Ухвала суду № 41100118, 22.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/3318/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - Чамари Людмили Вячеславівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області (далі ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 травня 2013 року за №0000642202.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що спірне податкове рішення підлягає скасуванню, оскільки воно прийнято з порушенням чинного законодавства України, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також з перевищенням повноважень з боку контролюючого органу.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року позовні вимоги було задоволено. Суд скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ від 07 травня 2013 року за №0000642202.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в період з 08 квітня 2013 року по 09 квітня 2013 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства за відносинами з ТОВ "ДЕ-ЛОНГА" за березень, квітень, травень 2010 року та ПП "Мгновение-ЮГ" за березень, липень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 12 квітня 2013 року за №1142/22-200/32719869, яким встановлено, що підприємством, на ряду з іншим, порушено пп.7.4.1, пп.7.4.5. п.7.4. пп.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого підприємством неправомірно сформовано податковий кредит та валові витрати по безтоварним господарським операціям з ТОВ "ДЕ-ЛОНГА" та ПП " Мгновение-ЮГ ".

На підставі зазначеного акту ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000642202 від 07 травня 2013 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 82093,75 (в тому числі: 65675,00 грн. - основного платежу та 16418,75 - за штрафними санкціями).

Винесення ДПІ зазначеного податкового повідомлення-рішення та збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ і стало підставою для звернення ТОВ з позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, а також вважав, що ДПІ неправомірно збільшено грошове зобов'язання позивачу з ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення за №0000642202 від 07 травня 2013 року ДПІ вважало, що ТОВ було порушено пп.7.4.1, пп.7.4.5. п.7.4. пп.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сформованих за рахунок ТОВ "ДЕ-ЛОНГА" та ПП "Мгновение-ЮГ" за квітень, травень, липень 2010 року. ДПІ було встановлено факти укладання між ТОВ та ТОВ "ДЕ-ЛОНГА", ПП "Мгновение-ЮГ" недійсних правочинів, тому право ТОВ на податковий кредит за вказаний період у ТОВ, на думку ДПІ, не виникло.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що за наслідком проведеної перевірки ТОВ в період з 08 квітня 2013 року по 09 квітня 2013 року фахівцями відповідача було прийнято також податкове повідомлення-рішення за №0000652202 від 07 травня 2013 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 122773,75 грн. (в тому числі: 98219,00 грн. - основного платежу та 24554,75 грн. - за штрафними санкціями).

Підставою для прийняття вищевказаного податкового повідомлення-рішення слугував висновок ДПІ про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "ДЕ-ЛОНГА" та ПП " Мгновение-ЮГ " за березень, квітень, травень, липень 2010 року.

Не погоджуючись з вказаними висновком та податковим повідомленням-рішенням за №0000652202 від 07 травня 2013 року, ТОВ в липні 2013 року звернулось до адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду 08 серпня 2013 року, яка ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року залишена без змін, позов ТОВ задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ від 07 травня 2013 року за № 0000652202.

Під час судового розгляду вищевказаними судами було встановлено, що договори з контрагентами позивачем укладено у письмовій формі, виконання договорів підтверджується первинними документами, сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Відповідачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували відомості (зокрема, щодо фіктивності та безтоварності правовідносин), викладені в акті перевірки №1142/22-200/32719869 від 12 квітня 2013 року, складеного за результатами перевірки ТОВ.

Також, колегія суду апеляційної інстанції в ухвалі від 31 жовтня 2013 року критично поставилась до тверджень ДПІ, що про відсутність реальності господарських операцій свідчить відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, оскільки вважала обґрунтованим висновок Миколаївського окружного адміністративного суду, що наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень, однак, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товарно-транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, враховуючи, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, в перевіряємому податковому періоді встановлено факт виконання договорів ТОВ, укладених з контрагентами, сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків, укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушували публічний порядок, не були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, колегія суддів приходить до висновку, що вказані обставини не потребують доказування (є приюдеційними), а, відповідно, податкове повідомлення-рішення від 07 травня 2013 року за №0000642202 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки винесено на підставі висновків, правова оцінка яких була дана судовим рішенням та які визнані необґрунтованими та безпідставними.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи ДПІ викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: О.А. Шевчук Л.Є. Зуєва