Ухвала суду № 41161771, 23.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року Справа № 140341/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача Єзерської О.І.

представника відповідача Слуцький Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська панчішна компанія» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Українська панчішна компанія» 23.09.2011 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0002132320/15386/23-2 від 29.06.2011р., яким нараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 15 000. 00 грн., з яких 12 000,00 грн. сума основного боргу, 3000,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2011 року позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова №0002132320/15386/23-2 від 29.06.2011 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у Личаківському районі м. Львова оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити з підстав порушенням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що згідно автоматизованої системи співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі платників податків на рівні ДПА України встановлено розбіжності в складі податкового кредиту у відповідних періодах у господарських операціях позивача з ТОВ «Візіон Україна» (акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 06.09.2010 року №2377/23-04-36412835 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Візіон Україна», з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 27.03.2009 року по 31.07.2010 року).

Останньою встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «Візіон Україна» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, що економічно необхідно для здійснення операцій купівлі-продажу;

відсутність умов необхідних для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів;

порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 УК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Візіон Україна» з постачальниками та покупцями;

відсутність об'єктів , які підпадають під визначення ст.3, ст.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» .

Враховуючи вищенаведене, усі операції купівлі-продажу з ТОВ «Візіон Україна «не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Представник відповідача в судовому засідання вимоги апеляційної скарги підтримав з зазначених в ній підстав.

Представник позивача в судовому засідання вимоги апеляційної скарги заперечив та просить залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведена виїзна документальна перевірка з питань взаєморозрахунків з ТОВ «Візіон» за період з 27.03.2009 року по 31.07.2010 р та з питань правомірності декларування збитків за І квартал 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 09.06.2011 р. №369/23-6/32894162.

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп.7.4.1., пп.7.4.4. пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час існування вказаних правовідносин, ст.203. ст.207. ст.215. ст.216 Цивільного кодексу України. ТОВ «Українська панчішна компанія» завищено податковий кредит за травень 2009 квітень 2010 року на суму 12 000,00 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних виписаних ТОВ «Візіон Україна» у зв'язку з нікчемністю усіх договорів ТОВ «Візіон Україна».

За результатами акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.06.2011 року №0002132320/15386/23-2 (надалі - податкове повідомлення-рішення), яким зобов'язано позивача сплатити до бюджету суму податку на додану вартість у загальному розмірі 15 000. 00 грн., з яких 12 000,00 грн. сума основного боргу. 3 000,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що усі господарські операції між позивачем та ТОВ «Візіон Україна» підтверджені податковими накладними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає правильно встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видасться платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вбачається з матеріалів справи 06.05.2009 року між ТОВ «Українська панчішна компанія» та ТОВ «Візіон Україна» був укладений договір №12-060509 про абонентське обслуговування програмного продукту « 1С: Предприятие».

З податкових накладних, що містяться у матеріалах справи (а.с.40-51) за період дії вказаного договору з травня 2009 року по квітень 2010 року видно, що ТОВ «Візіон Україна» надано ТОВ «Українська панчішна компанія» послуг з абонентського обслуговування програмного продукту « 1С» на суму 72 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 12 000,00 грн. Вказане підтверджується і актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містяться в матеріалах справи.

Крім того, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та витягу з реєстру платників податку на додану вартість по ТОВ «Візіон Україна», відповідно до яких на час співпраці з ТОВ «Українська панчішна компанія» ТОВ «Візіон України» зареєстроване у вказаних реєстрах.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від ЗО травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті З Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін. у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З акту перевірки видно, що всі розрахункові та платіжні документи, а також податкові накладні є наявними і оформлені відповідно до закону.

Відповідачем також не представлено доказів (вироку, постанови, рішення про нікчемність договорів тощо) про факт порушення зі сторони позивача ст.203, ст.207, ст.215 та ст.216 Цивільного кодексу України.

Твердження відповідача про нікчемність усіх правочинів ТОВ «Візіон Україна» у зв'язку з відсутністю умов для ведення господарської діяльності, технічного персоналу, складських приміщень, транспортних засобів суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, оскільки воно не підтверджене жодними доказами та ґрунтуються тільки на співставленні даних автоматизованого податкового обліку.

Натомість твердження позивача про реальність здійснених господарських операцій підтверджується усіма передбаченими чинним законодавством доказами (договір, податкові накладні, акти здачі-прийняття виконаних робіт, платіжні документи не спростовано податковим органом, що свідчить про відсутність будь-яких порушень зі сторони позивача.

За таких обставин, позивачем обґрунтовано віднесено до податкового кредиту послуги з абонентського обслуговування програмного продукту « 1С» на суму 12 000,00 грн.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2011 року у справі №2а-10455/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 28.10.2014 року.