Ухвала суду № 41143166, 21.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 р.Справа № 820/11080/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2014р. по справі № 820/11080/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль"

до Харківської митниці Міндоходів

про скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИЛА:

10.06.2013 року, Приватне акціонерне товариство "Новий стиль" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Харківської митниці Міндоходів (далі - відповідач), в якому просить скасувати рішення про коригування вартості товарів №80700003/2013/002409/2 від 09.12.2013 року; №807000003/2014/000196/2 від 18.02.2014 року; скасувати картку відмову відповідача у прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів. траснпортних засобів комерційного призначення №807100000/2014/01557 від 10.12.2013 року; №807100000/2014/00127 від 18.02.2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2014 року позов задоволено.

Скасовано рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №80700000/2013/002409/2 від 09.12.2013 року, №807000003/2014/000196/2 від 18.02.2014 року; скасовано картку відмови відповідача у прийнятті митної декларації. митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2014/01557 від 10.12.2013 року, № 807100000/2014/00127 від 18.02.2014 року.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подали апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Митного кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що для митного оформлення товару позивачем 04.12.2013 року надана митна декларація IM № 807100000/2014/005854 і вказав митну вартість - 163 649, 12 грн.

Крім цього, позивачем до митної декларації надані наступні документи -

декларації митної вартості IM №807100000/2014/005854 від 17.02.2014 року; контракт з фірмою ECOPOLIFIX №2005 - ЕСО від 01.06.2005 року; додатки №114 від 28.11.2013 року, №116 від 10.02.2014 року; інвойси №5.654 від 28.11.2013 року; №604 від 10.02.2014 року документи щодо транспортування (перевезення) товару: договір №130110 на здійснення транспортно-екпедиторських послуг з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.01.2013 року договрі №2009/453 на міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 16.02.2009 року з додатковою угодою від 01.04.2011 року, міжнародні товарно-транспортні накладні №18 від 28.11.2013 року, №13 від 11.02.2014 року.

Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №80700003/2014/000196/2 від 09.12.2013 року за другим методом, з розрахунку :

8 000 кг Х 9,22 польських злотих + 17 513,72 (транспортних витрат) + 79 896,11 польських злотих;

№80700003/2013/002409/2 від 09.12.2013 року за другим методом, з розрахунком 8,55 польських злотих за кілограм товару.

Відповідачем прийняті картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2014/01557 від 10.12.2013 року; № 807000003/2014/000196/2 від 18.02.2014 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що коригування вартості товару виключно на підставі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи державної митної служби не відповідає нормам діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

В розумінні ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю є ціна товару, збільшена на розмір платежів, перелічених у ч. 10 цієї статті.

Відповідно ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу, а згідно приписів ч. 1, ч. 2 ст. 53 Кодексу у випадках, передбачених ним, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 та ч. 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В ч. 1 та ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, визначено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями ст. 318 цього Кодексу, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене також відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та п. 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.11 р. № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли перелічені документи містять розбіжності, перелічені документи містять ознаки підробки, перелічені документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, перелічені документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем у зв'язку з вирішенням спірного питання правильності визначення митної вартості товару, недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів у відповідності до вимог п. 5 ст. 55 та п. 4 ст. 57 МК України була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митному органі.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було надано до суду жодних фактичних даних, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки; суб'єктом владних повноважень не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином корегування відповідачем митної вартості товару виключно на підставі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) Державної митної служби не відповідає нормам діючого законодавства.

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень відповідача стало недостатність, на думку відповідача, документів для визначення складових митної вартості товарів у відповідності до вимог п.5 ст.55 та п.4 ст.57 МК України.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами була проведена процедура консультації з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обгрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митному органі.

Листами № 2013/12-06 від 06 грудня 2013 р.; № 2014/02-18 від 18 лютого 2014 р. ПрАТ "Новий стиль" було надано відповідь на вказаний запит, зокрема, були надані пояснення, в яких позивач зазначив, що документи, надані під час митного оформлення ВМД, містять усі необхідні відомості, що підтверджують числові складові митної вартості товарів щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари, та у повній мірі підтверджують заявлену позивачем митну вартість товарів та обраний метод її визначення (за ціною контракту) та надані додаткові документи. Додатково було зазначено, що згідно П. 5.2. Контракту з фірмою ECOPOLIFIX № 2005 - ECO від 01.06.2005 р. та Інвойсів № 5.654 від 28.11.2013 р.; № 604 від 10.02.2014 р., сторони погодили, що товар сплачується протягом 60 днів від дати інвойсу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Під час розгляду справи судом встановлено, що іноземний контрагент позивача - резидент Італії компанія ECOPOLIFIX s.r.l. згідно з поданими до митного оформлення документами, є виробником імпортованого товару. Відповідач при здійсненні митних процедур цієї обставини під сумнів не ставив, належних та допустимих згідно ст. 70 КАС України доказів на спростування достовірності цієї обставини до суду не подав.

Враховуючи вищенаведене,колегія суддів приходить до висновку, що митним органом не було встановлено обставин, передбачених положеннями ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, щодо наявності підстав для витребування у позивача додаткових документів.

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2014р. по справі № 820/11080/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бартош Н.С. Мельнікова Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 27.10.2014 р.