Ухвала суду № 41150482, 10.10.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 жовтня 2014 року Справа № 910/15421/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Губенко Н.М.,суддів:Дунаєвської Н.Г., Кочерової Н.О., Мележик Н.І., Самусенко С.С.,розглянувши заяву Державного підприємства "Антонов"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 24.06.2014у справі№ 910/15421/13за позовомДержавного підприємства "Завод 410 ЦА"доДержавного підприємства "Антонов"провизнання права попереднього користування торговою маркою,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Завод 410 ЦА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Антонов" про визнання права попереднього користувача на торговельну марку (знак для товарів і послуг) "АН", якою володіє відповідач за свідоцтвом України №8008, у частині послуг 37 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (МКТП) - ремонт і технічне обслуговування літаків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 у справі №910/15421/13 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2014 постанову апеляційного господарського суду скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Державне підприємство "Антонов" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.06.2014 у справі №910/15421/13, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, а постанову суду апеляційної інстанції залишити в силі, мотивуючі свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень пункту 4 статті 16 та пункту 4 статті 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг", статей 257, 267 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 20.06.2006 у справі №20/684, від 19.12.2006 у справі №21/5, від 17.07.2007 у справі №20/501-12/227, від 10.04.2012 у справі №28/246пн, від 23.09.2008 у справі №12/487, від 03.06.2014 у справі №910/6342/13, від 17.06.2014 у справі №5011-72/18927-2012, від 09.10.2007 у справі №21/565, від 30.09.2008 у справі №12/538 та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.11.2012.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту постанови від 24.06.2014 у справі №910/15421/13, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову про визнання за позивачем права попереднього користування торговою маркою. При цьому, суд касаційної інстанції виходив з встановлених судом першої інстанції обставин справи стосовно того, що підприємство позивача до дати подання відповідачем заявки на спірну торгівельну марку, здійснював значну та серйозну підготовку для використання спірного позначення, добросовісно використовував позначення "АН", що охороняється свідоцтвом України № 8008, саме для надання послуг з ремонту та технічного обслуговування літаків "АН", тобто у власній господарській діяльності, яка пов'язана з вирізненням зазначених послуг, оскільки у справі документально підтверджено, що позивач протягом тривалого часу був єдиним підприємством, що здійснювало ремонт та технічне обслуговування літаків "АН" і на даний час розглядається як провідне підприємство щодо такої діяльності, що свідчить про набуття права попереднього користувача на спірну торгівельну марку. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної даності, оскільки в даному випадку спір не стосується порушених прав позивача, що виникли станом на день укладення сторонами ліцензійного договору (обставина, на яку посилається відповідач як на підставу пропуску позивачем позовної даності), тобто немає підстав для відрахування позовної давності з дня підписання сторонами зазначеного договору, у зв'язку з тим, що сам факт підписання ліцензійного договору не підтверджує порушення права позивача за захистом якого він звернувся до суду з даним позовом.

Водночас, у постанові від 09.10.2007 у справі №21/565, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання за позивачем права попереднього користувача на знак для товарів і послуг. При цьому, суд касаційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено використання ним спірної торговельної марки на дату подання відповідачем заявки, як не доведено й здійснення значної і серйозної підготовки для такого використання.

Приймаючи постанову від 23.09.2008 у справі №12/487, суд касаційної інстанцій визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення первісного позову в частині визнання недійсною спірної міжнародної реєстрації на товари, виходячи з встановленого судами попередніх інстанцій факту схожості до ступеню змішування торговельної марки за спірною міжнародною реєстрацією (заявка від 20.09.2000) зі знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України №36683, раніше заявленим (заявка від 27.08.2000) іншою особою на реєстрацію в Україні для споріднених товарів 03 класу МКТП. Щодо задоволення зустрічних позовних вимог про визнання відповідача за первісним позовом попереднім користувачем, суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій, встановивши факт використання відповідачем за первісним позовом спірного позначення на території України до 27.08.2000 (наявність товару (мила), маркованого спірним позначенням; продаж цього товару; застосування спірного позначення в діловій документації та в рекламі тощо), дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності у нього права попереднього користувача; за вказаних обставин є обґрунтованою відмова в первісному позові стосовно заборони відповідачу використовувати спірне позначення.

У постанові від 19.12.2006 у справі №21/5 Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у позові про визнання недійсними установчих документів відповідача в частині використання у комерційному найменуванні позначення "UANIC", зобов'язання припинити використання цього позначення, стягнення збитків та моральної шкоди, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи стосовно того, що відповідач є некомерційною організацією, що виключає можливість комерційного використання відповідачем спірного позначення, тобто використання цього позначення з метою отримання прибутку.

Приймаючи постанову від 10.04.2012 у справі №28/246пн, суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про заборону відповідачу використовувати спірний знак для товарів і послуг, право власності на який належить позивачу, в цій частині позов задовольнив. Суд касаційної інстанцій виходив з того, що суди попередніх інстанцій, правильно встановивши у справі наявність обставин, які свідчили про неправомірне використання належного позивачу знаку для товарів і послуг, не мали правових підстав вважати відсутнім предмет спору у справі лише тільки з огляду на те, що до початку лютого 2011 року, тобто і на час розгляду справи у суді, спірна продукція вже була повністю реалізована відповідачем.

У постанові від 17.07.2007 у справі №20/501-12/227 Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у позові про часткове припинення дії свідоцтва України на знак для товарів та послуг, з огляду на те, що власником спірного свідоцтва України на знак для товарів і послуг на час прийняття судом рішення зі справи є не Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова інтернаціональна корпорація" до якої заявлено даний позов, а фізична особа - громадянин ОСОБА_6, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова інтернаціональна корпорація" не є належним відповідачем у справі; наявність у даному випадку власника свідоцтва - фізичної особи виключає можливість здійснення господарським судом заміни неналежного відповідача чи залучення громадянина ОСОБА_6 до участі у даній справі як іншого відповідача відповідно до статті 24 ГПК України, оскільки це суперечило б приписам статей 1, 12, 21 ГПК України щодо підвідомчості справ господарським судам.

У постанові від 03.06.2014 у справі №910/6342/13 Вищий господарський суд України визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у позові про дострокове припинення дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг, власником якого є відповдіач-1, виходячи з встановлених судом попередніх інстанцій обставин справи щодо використання відповідачем-1 спірної торгівельної марки в Україні, у зв'язку з чим відсутні підстави для дострокового припинення дії спірного свідоцтва.

У постанові від 17.06.2014 у справі №5011-72/18927-2012 Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про дострокове часткове припинення дії свідоцтва України на словесний знак для товарів і послуг, власником якого є відповдіач-2, виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи стосовно того, що торговельна марка за спірним свідоцтвом не використовується відповдіачем-2 в Україні для маркування товарів протягом трьох років до подання позову без поважних причин.

У постанові Вищого господарського суду України від 20.06.2006 у справі №20/684 судові рішення попередніх інстанцій (враховуючи межі перегляду справи у суді касаційної інстанції) переглядались в частині відмови у позові про стягнення збитків, понесених внаслідок недобросовісної конкуренції, та припинення провадження у справі в частині позовних вимог про визнання оспорюваних дій відповідачів порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції. Приймаючи постанову, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо невідповідності позовної вимоги про визнання дій відповідачів недобросовісною конкуренцією, оскільки зміст цієї вимоги суперечить визначеним чинним законодавством способам захисту цивільних прав та інтересів, водночас змінив рішення судів попередніх інстанцій в частині припинення провадження у справі, у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовив, з огляду на те, що правовим наслідком невідповідності предмета позову встановленим способам захисту прав є саме відмова у позові, а не припинення провадження у справі з мотивів її непідвідомчості господарському суду. Щодо позовних вимог про стягнення збитків, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у позові в цій частині, у зв'язку з відсутністю такого обов'язкового елемента настання цивільно-правової відповідальності як належним чином засвідчений факт протиправної поведінки відповідачів у сфері законодавства про захист економічної конкуренції.

У постанові від 30.09.2008 у справі №12/538 суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у позові про визнання недійсним патенту, з огляду пропуск позивачем позовної давності при зверненні до суду з відповідним позовом, про застосування якої було заявлено відповідачем, при цьому без доведення поважності причин пропуску цього строку.

Приймаючи ухвалу від 14.11.2012, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову про захист прав інтелектуальної власності шляхом заборони відповідачу використовувати спірний знак для товарів і послуг тощо. При цьому, суд касаційної інстанцій виходив з встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи стосовно того, що позивачем не доведено, що реалізація відповідачем косметичної продукції, маркованої торгівельними марками "EzFlow" та "IBD", порушує права позивача як власника саме зазначених торгівельних марок.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суди касаційної інстанції дійшли різних правових висновків та застосували відповідні норми матеріального права.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Державному підприємству "Антонов" у допуску справи №910/15421/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяН. ГубенкоСудді:Н. Дунаєвська Н. Кочерова Н. Мележик С. Самусенко