Рішення № 41167690, 15.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11559/14 15.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНА-КОМПАНІ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІС ЕЛЕКТРОТЕХНІК»

про розірвання договору та стягнення грошових коштів в розмірі 53 120,00 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Докієн Д.Б., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНА-КОМПАНІ» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІС ЕЛЕКТРОТЕХНІК» (далі - відповідач) про розірвання договору та стягнення грошових коштів в розмірі 53 120,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/11559/14, розгляд справи призначено на 16.07.2014 р.

11.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 16.07.2014 р. представник позивача з'явився.

У судове засідання 16.07.2014 р. представник відповідача не з'явився.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 16.07.2014 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/11559/14, розгляд справи було відкладено на 13.08.2014 р.

13.08.2014 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 13.08.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 910/11559/14 було передано для розгляду судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2014 р. справу № 910/11559/14 було прийнято до провадження суддею Літвіновою М.Є., розгляд справи призначено на 15.10.2014 р.

Розпорядженням В.о. голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 01.09.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 910/11559/14 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2014 р. справу № 910/11559/14 було прийнято до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 15.10.2014 р.

У судове засідання 15.10.2014 р. представник позивача з'явився, надав суду свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 15.10.2014 р. не з'явився.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

28.05.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРОНА-КОМПАНІ» (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІС ЕЛЕКТРОТЕХНІК» (далі - постачальник, відповідач) було укладено Договір поставки № 28/05-2012 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві у строки та на умовах, передбачених даним Договором, живих морських риб (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати товар і сплатити за нього грошову суму, у розмірі та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору кількість товару, що передається у власність покупця відповідно до цього Договору, визначається за даними видаткових/товарно-транспортних накладних, рахунків на оплату рахунків-фактур або інших документів, що складатимуться постачальником за заявками покупця відповідно до цього Договору.

Згідно з п. 8.1 Договору всі розрахунки за цим Договором здійснюються виключно у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який зазначений в цьому Договорі.

Позивачем було направлено на адресу відповідача заявку на поставку живих морських риб № 1 від 28.05.2012 р. до Договору наступного змісту:

Найменування товаруКількістьSCATOPHAGUS ARGUS (10-12 см.)300 шт.Heniochus Acuminatus (12 см.)250 шт.Labroides Dimidiatus (8 см.)100 шт.Gnathanodon sp. (15 см.)250 шт.

Зазначеною заявкою строк поставки було визначено згідно з умовами Договору, а умови оплати наступним чином: аванс - 20%, 80% - після поставки товару.

03.09.2012 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди змінити п. 8.2 Договору та визначили, що аванс у розмірі 70% від суми замовленого та підтвердженого постачальником товару (партії товару) покупець сплачує на поточний рахунок постачальника протягом 7 (семи) банківських днів з моменту виставлення постачальником та отримання покупцем рахунку на товар (партію товару) за цим Договором. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту поставки та оформлення здачі-приймання товару за Договором.

Відповідачем до поставки товару було виставлено відповідачу рахунок № -0604 від 05.09.2012 р., відповідно до якого позивач мав сплатити за поставку живої риби Heniochus Acuminatus (10-12 см.) в кількості 150 шт. кошти в загальному розмірі 164 628,00 грн.

Позивачем було сплачено на користь відповідача 80 000,00 грн., як передоплату за поставку риби на підставі рахунку № -0604 від 05.09.2012 р.

Проте, відповідно до видаткової накладної № -0547 від 08.10.2012 р. відповідачем було поставлено позивачу рибу Heniochus Acuminatus (10-12 см.) в кількості 56 шт. на суму 53 760,00 грн., з урахуванням ПДВ.

Таким чином, відповідачем було поставлено рибу Heniochus Acuminatus (10-12 см.) у кількості меншій, ніж було передбачено рахунком № -0604 від 05.09.2012 р.

В подальшому, відповідачем було виставлено позивачу рахунок № -0672 від 03.10.2012 р. на оплату поставки риби Heniochus Acuminatus (10-12 см.) в кількості 70 шт. на загальну вартість 67 200,00 грн.

Позивачем було сплачено на користь відповідача кошти в розмірі 47 040,00 грн., як переоплату на підставі рахунку № -0672 від 03.10.2012 р., що підтверджується платіжним дорученням № 10250 від 11.10.2012 р.

Проте, відповідно до видаткової накладної № -0722 від 27.12.2012 р. відповідачем було поставлено позивачу товар в кількості 21 шт. на суму 20 160,00 грн., з урахуванням ПДВ.

Таким чином, станом на дату подання позовної заяви до господарського суду м. Києва відповідачем не було поставлено позивачу рибу на загальну суму 53 120,00 грн., внаслідок чого позивач звернувся до суду із позовом про стягнення зазначеної суми з відповідача та розірвання Договору, у зв'язку з порушенням його істотної умови.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ст. 633 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Судом встановлено, що відповідачем не було поставлено позивачу товар на загальну суму 53 120,00 грн., що пояснюється наступним.

Позивачем було сплачено на користь відповідача 80 000,00 грн. по рахунку № -0604 від 05.09.2012 р. за рибу, яка мала бути поставлена в загальній кількості 150 шт., проте, відповідачем було поставлено лише 56 штук на 53 760,00 грн.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідачем в подальшому було поставлено позивачу решту товару.

З огляду на вищенаведене, кошти в розмірі 26 240,00 грн. (80 000,00 грн. - сплачені позивачем кошти по вказаному рахунку; за вирахуванням 53 760,00 грн. - вартість фактично поставленої відповідачем позивачу риби по рахунку № -0604 від 05.09.2012 р.) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, судом встановлено, що позивачем було сплачено на користь відповідача 47 040,00 грн. по рахунку № -0672 від 03.10.2012 р. за рибу, яка мала бути поставлена в загальній кількості 70 шт., проте, відповідачем було поставлено лише 21 штуку на суму 20 160,00 грн.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідачем в подальшому було поставлено позивачу решту товару.

З огляду на вищенаведене, кошти в розмірі 26 880,00 грн. (47 040,00 грн. - сплачені позивачем кошти по вказаному рахунку; за вирахуванням 20 160,00 грн. - вартість фактично поставленої відповідачем позивачу риби по рахунку № -0672 від 03.10.2012 р.) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача, викладених у позовній заяві.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем були порушені умови Договору в частині поставки товару у передбаченій кількості та у встановлені строки.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З аналізу вищезазначених норм закону вбачається, що поставка товару у визначені Договором строки є істотною умовою договору, так як не виконавши ці умови Договору, відповідач фактично позбавив позивача того, на що останній розраховував при укладенні Договору.

Крім того, пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що товар буде поставлятись на склад покупця протягом 30 календарних днів з моменту підтвердження постачальником заявки покупця на товар за цим Договором.

В свою чергу, остання поставка товару була здійснена 08.10.2012 р., що підтверджується видатковою накладною № -0547. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем в подальшому здійснювались поставки товару за Договором.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про те, що відповідачем протягом тривалого часу порушуються умови Договору щодо строків поставки товару, які, в свою чергу, є істотною умовою Договору.

Відповідно до ч. ч. 1 - 4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

В матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем на адресу відповідача повідомлення про розірвання Договору у зв'язку з порушенням його істотних умов.

Проте, недотримання позивачем вимог даної норми закону щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 вересня 2011 року у справі № 3-74гс11.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про розірвання договору поставки та стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 53 120,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір поставки № 28/05-2012 від 28.05.2012 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІС ЕЛЕКТРОТЕХНІК» (04215, м. Київ, просп. Георгія Гонгадзе, будинок 20-Д, квартира 68; ідентифікаційний код: 36219554) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРОНА-КОМПАНІ» (04074, м. Київ, вул. Лугова, будинок 12; ідентифікаційний код: 32759456).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІС ЕЛЕКТРОТЕХНІК» (04215, м. Київ, просп. Георгія Гонгадзе, будинок 20-Д, квартира 68; ідентифікаційний код: 36219554) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНА-КОМПАНІ» (04074, м. Київ, вул. Лугова, будинок 12; ідентифікаційний код: 32759456) грошові кошти в розмірі 53 120 (п'ятдесят три тисячі сто двадцять) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 20.10.2014 р.

Суддя О.В. Нечай