Ухвала суду № 41126591, 29.10.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №11-КП/790/1155/14 Головуючий 1 інст.: Полєхін А.Ю.

Справа №635/5041/13-к Доповідач: Лесик С.М.

1-кп/635/58/2014

Категорія: ч.1 ст.121 КК України.

У Х В А Л А

Іменем УкраЇнИ

23 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого-судді Лесика С.М.,

суддів: Гришина П.В.,

Щебетун Л.М.,

при секретарі Храмцові В.Б.,

за участю прокурора Крестьянинової І.А.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12013220430001444 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на вирок Харківського районного суду Харківської області від 17 червня 2014 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Мерефа Харківського району Харківської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого оператором станка на Харківському заводі опалювального обладнання «Росплюс», проживаючого в АДРЕСА_1, судимого:

1) 07.11.2006 року Харківським районним судом Харківської області за ч.1 ст.309, ч.1 ст.263 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

2) 26.02.2008 року тим же судом за ч.2 ст.309 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 03.07.2009 року умовно-достроково на 1 рік 2 місяці один день;

3) 26.01.2011 року Куп`янським міськрайонним судом Харківської області за ч.2 ст.309 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України і призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного покарання ухвалено частково приєднати невідбуте покарання за вироком від 26.01.2011 року і за сукупністю вироків призначити ОСОБА_2 остаточне покарання і виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно з вироком, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

21 березня 2013 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись в АДРЕСА_2, маючи умисел на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 на грунті раніше виниклих неприязних відносин, лівою рукою наніс останньому удар ножем в область живота, чим спричинив ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя, а саме проникаюче колото різане поранення черевної порожнини з пораненням великого сальника, брижі тонкої кишки, що спричинило внутрішньочеревну кровотечу першого ступеня.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок змінити, перекваліфікувати його дії з ч.1 ст.121 КК України на ст.128 КК України і призначити покарання в межах санкції цього закону, при цьому посилається на те, що умислу спричиняти потерпілому тілесних ушкоджень не мав, що той сам наскочив на ніж, коли наблизився до нього.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить вирок змінити, перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч.1 ст.121 КК України на ст.128 КК України і призначити покарання в межах санкції цього закону, при цьому посилається на відсутність у обвинуваченого прямого умислу на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, а також вважає, що суд не надав належної оцінки показанням обвинуваченого, потерпілого і свідків.

До того ж апелянт зазначив, що потерпілий ОСОБА_4 в суді першої інстанції свого ставлення до зміненого прокурором обвинувачення не висловив, оскільки в судовому засіданні в той час був відсутнім.

Заслухавши доповідь судді, думки обвинуваченого і його захисника, які підтримали апеляційні скарги, думку прокурора, який вважав за необхідне вирок залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за наведених вище обставин є обґрунтованим і підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні, яким надано належної оцінки.

Не визнаючи себе винним, обвинувачений ОСОБА_2 пояснив суду, що під час конфлікту із своїм знайомим ОСОБА_4, коли той почав рухатися в його бік, він, відходячи, дістав ніж, натиснув на кнопку і, коли ніж розклався, став демонструвати його, щоб налякати ОСОБА_4

З цією ж метою декілька разів махнув ножем зліва направо на відстані від потерпілого близько 1,5-2 метрів, демонструючи, що намагається вколоти його в живіт, але той продовжував наступати, хапати за одяг, намагатися вдарити.

Коли його рух рукою з ножем вперед і рух тіла ОСОБА_4 назустріч один-одному «склалися», в результаті чого ніж «увійшов в живіт» ОСОБА_4, після чого той зігнувся і відразу відійшов.

Ці показання ОСОБА_2 суд обґрунтовано визнав достовірними, бо вони узгоджуються з іншими доказами і підтверджуються ними.

Так, показаннями потерпілого ОСОБА_4 підтверджено, що під час конфлікту із своїм знайомим ОСОБА_2, він, висловлюючись нецензурною лайкою, рушив в бік ОСОБА_2

Побачивши в руці ОСОБА_2 ніж, та рух рукою з ножем в його сторону, вважаючи, що той жартує, він продовжував рухатися вперед.

ОСОБА_2 продовжував «штрикати» ножем, тобто робити випади рукою з ножем в його сторону, і він відчув удар в живіт.

Показаннями свідка ОСОБА_5 підтверджено, що під час конфлікту ОСОБА_2 і ОСОБА_4 штовхалися та нецензурно виражалися. Діставши з кишені ніж, ОСОБА_2 став страхати ОСОБА_4, щоб той не підходив до нього. ОСОБА_4 «зірвався» на ОСОБА_2, а потім вони розійшлися, все сталося швидко.

Показаннями свідка ОСОБА_6 підтверджено, що він бачив, як ОСОБА_4 штовхав ОСОБА_2 Вони знаходилися близько один від одного, на відстані витягнутої руки. Потерпілий хотів взяти ОСОБА_2 за плече, але той відштовхував потерпілого. В якійсь момент вони зблизилися і розійшлися.

В цей момент він підходив до них ззаду, а тому не бачив, як потерпілому було завдано ножового поранення.

Даними протоколу огляду місця події з долученою до нього фото таблицею підтверджено, що під час цієї слідчої дії поблизу кафе «Стопка», розташованому в місті Мерефа Харківського району Харківської області, виявлено та вилучено викидний ніж у відкритому стані (а.с.10-13,т.1).

Висновком судово-медичної експертизи підтверджено, що у потерпілого ОСОБА_4 виявлено колото-різане поранення живота, проникаюче в черевну порожнину з пораненням великого сальника, брижейки тонкої кишки з розвитком черевної кровотечі першого ступеня.

Вищевказане поранення виникло від одноразової колючо-ріжучої дії гострого предмета, яким міг бути ніж, наданий на експертизу.

За ступенем тяжкості це тяжке тілесне ушкодження, як небезпечне для життя.

Обставини, на які посилається ОСОБА_2 в ході проведення з ним слідчого експерименту, взагалі не суперечать об`єктивним судово-медичним даним, в частині способу та механізму утворення тілесного ушкодження, встановленого у ОСОБА_4 (а.с.124-125,т.1).

Суд обґрунтовано дійшов висновку, про недостовірність змінених в подальшому в судовому засіданні показань обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він, начебто, не розмахував ножем, а тільки дістав його, при цьому ОСОБА_4 сам наскочив на ніж, оскільки ці показання спростовуються сукупністю наведених вище доказів.

Присутній в суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_4 підтвердив, що саме його волевиявлення міститься в заяві від 7 травня 2014 року, адресованої до суду, про те, що він повністю згоден із зміненим в судовому засіданні обвинуваченням, і що обвинувачення в попередній редакції підтримувати не буде (а.с.161,т.2).

Це ж своє волевиявлення він підтвердив і при апеляційному розгляді.

Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі захисника порушення в суді першої інстанції прав потерпілого, усунено в суді апеляційної інстанції.

Аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, з урахуванням механізму спричинення тілесного ушкодження, його характеру та локалізації, знаряддя, яке було використане обвинуваченим, суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя потерпілого в момент заподіяння, і правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.121 КК України.

Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України.

При апеляційному розгляді обвинувачений ОСОБА_2 заявив клопотання про застосування до нього вимог Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року.

ОСОБА_2 не відноситься до переліку осіб, передбачених в ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року, до яких амністія не застосовується.

Проте, ОСОБА_2 не є особою, яка підлягає звільненню від відбування покарання на підставі статей 1-5 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року.

За таких обставин колегія суддів вважає за можливе застосувати до ОСОБА_2 вимоги ст.6 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року і скоротити йому наполовину невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Харківського районного суду Харківської області від 17 червня 2014 року.

З урахуванням викладеного, керуючись вимогами ст.ст.404,405,407 КПК України, ст.6 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Вирок Харківського районного суду Харківської області від 17 червня 2014 року у відношенні ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника - без задоволення.

На підставі ст.6 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року засудженому ОСОБА_2 скоротити наполовину невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Харківського районного суду Харківської області від 17 червня 2014 року.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії цієї ухвали.

Головуючий

Судді