Ухвала суду № 41174032, 21.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2014 року м. Київ К/800/60093/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Львівської митниці Міндоходів про визнання скасування наказу, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а :

У червні 2010 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів. Просив визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 25 травня 2010 року № 913-к в частині припинення перебування на службі в митних органах на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_4, поновити його на посаді в.о. старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці, стягнути з Львівської митниці середній заробіток за час вимушеного прогулу. Посилався на те, що Присяги державного службовця не порушував, звільнення проведено з порушенням встановленого порядку та процедури звільнення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно наказу Державної митної служби України від 25 травня 2010 року № 913-к на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» - за порушення Присяги державного службовця припинено перебування ОСОБА_4 на державній службі в митних органах України.

Вказаний наказ видано на підставі повідомлення про затримання 23 травня 2010 року працівниками ГУ БОЗ МВС України неподалік від митного поста «Мостиська» Львівської митниці транспортних засобів, які перевозили косметичні вироби невідомого походження без відповідних товарно-транспортних документів, і які, згідно інформації ПІК «Інспектор 2006», перетинали митний кордон України без вантажу.

Згідно висновку службового розслідування від 7 червня 2010 року ОСОБА_4 здійснив пропуск без оподаткування та письмового декларування товарів, які переміщувалися транспортним засобом марки «Volkswagen Transporter T4», реєстраційний номер НОМЕР_1, чим порушив ст.ст. 40, 43, 78 Митного кодексу України, ст. 4 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України», Технологію прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення. За результатами службового розслідування комісія дійшла висновку, що ОСОБА_4 порушив Присягу державного службовця.

Постановою старшого слідчого-криміналіста слідчого відділу управління Служби Безпеки України у Львівській області від 16 листопада 2012 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу злочину.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачами не доведено факт вчинення позивачем протиправного винного діяння, яке могло б свідчити про порушення ним Присяги державного службовця, рішення про припинення державної служби позивача в митних органах прийняте з порушенням процедури, передбаченої чинним законодавством, неможливість застосування до позивача як до посадової особи митної служби дисциплінарних стягнень аж до звільнення з митного органу відповідачем не мотивовано.

Правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, Митним кодексом України, а в частині, що ним не регулюється, Законом України «Про державну службу». Тобто дисциплінарна відповідальність посадових осіб митної служби врегульована спеціальним законодавством, у тому числі й нормами Закону України «Про дисциплінарний статут Державної митної служби України» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Статут). Положення Закону України «Про державну службу» можуть застосовуватися щодо посадових осіб митної служби у тій частині, що не врегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі й нормами Статуту. Оскільки припинення державної служби на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, то неможливість застосування до посадової особи митної служби дисциплінарних стягнень аж до звільнення з митного органу має бути мотивовано.

Розділом 4 Статуту визначено види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, чітко врегульована процедура їх застосування, внаслідок чого забезпечується належний захист законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Передумовою такого звільнення є ретельне службове розслідування, порядок проведення якого регулюється Інструкцією про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України, затвердженою наказом Державної митної служби України від 13 серпня 2010 року № 918. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу, які є санкціями різних рівнів відповідальності й не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та

унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 1 липня 2014 року (справа № 21-267а14).

За таких обставин, коли оскаржуваний наказ не містить фактів порушення присяги державного службовця, зокрема, що державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що спірний наказ Державної митної служби України від 25 травня 2010 року № 913-к в частині звільнення ОСОБА_4 із займаної посади на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» є протиправним та прийнятим необґрунтовано, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційних скарг про порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та спростовуються висновками судів.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах доводів касаційних скарг правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Львівської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді:В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк