Ухвала суду № 41174028, 30.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2014 року м. Київ К/800/65896/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська про зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Ленінського районного суду міста Луганська від 10 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року,

встановив:

У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська (далі - УПФ) про зобов'язання здійснити призначення пенсії за віком з 6 травня 2013 року з урахуванням заробітної плати за період з 3 травня 1990 року по 1 червня 1995 року на підставі довідок молодіжного госпрозрахункового виробничого центру «Оріон» від 17 лютого 1992 року № 19 та приватного підприємства «Фірма «Віза» від 19 березня 1997 року № 7.

Постановою Ленінського районного суду міста Луганська від 10 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року, відмовлено в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить задовольнити клопотання про відкликання позовної заяви, скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закрити провадження у справі. Зазначає, що апеляційний суд безпідставно залишив поза увагою клопотання про відкликання позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що 13 травня 2013 року позивач звернувся до УПФ із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах, надавши довідки про заробітну плату за період роботи з травня 1990 року по грудень 1991 року, видану молодіжним центром «Оріон», та за період з січня 1992 року по травень 1995 року, видану приватним підприємством «Фірма «Віза».

Рішенням комісії УПФ від 29 липня 2013 року № 21 позивачу відмовлено в обчисленні заробітної плати на підставі цих довідок у зв'язку з відсутністю первинних підтверджуючих документів та тим, що коефіцієнт заробітної плати за кожний місяць роботи перевищує 5,6.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року - заданими, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Чинним законодавством встановлено порядок надання документів про нараховану заробітну плату (дохід), зокрема відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 1 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації. Зазначені довідки видаються на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату.

Якщо тривалість страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, а іншого періоду роботи до 1 липня 2000 року, крім того, за який первинні документи не збереглися, немає, заробіток для обчислення пенсії до 1 липня 2000 року визначається згідно з Порядком визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2006 року № 919 (з урахуванням змін і доповнень, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 2012 року № 166; далі - Порядок № 919).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з даними трудової книжки страховий стаж позивача, починаючи з 1 липня 2000 року становить більше ніж 60 місяців, оскільки з 2004 року позивач є приватним підприємцем, до 1 липня 2000 року позивач працював не тільки за період з травня 1990 по травень 1995 року, але і в інші періоди, що складають більше ніж 60 календарних місяців, та в матеріалах справи відсутня довідка роботодавця, правонаступника, органу вищого рівня або відповідної архівної установи щодо відсутності на підприємстві, в установі, організації або в їх правонаступника документів про нарахування та виплату заробітної плати (доходу), а також час та причини, що призвели до втрати таких документів.

Якщо відомості про заробітну плату за певний період або первинні документи до 1 липня 2000 року не збереглися, то для обчислення пенсії можна використати інший період заробітку, який підтверджується первинними документами, оскільки чинним законодавством чітко визначено, що заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року має бути підтверджена первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено, крім випадків встановлених Порядком № 919.

Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку, що застосування положень Порядку № 919 до спірних правовідносин є неможливими.

Що стосується клопотання позивача про відкликання позову, в порядку, передбаченому статтями 194 та 203 КАС України, то на стадії апеляційного розгляду, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу ІV КАС України, позивач міг лише відмовитися від нього, наслідком чого є неможливість повторного звернення з тією самою позовною заявою. Пункт 5 частини першої статті 155 КАС України на стадії апеляційного чи касаційного розгляду справи застосуванню не підлягає.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій.

Згідно зі статтею 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду міста Луганська від 10 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.