Постанова № 41164208, 23.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/2823/14

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні до відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні (надалі - УПФУ в м. Херсоні, позивач) звернулось до суду першої інстанції з позовом в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні (надалі - ДВС) про накладення штрафу в сумі 680,00 грн. від 22 травня 2014 року за ВП № 381 94 102.

В обґрунтування позовних вимог УПФУ в м. Херсоні послалось на те, що постанова про накладення штрафу за невиконання рішення суду є протиправною та суперечить вимогам чинного законодавства, так як відсутня їх вина щодо неналежного виконання судового рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі УПФУ в м. Херсоні зазначає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Так, зокрема апелянтом зазначено, що при ухваленні постанови, судом першої інстанції порушено норми Закону України «Про виконавче провадження» та Бюджетного кодексу України, у зв'язку з чим прийнято незаконне рішення.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, у відповідності до положень п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, у зв'язку із неявкою сторін, належним чином сповіщених про день, час та місце розгляду справи.

Також до суду надійшло клопотання апелянта про розгляд справи без його участі.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, матеріалами справи встановлено, що 01 червня 2013 року старшим державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні Кушнаренко А.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа Суворовського районного суду м. Херсона у справі № 2а-5081 від 23 травня 2013 року про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячну соціальну допомогу передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» за період з 14 січня 2011 року по 14 липня 2011 року та надано боржнику для самостійного виконання рішення суду семиденний строк з моменту отримання даної постанови.

УПФУ в м. Херсоні у липні 2013 року надіслано до ДВС лист, яким повідомлено, що Пенсійним фондом виконано рішення суду в частині нарахування пенсії, а в частині виплати заборгованості зазначило, що виконання рішення суду є неможливим, оскільки виплати вказаної категорії громадян фінансуються з Державного бюджету України, яким не передбачено такі виплати на поточний рік.

У зв'язку із невиконанням судового рішення добровільно, 22 травня 2014 року старшим державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні Савицьким Д.В. винесено постанову про накладення на УПФУ в м. Херсоні штрафу у розмірі 680,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про законність дій державного виконавця та про наявність законних підстав для накладення на позивача штрафу за невиконання судового рішення.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції та його правова позиція, не відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом (ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконання рішень за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення здійснюється відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення (ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на виконання рішення суду проведено нарахування пенсіонеру ОСОБА_2 пенсійних виплат.

Проте, зазначені виплати не були фактично проведені у зв'язку з відсутністю відповідних коштів на рахунках позивача, які не були перераховані Пенсійним фондом України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач виконав судове рішення у частині, яку він повинен був і міг виконати, провівши відповідні нарахування доплат до пенсії ОСОБА_2.

Крім цього, суд першої інстанції правильно зауважив, що накладення штрафу за невиконання судового рішення можливо лише у випадку, якщо таке невиконання відповідно до положень ч. 2 ст. 75 та ч. 1,2 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» мало місце без поважних причин.

Відсутність відповідного бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення для УПФУ в м. Херсоні є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.

Відповідно до положень пп. 4 п. 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, основними завданнями управління, зокрема, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Тобто, виплати пенсій та інших виплат здійснюються районним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Також, пп. 2 п. 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року встановлено, що планування у відповідному регіоні доходів та видатків коштів Фонду віднесено до повноважень управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року №1261, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.

З викладеного вбачається, що до повноважень управлінь Пенсійного фонду України в районах, питання планування доходів та видатків не віднесено, а виплати пенсій та інших платежів, управління здійснює виключно у межах фінансових ресурсів, виділених Пенсійним фондом України.

Враховуючи викладене, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав, і це встановлено судовими рішеннями, фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем семиденного строку виконати судове рішення в цій частині.

Накладення за таких обставин штрафу на боржника ще більше ускладнює його фінансове становище та ще більше утруднює виконання судового рішення про виплату доплати до пенсії.

У зв'язку з фактичною неможливістю виконання бюджетними державними органами судових рішень про стягнення, виплату коштів, Верховною Радою України 05 червня 2012 року було прийнято Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до положень ч. 1 ст. 3 якого, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Тобто, списання коштів з рахунків державного органу на виконання судових рішень проводиться лише за умови наявності таких коштів.

Посилання суду першої інстанції на відповідні рішення Європейського суду з прав людини щодо неможливості державним органом при виконанні судових рішень посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань безпідставні, оскільки у даному випадку мова не йде про звільнення УПФУ в м. Херсоні від виконання рішення суду, а про оцінку причин такого невиконання та про наявність підстав для накладення штрафу.

Це ж саме стосується і роз'яснення Верховного Суду України № 1-5\400 від 14 липня 2006 року, наданого на підставі листа Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини у справі Кечко проти України, відповідно до якого реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

Накладення штрафу на боржника ніяким чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішуючи дану справу по суті, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, а також порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, постановлене судове рішення, на підставі ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2014 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні до відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні Савицького Д.В. від 22 травня 2014 року за ВП № 381 94 102 про накладення на управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні штрафу в сумі 680,00 (шістсот вісімдесят) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова