Ухвала суду № 41173975, 15.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2014 року м. Київ К/9991/43576/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Пилипчук Н.Г. Цвіркун Ю.І.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 р.

у справі №2-а-5615/11/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макрос»

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Макрос» (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 р., позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.05.2011 р. №0001511530/0, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 411,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівником податкового органу проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивача від 06.05.2011 р. №13206 за березень 2011 року, про що складено акт від 16.05.2011 р. №1845/31256979.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.05.2011 р. №0001511530/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41 140,00 грн., з яких 32 912,00 грн. за основним платежем та 8 228,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року.

У зв'язку із змінами в ціні товару отриманого та реалізованого у попередньому періоді, позивач 06.05.2011 р. подав до контролюючого органу уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за березень 2011 року №13206, у якому збільшив податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 20 000,00 грн. та податковий кредит на 52 912,00 грн. Від'ємне значення вказаного податку склало 32 912,00 грн.

Судами було встановлено, що під час заповнення уточнюючого розрахунку позивачем було допущено технічні помилки у вигляді незаповнення деяких рядків декларації та перенесенням абсолютних значень показників в розділі 3, а саме, було невірно перенесено суми податку на додану вартість в розділ 18, не відображено по розділам 21.1 та 21.2 розрахунку залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, у зв'язку із чим, позивач навів відповідні уточнені показники, виправлені в уточнюючому розрахунку, який 19.05.2011 р. разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2011 року було подано до Васильківської ОДПІ Київської області.

Таким чином, суди дійшли висновку, що позивач самостійно виявив та виправив технічну помилку, допущену при складанні звітності.

Так, згідно п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

- або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

- або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Наведена норма не передбачає обмежень щодо виправлення платником податків самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, у будь-якому рядку такої декларації. Не міститься таких обмежень і в інших нормах Кодексу.

Згідно п.50.3. ст.50 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком (п. 76.1. ст. 76 Податкового кодексу України).

Факт заниження позивачем податкового зобов'язання матеріалами справи не підтверджується, позивачем спростовується, податковим органом зворотне не доведено.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 р. у справі №2-а-5615/11/1070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Пилипчук Н.Г. Цвіркун Ю.І.