Ухвала суду № 41151301, 21.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2014 року м. Київ К/800/47182/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року

по справі №2а-7282/09/1770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Хол» (надалі - ТОВ «Гранд Хол»)

до Державної податкової інспекції у м.Рівне (надалі - ДПІ у м.Рівне)

про визнання недійсним рішення, -

встановив:

У листопаді 2009р. позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинними та скасування рішення ДПІ у м.Рівне від 15.07.2009р. №000328342/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій та рішення від 10.09.2009р. №39829/23-512 «Про внесення змін в податкове повідомлення-рішення форми «С» від 15.07.2009р. №0003282342/0».

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Гранд Хол» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р., про що складено акт №42/23/33510732 від 06.07.2009р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.4 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві» (надалі - Указ №227/95), а саме, не перераховано у встановлені строки товаровиробнику сільськогосподарської продукції кошти.

На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято рішення №0003282342/0 від 15.07.2009р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції.

Рішенням першого заступника ДПІ у м.Рівне «Про внесення змін в податкове повідомлення-рішення форми «С» №0003282342/0 від 15.07.2009р.» частину вказаного рішення викладено в новій редакції, згідно з якою, рішення прийнято на підставі акту перевірки, яким встановлено порушення ст.4 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» №227/95 від 16.03.1995р., а покликання на п.17.1.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111 від 21.12.2000р. виключено.

Так, Відповідно до ст.4 Указу №227/95, підприємства оптової та роздрібної торгівлі незалежно від форм власності: перераховують інкасовану виручку від реалізації сільськогосподарської продукції та продовольства, придбаних у товаровиробників агропромислового комплексу України, за вирахуванням торгової націнки, не пізніше наступного дня після дня зарахування виручки на рахунки постачальників, після чого платежі здійснюються у встановленому порядку. У разі використання цих коштів підприємствами оптової та роздрібної торгівлі для іншої мети чи залишення їх на рахунку або проведення різного роду операцій щодо незарахування коштів на розрахункові рахунки товаровиробників агропромислового комплексу органами державної податкової служби у безспірному порядку стягується до місцевого бюджету штраф у розмірі 50 відсотків від сум, не перерахованих у встановлені строки зазначеним товаровиробникам; сплачують пеню у розмірі 1,5 відсотка від суми платежу на користь товаровиробника сільськогосподарської продукції та продовольства і 1,5 відсотка від суми платежу до місцевого бюджету за кожен банківський день прострочення платежу, якщо більший розмір пені не обумовлено угодою сторін, з дальшим спрямуванням нарахованих сум на підтримку товаровиробників сільськогосподарської продукції.

За змістом даної норми, для настання такої відповідальності необхідні наступні умови: отримання с/г продукції від товаровиробника; реалізація с/г продукції; отримання коштів за цю продукцію, у вигляді інкасованої виручки; непроведення розрахунків з товаровиробниками пізніше ніж наступного дня після зарахування виручки на рахунки постачальників.

Судами, виходячи з системного аналізу діючих нормативно-правових актів, обґрунтовано зазначено, що інкасована виручка це готівкові кошти, які надійшли в касу підприємства та були здані до установи банку на розрахунковий рахунок підприємства, після чого повинні бути перераховані товаровиробникам агропромислового комплексу в установлені Указом .

При цьому для притягнення позивача, який придбав у ТОВ «ІФК «Євроінвестбуд» пшениці, а потім її реалізував, до відповідальності за порушення встановленого цією статтею порядку розрахунків з постачальником продукції, обов'язковому встановленню підлягали обставини щодо розрахунків з позивачем за продану хлібобулочну продукцію, придбану за готівку, оскільки тільки вона може бути інкасована; дат інкасації і зарахування виручки на рахунок позивача та дат перерахування цієї виручки за вирахуванням торгової націнки на рахунок ТОВ «ІФК «Євроінвестбуд».

Вказані обставини в акті перевірки не встановлені. Разом з тим, і актом перевірки, матеріалами справи підтверджено відсутність проведення з ТОВ «Гранд Хол» готівкових розрахунків.

Крім того, штраф на підставі п.4 Указу №227/95 є санкцією за порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності, тобто підпадає під поняття адміністративно-господарської санкції, яка застосовується уповноваженими органами державної влади протягом строку, передбаченого ст.250 ГК України, а саме протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Проте, як встановлено судами та вбачається із наявних у матеріалах справи, розрахунків штрафних (фінансових) санкцій та пені та акта перевірки, останні застосовано, зокрема, за лютий - червень 2008р., у той час коли рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято 15.07.2009р., тобто зі спливом законодавчо встановлених строків.

Дана правова позиції також викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 30.04.2009р. (К-33698/06), від 11.07.2013р. (К/9991/1580/11), від 17.03.2014р. (К/9991/1797/11).

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з судами попередніх інстанції, що позовні вимоги про визнання нечинними та скасування рішення ДПІ у м.Рівне від 15.07.2009р. №000328342/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій підлягають задоволенню.

Враховуючи, що вимоги позивача про скасування рішенням ДПІ у м.Рівне «Про внесення змін в податкове повідомлення - рішення форми «С» №0003282342/0 від 15.07.2009р.» є похідними від вищезазначених, тому останні також підлягають задоволенню.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області - залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов