Ухвала суду № 41173973, 22.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/24162/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - Ніжинська ОДПІ)

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.10.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012

у справі № 2а/2570/5160/2011

за позовом публічного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат" (далі - Товариство)

до Ніжинської ОДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.10.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.09.2011 № 000832301, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 130 890,40 грн.

У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що за своєю правовою природою уточнюючий розрахунок є податковою декларацією, у зв'язку з чим подання скарги на постачальника в порядку пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК) разом з уточнюючим розрахунком обумовлює правомірність включення платником до податкового кредиту сум ПДВ.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Ніжинська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти судів попередніх інстанцій та відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи з'ясовано, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято податковою інспекцією за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань перевірки від'ємного значення з ПДВ по декларації за липень 2011 року.

Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 14.09.2011 № 1124/23-00373942, в якому зазначено про включення позивачем до податкового кредиту у липні 2011 року ПДВ у сумі 130 890,40 за податковою накладною, не зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, при несвоєчасному поданні скарги на постачальника.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з абзацом дев'ятим цього ж пункту відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У той же час абзацом одинадцятим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, подання платником заяви зі скаргою на постачальника з одночасним представленням первинних документів на підтвердження реальності виконання господарської операцій з придбання товарів, робіт, послуг надає право платникові на включення до податкового кредиту сум ПДВ й за відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, у податковій декларації з ПДВ за липень 2011 року позивачем було задекларовано від'ємне значення ПДВ у розмірі 474 727 грн., до складу якого увійшла сума податкового кредиту за податковою накладною від 23.07.2011 № 9/2, що не була зареєстрована в Єдиному реєстрі.

05.09.2011 Товариством було подано до Ніжинської ОДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2011 року, згідно з яким позивач зменшив податковий кредит на 130 890 грн. за вказаною податковою накладною.

В уточнюючому розрахунку, поданому до контролюючого органу 06.09.2011, позивач відобразив зазначену суму податкового кредиту, одночасно подавши до Ніжинської ОДПІ заяву про порушення постачальником порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно виходили з того, що поняття «податкової декларації за звітний податковий період, до якої додається заява із скаргою на постачальника» у розумінні пункту 201.10 статті 201 ПК не обмежується виключно податковою декларацією саме того податкового періоду, в якому у платника виникло право на податковий кредит.

Враховуючи, що пунктом 50.1 статті 50 ПК передбачено право платника на виправлення самостійно виявлених помилок у межах строків давності шляхом, зокрема, подання уточнюючого розрахунку, то у даному разі відсутні підстави для невизнання права Товариства на податковий кредит з причин подання скарги на постачальника одночасно з поданням такого уточнюючого розрахунку поза межами періоду складення податкової накладної.

Оскільки інших обставин, які виключають право Товариства на податковий кредит в оспорюваній сумі, податковим органом не наведено, то слід погодитися з висновком судів про обґрунтованість даних позовних вимог.

Доводи касаційної скарги є відтворенням правової позиції податкового органу по справі, ці доводи досліджувалися у судах першої та апеляційної інстанцій та отримали належну правову оцінку під час розгляду даного спору судами попередніх інстанцій.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень попередніх судових інстанцій, судом касаційної інстанції не встановлені.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 у справі №2а/2570/5160/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько