Постанова № 41174873, 01.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 р. Справа № 804/7178/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Павловського Д. П. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Нова» до Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районні м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2014 року до суду надійшов даний адміністративний позов, у якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0005572203 від 19.12.2013 року винесене Державною податковою інспекцією в Амур - Нижньодніпровскому районі м. Дніпропетровська.

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0005582203 від 19.12.2013 року, винесене Державною податковою інспекцією в Амур - Нижньодніпровскому районі м. Дніпропетровська.

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0005842201 від 24.12.2013 року винесене Державною податковою інспекцією в Амур - Нижньодніпровскому районі м. Дніпропетровська.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 06.11.2013 р.

Представник позивача не заперечував проти розгляду справи у письмовому провадженні.

Представник відповідача не заперечував проти розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевказане, суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням заперечень до позову судом були встановлені наступні обставини.

За результатами планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Нова» (далі за тексом позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р. складено Акт № 1087/22-1/20272290 від 05.12.2013 року.

На підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0005572203 від 19.12.2013 р., яким встановлено порушення п.п. 2.6, 2.8, 3.1, 7.41 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 із змінами і доповненнями та на підставі п.п. 54.3.3 п.54.3, ст..54 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим до ПП «Нова» застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 10 875 (десять тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень) 96 копійок.

Також на підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0005842201 від 24.12.2013 р., яким встановлено порушення п. 187.1, ст..187, п. 198.6

Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивач, на думку Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районні м. Дніпропетровська (далі за текстом

відповідач), збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 379 011 гривень.

Також на підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0005582203 від 19.12.2013 р., відповідно до якого до ПП «Нова» застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.

Перевіркою встановлено порушення ПП «НОВА»: п. 187.1 ст.187, п. 198.6 ст. 198.6 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 252 674 грн., у т.ч. у липні 2011 року на 8 100 грн., у серпні 2011 року у сумі 9 304 грн.. у вересні 2011 року у сумі 1 604 грн., у жовтні 2011 року - 27 000 грн., у грудні 2011 року - 7 869 грн., у квітні 2012 року - 22 649 грн., у травні 2012 року - 19 469 грн., у серпні 2012 року - 196 грн., у листопаді 2012 року - 33 475 грн., у грудні 2012 року - 123 008 грн., пункту 9 статті 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в частині не забезпечення щоденного друкування 1-го фіскального звітного чеку; пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 637 від 05.12.2004р., а саме не своєчасне оприбуткування готівки у сумі 400,00 грн.; пунку 2.8 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 637 від 05.12.2004р., а саме перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на суму 1246,42 грн.; пункту 3.1, 7.41 Положення про ведення касових операцій, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 637 від 05.12.2004р., в частині проведення готівкових розрахунків без пред'явлення одержувачем коштів платіжного документу який підтверджує сплату покупцем готівкових коштів, на загальну суму 6383,12 грн. п.164.1. ст.164 порушено кодексу України №2755-6 від 02.12.2010р. в частині не нарахування, не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з сум доходів, виплачених ОСОБА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_4 за послуги, що призвело до недобору податку з доходів фізичних осіб у сумі - 628,85 грн.;

абз «б». ст. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України №2755-6 від 02.12.2010 р. (із змінами і доповненнями) ПК України в частині відображення не в повному обсязі у «Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ)» факту нарахування та виплати доходів фізичним особам у 2-3 кв. 2011р та 1 кв. 2012 року.

Позивач не погоджується з вищевказаними в Акті перевірки висновками яки були зроблені відповідачем та вважає їх помилковими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та такими, що виникли в результаті невірного тлумачення умов укладених договорів та чинного законодавства України, повного ігнорування наданих первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Також, судом були досліджені письмові докази, а саме: Копія Акту перевірки № 1087/22-1/20272290 від 05.12.2013 року, копія податкового повідомлення-рішення №0005572203 від 19.12.2013 року, копія податкового повідомлення-рішення №0005842201 від 24.12.2013 року, копія податкового повідомлення-рішення №0005582203 від 19.12.2013 р., копія статуту ПП «Нова», копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПП «Нова», копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, копія довідки з СДР.

Відповідно заперечення до позову перевіряючи особи зробили висновок, що позивачем були скоєнні наступні порушення: п.187.1 ст.187, п. 198.6 ст. 198.6 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 252 674 грн., у т.ч. у липні 2011 року на 8 100 грн., у серпні 2011 року у сумі 9 304 грн., у вересні 2011 року у сумі 1 604 грн., у жовтні 2011 року - 27 000 грн., у грудні 2011 року - 7 869 грн., у квітні 2012 року - 22 649 грн., у травні 2012 року - 19 469 грн., у серпні 2012 року - 196 грн., у листопаді 2012 року - 33 475 грн., у грудні 2012 року - 123 008 грн. пункту 9 статті 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в частині не забезпечення щоденного друкування 1-го фіскального звітного чеку; пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 637 від 05.12.2004р., а саме не своєчасне оприбуткування готівки у сумі 400,00 грн.; пунку 2.8 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 637 від 05.12.2004р., а саме перевишення встановленого ліміту залишку готівки в касі на суму 1246,42 грн.; пункту 3.1, 7.41 Положення про ведення касових операцій, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 637 від 05.12.2004р., в частині проведення готівкових розрахунків без пред'явлення одержувачем коштів платіжного документу який підтверджує сплату покупцем готівкових коштів, на загальну суму 6383,12 грн. п.164.1. ст.164 порушено кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (із змінами доповненнями) в частині не нарахування, не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з сум доходів, виплачених ОСОБА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_4 за послуги, що призвело до недобору податку з доходів фізичних осіб у сумі - 628,85 грн.; абз „б" ст. 176.2 ст.176 податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (із змінами доповненнями) ПК України в частині відображення не в повному обсязі у „Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ)" факту нарахування та виплати доходів фізичним особам у ІІ-ІІІ кв.2011р та 1 кв.2012р.

Судом були встановленні наступні обставини, а саме: ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська не врахувало акту цивільного законодавства України, викладеного в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою начальника відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма вказує, що недійсність господарського зобов'язання випливає з наступного: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної аби юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто сумлінний платник податків не повинен відчувати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі ст. 17 Закону №3477 мають в Україні значення джерела права. Крім того, облік практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ передбачений ч. 2 ст. 8 КАС.

Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затверджена Законом України від 18. 03. 04 p. № 1629-IV визначає сферу оподаткування (зокрема непрямі податки) пріоритетною для виконання програми адаптації українського законодавства. Виходячи з нього, елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність з acquis communautaire (право ЄЄ) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis ЄЄ. Тобто податкове законодавство України і, відповідно, його тлумачення і застосування не повинні суперечити положенням Шостої Директиви.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а також " у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами".

Отже, висновки викладені в акті камеральної перевірки прямо суперечать нормам чинного законодавства та є незаконними.

У зв'язку з вище наведеним суд вважає, що висновки відповідача в акті перевірки не обґрунтовані та не відповідають дійсності.

Виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, цілком правомірними та відповідають чинному законодавству, і позивачем було доведено їх правомірність.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0005572203 від 19.12.2013 року винесене Державною податковою інспекцією в Амур - Нижньодніпровскому районі м. Дніпропетровська.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0005582203 від 19.12.2013 року, винесене Державною податковою інспекцією в Амур - Нижньодніпровскому районі м. Дніпропетровська.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0005842201 від 24.12.2013 року винесене Державною податковою інспекцією в Амур - Нижньодніпровскому районі м. Дніпропетровська.

Присудити на користь Приватного підприємства «Нова» документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Д.П. Павловський