Ухвала суду № 41151308, 23.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 року м. Київ К/800/65964/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С.Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим заборгованість з переплати пенсії за період березень 2005 р. - липень 2013 р. у сумі 59 019,78 грн.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, 05.10.2004 року ОСОБА_4 на підставі УПФУ в Сімферопольському районі АР Крим призначено соціальну пенсію по інвалідності. Відповідно до зобов'язання від 11.10.2004 р., копія якого наявна в матеріалах справи, відповідачем було прийнято зобов'язання у всіх випадках працевлаштування (тимчасово або постійно) терміново повідомляти про це позивача для зміни розміру пенсії.

15.03.2005 р. ОСОБА_4 зареєстровано у якості фізичної особи - підприємця, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця.

Згідно з Довідкою Сімферопольської об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим про доходи ОСОБА_4 відповідачем згідно наданої звітності за період з 15.03.2005 р. по 31.12.2012 р., зокрема Звіту платника єдиного податку від 02.10.2006 р. отримано дохід у ІІІ кварталі 2006 р. у сумі 3055 грн.

Розпорядженням позивача від 02.07.2013 р. ОСОБА_4 припинено виплату пенсії з 01.08.2013 р.

Рішенням УПФУ в Сімферопольському районі АР Крим від 26.07.2013 р. встановлена переплата пенсії відповідачу у зв'язку з працевлаштуванням у сумі 59019,78 грн. за період з березня 2005 р. по липень 2013 р.

Таким чином, сума переплати пенсії ОСОБА_4 за період березень 2005 р. - липень 2013 р. складає 59 019,78 грн., тобто за період, з якого відповідач став суб'єктом підприємницької діяльності.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказали, що оскільки відповідач отримував дохід від підприємницької діяльності за період з березня 2005 по липень 2013 рік, отже правомірним є стягнення з нього переплати пенсії.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7) ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Згідно з ст. 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Частиною 1 ст. 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Згідно з п.3 зазначеного Порядку передбачено, що повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до ст. 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім'ї тощо. Суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку, стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

В порушення вимог, вказаних у ст. 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідачем не було повідомлено позивача про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, зокрема, про реєстрацію його у якості фізичної особи - підприємця під час перебування у статусі пенсіонера та отримання відповідної соціальної пенсії по інвалідності, що є підставою для повернення позивачу надміру виплаченої пенсії.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів, що відповідно до довідки - розрахунку, наданої позивачем, сума переплати пенсії ОСОБА_4 за період березень 2005 р. - липень 2013 р. складає 59 019,78 грн., тобто за період, з якого відповідач став суб'єктом підприємницької діяльності, при цьому докази припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця відсутні.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: