Ухвала суду № 41107577, 09.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/43271/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

секретар судового засідання: Марчук Л.А.

за участю:

представника позивача Мороз Т.Л.,

представника прокуратури Бараненка І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року у справі за позовом ТОВ «САВ-Дістрибьюшн» до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Херсонській області, про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «САВ-Дістрибьюшн» (надалі - ТОВ, позивач) звернулось до суду із позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Херсонській області (надалі - Інспекція, відповідач), в якому просило:

-визнати незаконними дії Інспекції щодо проведення перевірки та складання акту № 00000427 від 6 листопада 2013 року;

-визнати незаконною та скасувати постанову про накладення стягнень № 191 від 5 грудня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що Інспекцією, в порушення вимог чинного законодавства та без належних підстав, проведено позапланову перевірку з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг при торгівлі непродовольчими товарами, оскільки, відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, питання перевірки факту продажу контрафактних товарів не входить до сфери повноважень відповідача.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року - скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано незаконними дії Інспекції щодо проведення позапланової перевірки ТОВ та складання акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 00000427 від 6 листопада 2013 року. Визнано незаконною та скасовано постанову від 5 грудня 2013 року № 191 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Не погоджуючись із рішенням апеляційної інстанції, до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою звернувся заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області.

В своїй скарзі він вказав, що Одеський апеляційний адміністративний суд прийшов до помилкового висновку про відсутність у відповідача достатніх підстав для проведення позапланової перевірки, а тому, на його думку, зроблені судом висновки є незаконним та необґрунтованим, внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права, зроблені на підставі неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю - доповідача, представників сторін, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої та другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (надалі - Держспоживінспекція України), на підставі листа Генеральної прокуратури України від 21 жовтня 2013 року №07/1/3-16314-13 та депутатського звернення народного депутата України В.Б. Бойка від 11 жовтня 2013 року №216-к, доручила територіальним органам Держспоживінспекції України за списком провести позапланові заходи щодо ТОВ та повідомити про результати перевірок до 11 листопада 2013 року.

Держспоживінспекція України надала згоду від 6 листопада 2013 року №03/7-10166-2013 на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю Інспекцією.

З 6 листопада 2013 року по 16 листопада 2013 року проведено позапланову виїзну перевірку належного позивачу магазину «Фокстрот» з питань перевірки характеристик продукції. За результатами перевірки складено акт №00000427, яким встановлено, що в торговельному залі до продажу пропонувалась продукція, забезпечена цінниками з позначенням роздрібних цін без необхідної, доступної достовірної інформації на державній мові про назву товару, найменування та місцезнаходження виробника і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві не надається інформація про сертифікацію, не подається інформація споживачеві про товари (технічно складні побутові товари) згідно із законодавством про мови, дату виготовлення, гарантійні зобов'язання, правила та умови ефективного і безпечного використання, строк служби товару, відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, що порушує статті 14, 15 Закону України «Про захист прав споживачів», п.4, 7, 8, 10, 11 постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року №506 про затвердження «Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів».

Також актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ вимог статей 23, 26 Закону України «Про захист прав споживачів» та інших норм, що виразилося у перешкоджанні співробітникам Інспекції у проведенні перевірки.

На підставі акту перевірки відповідачем 5 грудня 2013 року прийнято постанову №191 про накладення штрафу на ТОВ у розмірі 61857445,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про визнання незаконними дій відповідача щодо проведення позапланової перевірки та складання акту № 00000427 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки у відповідача були законні підстави, передбачені статтею 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», для здійснення позапланової перевірки ТОВ, а постанова відповідача про накладення штрафу є цілком законною, оскільки штраф, відповідно до статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів», накладений на ТОВ, відповідно і вартість реалізованої продукції за попередній календарний місяць взята відповідачем по суб'єкту господарювання, а не по відокремленому підрозділу, який підлягав безпосередній перевірці.

Скасовуючи рішення першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що перевірка була призначена Інспекцією всупереч встановленому законом порядку, без належних підстав, проведена з інших питань, ніж ті, які фактично і стали підставою для її проведення, тому не може вважатись законною. Товари, які підлягали перевірці, містять необхідний обсяг інформації щодо відповідного виробу частково на них самих, а частково на супровідних документах, що, у свою чергу не суперечить статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів».

Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 частини першої статті 26 Закону України № 1023-XII від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів» (надалі - Закон № 1023-XII) встановлено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Відповідно до положень статті 3 Закону України № 877-V від 5 квітня 2007 року «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V) державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами рівності прав і законних інтересів усіх суб'єктів господарювання; гарантування прав суб'єкту господарювання; об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю); наявності підстав, визначених законом, для здійснення державного нагляду (контролю).

Статтею 6 Закону № 877-V регламентовано порядок здійснення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю). Так, частиною першою встановлено, що однією з підстав для здійснення позапланових заходів є наявність звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства.

Необхідно зазначити, що пунктами 3-5 частини першої статті 20 Закону «Про прокуратуру» встановлено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема: вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, у тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або інформацію з обмеженим доступом. Письмово вимагати подання в прокуратуру у визначений ним розумний строк зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, у тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність"; отримувати від посадових та службових осіб і громадян усні або письмові пояснення, в тому числі шляхом виклику відповідної особи до органу прокуратури.

Дії, передбачені пунктами 3, 4 та 5 частини першої цієї статті, можуть бути вчинені виключно під час проведення перевірки в порядку, передбаченому статтею 21 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 21 вищевказаного Закону перевірки проводяться за письмовими зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, а також за власною ініціативою прокурора.

Для здійснення перевірки прокурор приймає постанову, в якій зазначає підстави, що свідчать про можливі порушення законності, та обґрунтовує необхідність вчинення дій, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої статті 20 цього Закону. Не допускається проведення перевірки без надання копії зазначеної постанови представнику підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичній особі - підприємцю.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що проведенню перевірки за власною ініціативою прокурора передує дотримання певної процедури, складовою частиною якої є прийняття прокурором відповідної постанови та надання її копії перевіряємій особі. А оскільки відповідачем не було надано доказів отримання Інспекцією відповідної постанови органів прокуратури щодо призначення та проведення позапланової перевірки ТОВ, отже спірна перевірка була призначена із порушенням чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що позапланова перевірка проведена Інспекцією з порушенням вимог статті 21 Закону України «Про прокуратуру», оскільки, враховуючи ініціативу прокурора як одну з підстав перевірки, відсутні у матеріалах справи докази щодо прийняття прокурором відповідної постанови та надання її копії позивачу.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що однією з підстав визнання перевірки протиправною є невідповідність питань, які підлягали встановленню під час перевірки відповідно до направлення на її проведення, та тих, які дійсно були перевірені відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що предметом дослідження перевірки було дотримання позивачем законодавства про захист прав споживачів, а санкції до ТОВ застосовано, зокрема, за порушення вимог ст.8, 15, 23, 26 Закону № 1023-XII, а саме в зв'язку з відсутністю доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (найменування та місцезнаходження виробника і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття та претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві не надається інформація про сертифікацію та інші відомості), що в свою чергу є порушенням абз.7 частини першої статті 6 Закону № 1023-XII.

Відповідно до абзацу 7 частини першої статті 6 Закону № 877-V під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Відповідно до депутатського звернення №216-к від 11 жовтня 2013 року депутат Бойко В.Б., звертаючись до Генерального прокурора України, ставив питання про здійснення перевірки ТОВ виключно на факт продажу несертифікованих товарів та контрафактної продукції.

Згідно з пунктом 3 Постанови КМУ «Про затвердження Національного стандарту N4» Оцінка майнових прав інтелектуальної власності" від 03 жовтня 2007 року за №1185 контрафактна продукція - продукція або примірник, які випускаються, відтворюються, публікуються, розповсюджуються, реалізуються тощо з порушенням майнових прав інтелектуальної власності.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що перевірка ТОВ призначена та проведена з інших питань, ніж ті, які фактично і стали підставою для її проведення, що порушує вимоги абзацу 7 частини першої статті 6 Закону № 877-V, є вірним.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про протиправність призначення та проведення спірної перевірки та протиправність постанови №191 від 05 грудня 2013 року про накладення стягнень, оскільки законною така постанова може бути лише у тому випадку, коли вона була прийнята за наслідками перевірки, яка призначена та проведена з дотриманням вимог закону.

Щодо виявлених Інспекцією порушень, під час проведення спірної перевірки, слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до ТОВ застосовані санкції у зв'язку з відсутністю необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, передбачені статтею 23 Закону № 1023-XII.

Так, відповідно до положень ст.15 Закону № 1023-XII споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) та інші відомості.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що положення статті 15 Закону № 877-V не містить обов'язкових умов щодо доведення до споживачів інформації про продукцію у певний чітко визначений спосіб, а лише встановлює обов'язок для суб'єкта господарювання щодо необхідності доведення такої інформації.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, товари, відносно яких проведена перевірка, мали необхідний обсяг інформації щодо відповідного виробу частково на них самих, а частково на супровідних документах.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення апеляційного суду є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального прав, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.