Ухвала суду № 41173965, 22.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/10746/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі -Хмельницька МДПІ)

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.08.2011

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012

у справі № 2270/8126/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Майдан" (далі - Товариство)

до Хмельницької МДПІ

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року Товариство звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Хмельницької ОДПІ зі складення акта перевірки від 25.05.2011 № 479/23/35051881 та з направлення платникові податкового повідомлення-рішення від 09.06.2011 № 0000092300, а також визнати нечинним це податкове повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.08.2011 позов задоволено частково; визнано протиправним податкове повідомлення-рішення від 09.06.2011 № 0000092300; у решті позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано; в іншій частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду залишено без змін.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Хмельницька МДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що операції позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Агроімпорт ЛТД» (далі - ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД») та з товариством з обмеженою відповідальністю «Техніка і технології» (далі - ТОВ «Техніка і технології») не мали реального характеру та ділової мети а тому не можуть викликати будь-яких правових наслідків у податковому обліку Товариства.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи з'ясовано, що Хмельницькою МДПІ було проведено документальну позапланову перевірку Товариства з питань достовірності декларування ПДВ за період з 01.01.2011 по 28.02.2011 за рахунок взаємовідносин з ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» та ТОВ «Техніка і технології», оформленої актом від 25.05.2011 № 479/23/35051881. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2011 № 0000092300, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 208 634 грн. за основним платежем із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій.

Підставою для цього донарахування став висновок податкового органу про незаконне формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання мінеральних добрив у рамках господарських правовідносин з ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» у зв'язку з фіктивним характером цих операцій, а також про безпідставне включення Товариством до податкового кредиту ПДВ у ціні придбаної сільськогосподарської техніки у ТОВ «Техніка і технології» з огляду на відсутність ділової мети у цієї операції.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, право платника на формування податкового кредиту залежить від дотримання ним наступних вимог, а саме - реальне придбання товарів, робіт (послуг) з господарською метою та наявність податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог підпункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Досліджуючи відповідність сформованого позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ «Техніка і технології» наведеним критерієм, суди встановили, що на виконання договору від 31.01.2011 № ТТ 11/5 ТОВ «Техніка і технології» (постачальник) поставило позивачеві сільськогосподарську техніку; виконання цієї операції було опосередковано складенням актів приймання-передачі, видаткових накладних, податкових накладних; позивачем було оплачено придбану техніку в безготівковому порядку.

Наведені первинні документи були розцінені судами як належне свідчення реальності виконання даної операції.

У той же час суди не звернули уваги на те, що зібрані Хмельницькою МДПІ докази свідчать на користь того, що здійснені платником господарські операції формально відповідають вимогам чинного податкового законодавства, однак не мають розумної ділової мети.

Адже сільськогосподарська техніка, яка виступала предметом розглядуваної операції, у період з 01.07.2008 по 31.12.2010 перебувала у користуванні Товариства на підставі договорів оренди, укладених позивачем з власником цього майна - товариством з обмеженою відповідальністю «Лановецький елеватор» (далі - ТОВ «Лановецький елеватор»); з 01.01.2011 зазначене обладнання перебувало у позивача на відповідальному зберіганні на підставі договору зберігання № 23, укладеного з ТОВ «Лановецький елеватор».

У той же час спірна сільськогосподарська техніка була поставлена продавцем - ТОВ «Лановецький елеватор» за договором купівлі-продажу від 28.01.2011 № 58 покупцеві - ТОВ «Техніка і Технології», який 31.01.2011 відчужив її позивачеві.

Наведені обставини свідчать про існування у позивача об'єктивної можливості придбати товар безпосередньо у ТОВ «Лановецький елеватор», у зв'язку з чим у рамках даної справи судам слід було ретельно дослідити наявність розумних економічних причин у залученні до розглядуваної поставки ТОВ «Техніка і технологія» з урахуванням доводів податкового органу про наявність у позивача та у ТОВ «Лановецький елеватор» спільного засновника.

Адже здійснення операції у рамках господарської діяльності платника передбачає наявність ділової мети, тобто причини, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). У той же час ділова мета відсутня в операціях, які штучно ускладнюють рух активів від постачальника до покупця (зокрема, шляхом залучення зайвих посередників).

Передчасними є і висновки судів про дотримання позивачем законодавчо установлених правил за операціями з придбання аміачної селітри на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2010 № 03/221210, укладеного з ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД».

Висновок податкового органу про відображення даної операції не у відповідності з її дійсним економічним змістом ґрунтується на виявлених суперечливих даних у первинних документах позивача щодо постачальника цього товару, а саме - у видаткових та у податкових накладних постачальником зазначеної продукції вказано ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД», тоді як у залізничних накладних відправником товару значиться відкрите акціонерне товариство «Азот».

Варто наголосити, якщо під час вирішення спору буде встановлено, що товар насправді придбавався позивачем, але не у тієї особи, що зазначена в первинних документах, то відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право Товариства на податковий кредит.

А відтак судам слід було достеменно перевірити причини зазначення відправником у товарно-супровідній документації відкритого акціонерного товариства «Азот», а не ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД», з'ясувавши умови поставки товару, наявність господарських зв'язків між відкритим акціонерним товариством «Азот» та ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» тощо.

Оскільки прийняття рішення з даного спору у відповідності з вимогами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає додаткового встановлення обставин даної справи, тоді як дослідження доказів та установлення обставин справи перебуває поза межами перегляду справи у касаційній інстанції, ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення зазначених недоліків.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області задовольнити частково.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.08.2011 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 у справі № 2270/8126/11 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2011 № 0000092300.

У цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В решті постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 у справі № 2270/8126/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько