Ухвала суду № 41174056, 22.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 року м. Київ К/800/21022/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.08.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013

у справі № 2а-1866/08 (2-а-1866/08/1570)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.08.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013, частково задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (надалі - позивач, ПАТ «Українське Дунайське пароплавство») до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Ізмаїльська ОДПІ Одеської області ДПС): визнано протиправним та скасовано рішення Ізмаїльської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.06.2007 № 0002312302 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 34 603,52 грн. В іншій частині вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.08.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013 в частині задоволення позовних вимог і відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких обґрунтовує законність прийняття оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 19 квітня по 05 червня 2007 року посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Українське Дунайське пароплавство», правонаступником якого є ПАТ «Українське Дунайське пароплавство», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року. За результатами перевірки складено акт від 18.06.2007 № 01012301/01125821, яким, зокрема, встановлено порушення позивачем Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, що полягало у перевищенні встановлених лімітів залишку готівки в касах підприємства та його підрозділів на 484 354 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято рішення від 27.06.2007 № 0002312302, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 100 274 грн. За результатами адміністративного оскарження ДПА в Одеській області прийнято рішення від 28.08.2007 № 20895/10/23-7017, яким рішення від 27.06.2007 скасовано в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1 615 920 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування рішення на суму 34 603,52 грн., суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Ізмаїльською ОДПІ штрафні санкції частково застосовано до позивача за межами строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.2 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» видано наказ від 24.06.2005 № 89 та додаток до наказу від 23.06.2005 № 1, яким затверджено ліміт залишку готівки в його касі та касах структурних підрозділів, зокрема для бази відпочинку «Восток» такий ліміт становить 500 грн.

Постановляючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій, з чим погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, виходили з того, що порушення структурним підрозділом позивача п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні мало місце, а відтак, до позивача мають бути застосовані штрафні санкції на підставі Указу Президента України від 12.06.1995 № 439/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Водночас, податковий орган при застосуванні штрафу вийшов за межі строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених нормами Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Штрафні санкції, передбачені Указом Президента України від 12.06.2005 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», належать до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф (ст. 239 та 241 Господарського кодексу України).

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлено ст. 250 Господарського кодексу України, згідно положень якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом господарювання правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим мав право прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як штрафні санкції, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строків виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

В даному випадку, податковим органом порушення правил здійснення позивачем господарської діяльності в період з 09 червня 2006 року по 23 грудня 2006 року виявлено 18.06.2007, а санкції до позивача застосовано 27.06.2007.

За таких обставин, станом на 27.06.2007 сплинув строк застосування до позивача штрафних санкцій за порушення правил здійснення господарської діяльності, що мали місце в період з 09 по 26 червня 2006 року.

З наведеного вбачається, що суди першої та апеляційної інстанцій доречно наголосили на тому, що штрафні (фінансові) санкції частково застосовано податковим органом за період, який не охоплений межами річного строку застосування адміністративно-господарських санкцій, передбаченого нормами ст. 250 Господарського кодексу України. В зв'язку з цим, податкове повідомлення-рішення від 27.06.2007 № 0002312302 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 34 603,52 грн. є таким, що прийнято з порушенням вимог діючого законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які доводами касаційної скарги не спростовуються.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.08.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013 у справі № 2а-1866/08 (2-а-1866/08/1570) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна