Вирок № 41118050, 10.06.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/583/14-к

Номер провадження 11-кп/786/391/14

Категорія: ч. 1 ст. 115 КК України

Головуючий у 1-й інстанції Юхно С. П.

Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року м. Полтава

колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді - Батрака В.В.,

суддів - Кожевникова О.В., Тараненка Ю.П.,

за участю секретаря - Гнітько А.М.,

прокурора - Гринь А.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Полтавської області матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_2 за апеляційною скаргою старшого прокурора відділу прокуратури Полтавської області Махно А.В. на вирок Ленінського районного суду міста Полтави від 23 березня 2014 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Полтави, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, не одружений, не працюючий, що зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не маючий судимості,

засуджений:

- за ч.1 ст. 115 КК України до 8-ти років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 185 КК України до 1-го року позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 125 КК України до 1-го року обмеження волі

На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді 8-ми років 6 місяців позбавлення волі

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області за проведення судово-медичної експертизи витрати в розмірі 195 гривень 60 копійок.

Вирішено питання про речові докази.

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Ленінського районного суду міста Полтави від 23 березня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин.

ОСОБА_2 близько 01 години 00 хвилин 18 жовтня 2013 року, перебуваючи в помешканні його колишньої співмешканки ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2, таємно викрав чуже майно, а саме: 2 золоті сережки 585 проби загальною вагою 1,83 грами загальною вартістю 503 грн. 25 коп., золотий браслет 585 проби вагою 3,3 грами вартістю 896 грн. 05 коп., золоту каблучку 585 проби з каменем вагою 3,42 грами вартістю 858 грн. 00 коп., золоту каблучку 585 проби з каменем вагою 4,68 грами вартістю 1193 грн. 05 коп. Після чого ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зник, викраденим майном розпорядився на свій розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 матеріальний збиток на загальну суму 3450 грн. 35 коп.

28 листопада 2013 року близько 18 години 00 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на кухні помешкання за адресою: АДРЕСА_2, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків між ним та ОСОБА_6, вчинив сварку в ході якої навмисно наніс останній 1 удар кулаком правої руки по обличчю, після чого руками схопив останню за зап'ястя рук, повалив її на підлогу та наніс їй численні удари ногами по голові, тулубу, кінцівкам, заподіявши ОСОБА_6, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2177 від 06.12.2013 року, тілесні ушкодження у вигляді: гематоми м'яких тканин та багаточисленних синців лівої та правої верхніх кінцівок, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Він же, 22 грудня 2013 року близько 23 години 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов до помешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2, де на той час проживав її племінник ОСОБА_7, та влаштувавши сварку з останнім завдав йому декілька ударів кулаками по голові.

Після цього, ОСОБА_2 прослідував до місця свого проживання: АДРЕСА_1, де взявши кухонний ніж, поклав до правого рукава светра, в який був одягнений, та близько 01 години 00 хвилин 23 грудня 2013 року повернувся до місця проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2, де попрохав останнього вийти до вхідних дверей під'їзду № 2 вищевказаного будинку. Коли ОСОБА_7 вийшов з під'їзду, ОСОБА_2 з метою втілення злочинного умислу, спрямованого на вбивство ОСОБА_7, перебуваючи перед вхідними дверима вказаного під'їзду, наніс ОСОБА_7 один удар ножем в пахову область зліва, після чого останній піднявшись до сходинкової клітки 9 поверху помер .

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1353-а від 27.01.2014 року, смерть ОСОБА_7 наступила від спричинення йому тілесних ушкоджень у вигляді: сліпого проникаючого колото-різаного поранення лівої пахової ділянки з пошкодження великої кровоносної судини (лівої здухвинної артерії), які кваліфікуються, як тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні в момент їх спричинення.

Не погодившись з постановленим вироком, старший прокурор відділу прокуратури Полтавської області Махно А.В. подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Ленінського районного суду міста Полтави від 24 березня 2014 року відносно ОСОБА_2, ухвалити новий вирок з призначенням обвинуваченому покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення:

- за ч.1 ст. 115 КК України 10 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 185 КК України 2 роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 125 КК України 2 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш сурового покарання більш суровим, ОСОБА_2 призначити остаточне покарання у виді 10 - и років позбавлення волі. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави за проведення експертизи витрати в розмірі 195 гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга мотивована доводами про надмірну м'якість призначеного покарання, що не відповідає тяжкості вчинених злочинів і особі обвинуваченого та у зв'язку з неправильним вирішенням питання щодо стягнення з засудженого процесуальних витрат по провадженню судово - медичної експертизи..

Так, посилаючись на ст. 65 КК України та постанову Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», вказує, що ОСОБА_2 свою вину визнав тільки частково, будь-яких заходів для відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_6 не прийняв, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 125 вчинив у стані алкогольного сп'яніння.

Також вважає, що районний суд не врахував особливу тяжкість і підвищену суспільну небезпечність кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України., а також самі обставини його вчинення.

З урахуванням тяжкості і обставин вчинення кримінальних правопорушень, даних про особу винного, необхідним та достатнім покаранням ОСОБА_2, на думку прокурора, буде покарання у виді десяти років позбавлення волі.

Окрім того, районний суд в порушення вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, стягнув кошти за проведення судово - медичної експертизи не на користь держави, а на користь НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши учасників судового провадження:

- прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати вирок Ленінського районного суду міста Полтави від 23 березня 2014 року відносно ОСОБА_2., ухвалити новий вирок з призначенням обвинуваченому покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення:

- за ч.1 ст. 115 КК України 10 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 185 КК України 2 роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 125 КК України 2 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш сурового покарання більш суровим, ОСОБА_2 призначити остаточне покарання у виді 10 - и років позбавлення волі. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави за проведення експертизи витрати в розмірі 195 гривень 60 копійок.;

- обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора та просили оскаржуваний вирок районного суду залишити без змін;

- дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши та перевіривши доводи апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень при зазначених у вироку обставинах, кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 125 КК України нікім не оскаржуються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Ці вимоги закону судом першої інстанції належним чином не виконані, на що обґрунтовано вказує в апеляційній скарзі прокурор.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд першої інстанції вимог ст. 65 КК України, а також роз'яснень, що містяться в Постанові № 7 Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, не дотримався, а лише формально пославшись на врахування характеру і ступеню тяжкості вчинених ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, даних про особу винного, обтяжуючі покарання обставини, фактично не врахував зазначене при визначенні міри покарання, тим самим призначивши занадто м'яке покарання, як за кожне окреме кримінальне правопорушення, так і остаточне покарання визначене районним судом.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_2 винним себе у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115 та ч. 1 ст. 185 КК України не визнав, у вчиненому не розкаявся.

Також, поза належною увагою районного суду залишився той факт, що ОСОБА_2 вчинив три кримінальні правопорушення, одне з яких, згідно зі ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, інші - до категорії середньої та невеликої тяжкості. Крім того, особливо тяжкий злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України ОСОБА_2 було вчинено в стані алкогольного сп'яніння, та в результаті вчинення цього злочину наступили тяжкі наслідки, а саме смерть потерпілого.

Крім того, ОСОБА_2, хоча в силу ст. 89 КК України, рахується, як особа немаюча судимості, однак він раніше притягувався до кримінальної відповідальності та засуджувався за вчинення корисних, умисних злочинів, однак після закінчення іспитового строку за попереднім вироком належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та через незначний проміжок часу знову вчинив умисні злочини.

На думку колегії суддів апеляційного суду, вказане свідчить про стійкість злочинних намірів ОСОБА_2 та небезпеку його для суспільства.

Відповідно до характеристики голови селищного комітету, ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується негативно, як особа зловживаюча спиртними напоями та систематично порушуюча громадський порядок про що до селищного комітету неодноразово надходили скарги. Крім того, ОСОБА_2 офіційного не працевлаштований, тобто не має постійного джерела доходу.

Разом з тим, районним судом обґрунтовано враховано те, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 115 та ч. 2 ст. 125 КК України ОСОБА_2 вчинив у стані алкогольного сп'яніння, та правильно визнано цю обставину такою, що обтяжує покарання обвинуваченого. Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_2 районним судом не встановлено, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

За таких обставин судова колегія визнає обґрунтованими доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_2 покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

За таких обставин, на думку колегії суддів, призначене ОСОБА_2 покарання, як за кожне кримінальне правопорушення, так і остаточне покарання визначене судом першої інтонації, не відповідає тяжкості цих кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, а тому вирок суду в частині призначення покарання підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку.

Також слушними є доводи апеляційної скарги прокурора, щодо порушення судом вимог кримінально - процесуального законодавства щодо вирішення питання про розподіл процесуальних витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, суд у разі ухвалення обвинувального вироку стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Однак, як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного вироку кошти за проведення судово - медичної експертизи районним судом були стягнуті не на користь держави, а на користь дослідної установи, в даному випадку НДЕКЦ при УВМС України в Полтавській області, що фактично є порушенням вимог кримінально - процесуального закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 414 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу старшого прокурора відділу прокуратури Полтавської області задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду міста Полтави від 24 березня 2014 року відносно ОСОБА_2 в частині призначеного йому покарання та розподілу процесуальних витрат скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_2 покарання:

- за ч. 1 ст. 185 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 125 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі;

- за ч. 1 ст. 115 КК України у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту його затримання з 23 грудня 2013 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити без змін - тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави за проведення судово - медичної експертизи судові витрати в розмірі 195 ( сто дев'яносто п'ять) грн.. 60 коп.

В інший частині вирок Ленінського районного суду міста Полтави від 24 березня 2014 року залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк, з моменту отримання ним копії вироку.

С У Д Д І:

В.В.БАТРАК О.В.КОЖЕВНІКОВ Ю.П.ТАРАНЕНКО