня 2014 року на суму 80583,65 грн., декларація № 9091379251 від 14 травня 2014 року на суму 80583,65 грн., декларація № 9091383788 від 19 травня 2014 року на суму 80583,79 грн., декларація № 9091383821 від 19 травня 2014 року на суму 80583,79 грн., декларація N 9091383867 від 19 травня 2014 року на суму 8058379 грн., декларація № 9091383824 від 19 травня 2014 року на суму 80583,79 грн., декларація № 9091383865 від 19 травня 2014 року на суму 80583,79 грн., декларація № 9091383834 від 19 травня 2014 року на суму 80583,79 грн., декларація № 9091383862 від 19 травня 2014 року на суму 80583,79 грн., декларація № 9091383871 від 19 травня 2014 року на суму 79172,56 грн., декларація № 9091383877 від 19 травня 2014 року на суму 79172,56 грн., декларація № 9091383880 від 19 травня 2014 року на суму 79172,56 грн.

Також, до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подані звітні податкові розрахунки по платі за землю: № 9014812565 від 20 березня 2014 року за лютий 2014 року на суму 34914,94 грн., № 9014818428 від 20 березня 2014 року за січень 2014 року на суму 34914,94 грн., № 9021340469 від 17 квітня 2014 року за березень 2014 року на суму 34914,94 грн.

Порядок внесення змін до податкової звітності встановлений статтею 50 Податкового кодексу України, яким зокрема встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що виправлення допущених помилок може бути здійснене одним із таких способів: подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації у встановленій формі; відображення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період. І в першому і в другому випадку платник податків не звільняється від обов'язку сплатити суму недоплати та штраф.

Контролюючим органом вірно встановлено, що позивачем подано уточнюючі розрахунки за 2013 рік після закінчення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання. В свою чергу, вірним є наведений у Додатку до акту розрахунок штрафної санкції.

Відповідно до статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, суд вважає доведеним факт порушення строків сплати податкових зобов'язань по платі за землю, а тому накладення штрафу на позивача згідно податкового повідомлення - рішення від 03 червня 2014 року № 0027271503 у розмірі 74337,64 грн. відповідає вимогам законодавства.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлень-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване автотранспортне підприємство - 1003» не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 1827,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване автотранспортне підприємство - 1003» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване автотранспортне підприємство - 1003» (код ЄДРПОУ 05415102) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1644,30 грн.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник