Ухвала суду № 41164207, 22.07.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/2776/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року по справі за позовом приватної виробничо-комерційної фірми «Пані Крістіна» до державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

22.07.2013 року приватна виробничо-комерційна фірма «Пані Крістіна» звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2013 року №0002722200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 151 282,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 151 281,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1,00 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 року позов приватної виробничо-комерційної фірми «Пані Крістіна» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.04.2013 року №0002722200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на загальну суму 151282,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 151281,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області подала апеляційну скаргу.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального га процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі, апелянт посилається на те, що в ході проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що виразилось у заниженні суми податку на додану вартість з ПДВ за березень 2011 року, яка підлягає до сплати в бюджет, на загальну суму 151 281,00 грн.

Податковий орган посилався на те, що підставою для такого висновку податкового органу стало встановлення невідповідності первинних документів нормам діючого законодавства у зв'язку з не підтвердженням реального здійснення господарських операцій ПВКФ «Пані Крістіна» з ПП «Оліяторг» за березень 2011 року.

Зважаючи на зазначене ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, апелянтом ставиться питання про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 року та постановления нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ПВКФ «Пані Крістіна».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 20.03.2013 року по 22.03.2013 року, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України фахівцем ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ПВКФ "Пані Крістіна" з питання дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносинах з ПП "Оліяторг" за березень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 22.03.2013 року №1814/22-4/23135010, на підставі якого ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів в Херсонській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2013 року №0002722200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальній сумі 151282 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 151281 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1 грн.

В ході зазначеної перевірки органом податкової служби встановлено порушення ПВКФ «Пані Крістіна» вимог п. 198.2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що виразилось у завищенні податкового кредиту у березні 2011 року на суму ПДВ - 151281 грн.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що господарські операції між позивачем та ПП "Оліяторг" не мали реальний товарний характер, а тому у позивача було відсутнє право на формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям.

В свою чергу, висновок податкового органу щодо нереальності здійснюваних ПВКФ «Пані Крістіна» господарських операцій обґрунтований тим, що в ланцюгу постачання товарів (послуг) між ПП "Оліяторг" та третіми особами здійснювались господарські операції не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Крім того, зазначено, що задекларований контрагентом позивача - ПП "Оліяторг" податковий кредит не був підтверджений в ході перевірки цього контрагента, а вказане підприємство, на думку податкового органу, здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Все вищезазначене, на думку податкового органу, свідчить про неправомірність формування ПВКФ «Пані Крістіна» податкового кредиту у березні 2011 року.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ПВКФ «Пані Крістіна», зважаючи на наступне:

П.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

П.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 березня 2011 року між ПВКФ "Пані Крістіна" (Покупець) та ПП "Оліяторг" (Постачальник) було укладено договір № 2903, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити на адресу покупця олію соняшникову рафіновану дезодоровану відповідно ДСТУ 4492-2005 (товар), а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар відповідно до умов договору.

Поставка товару, згідно укладеного договору, здійснюється партіями автотранспортом постачальника і за його рахунок, оплата товару здійснюється у безготівковій формі, термін дії договору до 31.12.2011 року.

У підтвердження виконання укладеного договору позивачем були надані наступні первинні документи:податкові накладні № 30 від 29.03.2011 року та № 31 від 30.03.2011 року, видаткові накладні від 29.03.2011 року №РН-0000064 та від 30.03.2011 року № 0000065 (а.с. 93-94, 96-97).

Розрахунки за поставлений товар проводилися у безготівковій формі згідно платіжних доручень, перелік яких наведено на стор. 6 акту перевірки.

В свою чергу, транспортування товару підтверджується наданими товарно-транспортними накладними, з яких вбачається, що в якості автопідприємства, яке здійснювало транспортування виступало ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод", замовником було ПП " Оліяторг " (а.с. 95, 98).

Таким чином, зазначеними первинними документами підтверджується, що у березні 2011 року ПП "Оліяторг" було поставлено на адресу ПВКФ "Пані Крістіна" олію соняшникову рафіновану дезодоровану у загальній кількості 71,9 т, всього на загальну суму 907 687,19 грн., в тому числі ПДВ 151 281,2 грн.

Дослідивши вказані документи колегія суддів вважає, за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, податковий орган вказував на сумнівність виконання договірних зобов'язань контрагентом з позивачем, на нереальність самих оподаткованих господарських операцій.

З положень Податкового кодексу України випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в даному випадку, фактичне виконання ПП "Оліяторг" укладеного з позивачем договору підтверджується наданими первинними документами, які містять необхідну та достатню інформацію щодо господарських операцій, які здійснювались між вказаними контрагентами.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження використання придбаної від спірного контрагента олії соняшникової при виробництві майонезу, позивачем надано до матеріалів довідку щодо кількості закупленої олії та використаної у певному періоді при виготовленні продукції, залишків олії, матеріальний звіт за березень 2011 року, прибуткові накладні, лімітно-заборні карти, реєстри прибуткових та видаткових документів по складу готової продукції за березень та квітень 2011 року, сертифікати відповідності тощо.

Зазначене підтверджує використання придбаного у ПП "Оліяторг". товару у виробничій діяльності.

Позивач також надав суду декларацію з ПДВ за березень 2011 року ПП "Оліяторг", згідно якої відображено у складі податкових зобов'язань суму ПДВ по операціях з позивачем, що не заперечується податковим органом.

Таким чином, досліджені в ході судового розгляду справи докази свідчать про те, що господарські операції між позивачем та ПП "Оліяторг". реально відбулися та тягнуть настання правових наслідків.

Слід зазначити, що необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.

ДПІ не подано доказів того, що по спірним операціям між ПВКФ «Пані Крістіна» та ПП "Оліяторг" у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагенти діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність здійснюваних позивачем правочинів, слід зазначити наступне:

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

Крім того, слід зазначити, що допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення сум до складу валових та до складу податкового кредиту.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що будь-які порушення в ланцюгу постачання, допущенні іншими контрагентами, не можуть впливати на формування податкового кредиту ПВКФ «Пані Крістіна» при наявності у підприємства належних документальних підтверджень здійснених операцій та розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно безпідставності посилань податкового органу, як на доказ нереальності здійснюваних ПВКФ «Пані Крістіна» з ПП "Оліяторг" операцій на акт ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.08.2012 року №713/22-317/32523468 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Оліяторг" з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень - квітень 2011 року.

Слід зазначити, що зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається Довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

При цьому, згідно з п.4.4 Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку встановленням відсутності суб'єкта господарювання за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3). Відповідно до затвердженої форми вказаного Акту в ньому може відображатися інформація, яка наявна в даних ДПС про податкову звітність, дані раніше проведених перевірок, звірок, що мають (можуть мати) відношення до питань, наведених у запиті на проведення зустрічної звірки, інша наявна інформація.

Акт ДПІ, на який посилається відповідач не містить відомостей щодо дослідження податковим органом первинних документів контрагента позивача.

При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства в актах, складених відповідно до п.73.5 ст.73 ПК України щодо проведення зустрічних звірок суб'єкта господарювання органами податкової служби не можуть бути зроблені висновки про будь-які порушення суб'єкта господарювання, оскільки зустрічна звірка не є перевіркою.

Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року по справі №826/5514/13-а було спростовано дані ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про неможливість зустрічної звірки ПП "Оліяторг" та висновки щодо нікчемності правочинів.

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що ПВКФ «Пані Крістіна» було дотримано вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим у позивача на законних підставах виникло право на сум до складу податкового кредиту, а тому податкове повідомлення-рішення від 08.04.2013 року №0002722200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальній сумі 151282 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 151281 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1 грн. прийнято державною податковою інспекцією у м. Херсоні необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: Т.М. Танасогло

Суддя: О.В. Яковлєв