Ухвала суду № 41107561, 01.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/18867/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Сіроша М.В.

за участю: секретаря Гончарук І.Ю.,

представника позивача Пущенської О.А.,

представника відповідача Української Т.О.

розглянула у судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 по справі №2а-9214/10/1570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.09.2010 №0009741520/0, від 14.09.2010 №0009731520/0 та від 14.09.2010 №0009751520/0.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Одесі 31.03.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 07.04.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статі 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Одесі проведено виїзну документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з придбання та реалізації товарів на експорт відображених у р.2.1 податкових декларації з ПДВ за січень-березень 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підставою для висновку про порушення позивачем відповідних норм права стало ненадання позивачем сертифікатів якості на товар який був предметом спірних угод та у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних на його транспортування.

За результатами перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Одесі складено акт від 31.08.2010 №542/15-2/20005502/210 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.09.2010 №0009741520/0, яким позивачу нарахований податок на додану вартість в сумі 314379,00грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 157190,00грн.; від 14.09.2010 №0009731520/0, яким позивачу нарахований податок на прибуток в сумі 2302866,00грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 1612006,00грн.; від 14.09.2010 №0009751520/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1401891,00грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності, під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, у позивача наявні всі необхідні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують придбання сільськогосподарської продукції у Товариства з обмеженою відповідальністю «Южмет ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт».

В подальшому придбана позивачем сільськогосподарська продукція була експортована за межі митної території України.

При цьому, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили посилання відповідача на відсутність сертифікатів походження на придбану та експортовану в подальшому сільськогосподарську продукцію, оскільки при оформленні вантажних митних декларацій сертифікати походження товарів були передані до територіального відділення Державної хлібної інспекції України в Одеський області., а до Південної митниці для здійснення процедури розмитнення товару були надані сертифікати якості.

За таких обставин, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за період, що перевірявся.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту викладених норм, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у попередніх податкових періодах постачальникам, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

За встановлених судами обставин щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та фактичної сплати сум ПДВ в ціні придбаних товарів в повному обсязі, висновок податкового органу про завищення Товариствос з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість є необґрунтованим.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 14.09.2010 №0009741520/0, від 14.09.2010 №0009731520/0 та від 14.09.2010 №0009751520/0 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 по справі №2а-9214/10/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ М.В. Сірош