Постанова № 41176028, 30.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2014 року № 826/14685/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Віратрейдінг"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління

Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Віратрейдінг» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення – рішення від 29 травня 2014 року № 72826552209.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14685/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 08 жовтня 2014 року, яке відкладалось на 15 жовтня 2014 року у зв’язку з необхідністю отримання додаткових доказів.

У судовому засіданні 15 жовтня 2014 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об’єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів м. Києва від 25 квітня 2014 року № 1363, згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового Кодексу України відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Віратрейдінг» з питань правильності обчислення податкових зобов’язань та податкового кредиту по взаємовідносин з ТОВ «»ТДТП (код 38813932) за жовтень 2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 08 травня 2014 року № 396/26-55-22-9/38345843.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податок на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 77083,00 грн.

Податковим повідомленням – рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 29 травня 2014 року № 72826552209 Товариству з обмеженою відповідальністю «Віратрейдінг» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 96354,00 грн., в тому числі: за основним платежем – 77083,00 грн., за штрафними санкціями – 19271,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження, податкове повідомлення – рішення від 29 травня 2014 року № 72826552209 залишено без змін, скарги позивача – без задоволення (копія рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві від 06 серпня 2014 року № 7166/10/26-15-10-04-01 та копія рішення Державної фіскальної служби України від 22 серпня 2014 року № 2160/6/99-99-10-01-15 містяться в матеріалах справи).

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням – рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «ТДТП».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 23 травня 2014 року від 08 травня 2014 року № 396/26-55-22-9/38345843.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТДТП», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що 26 вересня 2013 року та 01 жовтня 2013 року між ТОВ «Віратрейдінг» (Підрядник) та ТОВ «ТДТП» (Субпідрядник) укладено Договори субпідряду № 13, 14, 15 за умовами яких Підрядник доручає, а Субпідрядник приймає на себе виконання робіт по: реконструкції ПЛ 10 кВ ТП952-ТП2323/5036 в м. Дніпропетровську, реконструкції ПЛ 10 кВ ТП838-ТП984в м. Дніпропетровську та реконструкції ПЛ 10 кВ ТП838-ТП984в м. Дніпропетровську відповідно.

Вартість робіт за вищезазначеними угодами складає: 197500,00 грн., 290000,00 грн. та 22613,60 грн. відповідно.

За умовами вищезазначених договорів, договірна ціна на об’єми робіт є твердою і перегляду в бік збільшення не підлягає впродовж усього терміну дії Договорів.

На підтвердження факту виконання вищезазначених робіт, позивачем надані акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ3.

Оплата за будівельні роботи здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні платіжні доручення.

В свою чергу, ТОВ «ТДТП» виписано на адресу позивача наступні податкові накладні: № 913 від 27 вересня 2013 року на суму 45000,00 грн., № 4 від 01 жовтня 2013 року на суму 3500,00 грн., № 47 від 02 жовтня 2014 року на суму 49000,00 грн., № 48 від 02 жовтня 2014 року на суму 50000,00 грн., № 259 від 09 жовтня 2014 року на суму 50000,00 грн., № 338 від 11 жовтня 2014 року на суму 290000,00 грн., № 511 від 11 жовтня 2014 року на суму 20000,00 грн. Загальна сума – 507500,00 грн., в тому числі сума ПДВ – 59999,99 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ТДТП» у зв’язку з придбанням будівельних робіт.

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Обґрунтовуючи реальність виконання будівельних робіт за Договорами субпідряду позивачем надано фотозвіт щодо виконаних робіт по реконструкції ПЛ 10 кВ ТП 952 в м. Дніпропетровськ.

Суд наголошує, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження реальної мети придбання будівельних робіт у ТОВ «ТДТП», доказів використання отриманих робіт у власній господарській діяльності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2014 року у позивача витребувано дані щодо зв’язку господарської операції (факту придбання товарів (робіт, послуг спорудження оснівних фондів, понесення інших витрат тощо) з господарською діяльністю підприємства; письмові пояснення щодо укладених договорів між позивачем із контрагентами-постачальниками (продавцями) із детальним зазначенням первинних документів, складених у результаті взаємовідносин, та мети придбання товарів (послуг); інші документи, що підтверджують взаємовідносини з підприємствами-контрагентами.

Проте, вищезазначені докази під час розгляду справи у Окружному адміністративному суді міста Києва не надані.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання будівельних та підрядних робіт на об’єктах замовника безпосередньо контрагентом ТОВ «ТДТП».

Разом з тим, позивачем не надано до перевірки документів на підтвердження факту придбання послуг з метою та в цілях господарської діяльності.

Матеріали справи не містять доказів, які свідчили би про реальність вищезазначених будівельних послуг, про їх надання, адже матеріали справи не містять кінченого результату наданих послуг. Також, вищезазначений перелік послуг є досить широким та не вичерпним, а тому встановлення яких саме послуг замовлялось позивачем не вбачається можливим.

При цьому, враховуючи навіть отримання вищезазначених послуг, не вбачається можливим встановити, яким чином будівельні послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

За загальновизначеним поняттям роботи по реконструкції - перебудова існуючих об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри).

При цьому, наявні у матеріалах справи податкові накладні містять лише загальну назву – роботи по реконструкції, без деталізації змісту та обсягу таких послуг; не містять інформації про посаду, прізвище та ініціали особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Матеріали справи не містять копій товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, довіреностей, які б свідчили про транспортування та відвантаження будівельних матеріалів на об’єкти будівництва.

Також, позивачем не надано копій перепусток працівників ТОВ «ТДТП» на об’єкт Підрядника, клпій дозвільної документації позивача на проведення робіт по: реконструкції ПЛ 10 кВ ТП952-ТП2323/5036 в м. Дніпропетровську, реконструкції ПЛ 10 кВ ТП838-ТП984 в м. Дніпропетровську та реконструкції ПЛ 10 кВ ТП838-ТП984в м. Дніпропетровську.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не місять доказів наявності у ТОВ «ТДТП» трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги надані саме цим контрагентом.

Надані позивачем копії податкових накладних, довідок про вартість робіт укладених із ТОВ «ТДТП» не дають змогу ідентифікувати участь останнього у проведенні робіт по: реконструкції ПЛ 10 кВ ТП952-ТП2323/5036 в м. Дніпропетровську, реконструкції ПЛ 10 кВ ТП838-ТП984 в м. Дніпропетровську та реконструкції ПЛ 10 кВ ТП838-ТП984в м. Дніпропетровську.

Разом з тим, суд не приймає посилання відповідача на акт перевірки Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області № 532/20-11-22-01/38813932 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТДТП» (податковий номер 38813932) щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період жовтень 2013 року» оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Також, судом враховано, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року у справі № 820/611/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДТП» до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Харківській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТДТП» (код ЄДРПОУ 38813932) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень 2013 року. Визнагно протиправними дії Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Харківській області щодо виключення (коригування), на підставі Акту №532/20-11-22-01/38813932 від 16.12.2013р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТДТП» (код ЄДРПОУ 38813932) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень 2013 року, з електронної бази даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» та інших електронних баз даних суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ «ТДТП» у податковій декларації. Зобов'язано Дергачівську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ Міндоходів у Харківській області відновити в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» показники податкової звітності ТОВ «ТДТП» (код ЄДРПОУ 388113932)» зазначених останнім в податковій декларації за вересень 2013 року.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлень-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Віратрейдінг» не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня – на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 1927,08 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 192,71 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 1734,37 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Віратрейдінг» відмовити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віратрейдінг» (код ЄДРПОУ 38345843) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1734,37 грн.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник