Ухвала суду № 41100117, 22.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/2111/14

Категорія: 3.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі ДМСУ) про зобов'язання відповідача поновити дозвіл на імміграцію в Україну позивача та видати йому відповідну посвідку на постійне проживання.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено. Суд зобов'язав ДМСУ поновити дозвіл на імміграцію в Україну громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_2, уродженцю м.Самарканд, Республіка Узбекистан та зобов'язав ДМСУ поновити посвідку серії НОМЕР_1 на постійне місце проживання, видану 18 липня 2011 року позивачу.

Не погоджуючись з постановою суду, ДМСУ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в 2013 році позивач звернувся до Роздільнянського РС ДМСУ із заявою про набуття громадянства України відповідно до ст.9 Закону України "Про громадянство України".

За результатами розгляду працівниками ДМСУ заяви позивача про набуття громадянства України було проведено додаткову перевірку матеріалів справи про надання йому дозволу на імміграцію в Україну та складено висновок від 11 лютого 2014 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивачу.

В наведеному висновку, зокрема, зазначено: "Відповідно до п.4 ч.2 ст.4 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію надається особам, які є повнорідними братом чи сестрою громадян України, але не іммігрантів. Паспортом гр. України брат заявника документований лише у 2005 році, а тому серед матеріалів справи позивача не вбачається жодних підстав, за яких він міг іммігрувати на територію України в період 2004 року".

Пунктом 4 вказаного висновку ДМСУ від 11 лютого 2014 року посвідку позивача на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 18 липня 2011 року визнано недійсною та вилучено.

На підставі даного висновку та п.6 розділу ІV ст.12 Закону України "Про імміграцію" ДМСУ було прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 11 лютого 2014 року за № 5/3-287695.

Скасування дозволу на імміграцію в Україну від 11 лютого 2014 року за № 5/3-287695 та визнання недійсною і вилучення посвідки позивача на постійне проживання в Україні і стало підставами для звернення ОСОБА_2 з позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи вимоги, суд першої інстанції, на ряду з іншим, виходив з того, що відповідач - суб'єкт владних повноважень ДМСУ, приймаючи рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про імміграцію" (далі Закон) правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Підстави для скасування дозволу на імміграцію передбачені статтею 12 Закону. Так, відповідно до вказаної статті, дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Крім того, п.6 ч.1 ст.12 Закону визначено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано в інших випадках, передбачених законами України.

З аналізу наведеної норми Закону можна дійти висновку, що окрім чітко визначених підстав для скасування дозволу на еміграцію, передбачених п.1-5 ч.1 ст.12 Закону, можуть бути й інші випадки для скасування дозволу, однак такі випадки повинні бути визначенні виключно Законами України.

З матеріалів справи, а саме рішення відповідача про скасування дозволу на еміграцію в Україну від 11 лютого 2014 року вбачається, що позивачу скасовано дозвіл на еміграцію в Україну саме на підставі п.6 ч.1 ст.12 Закону, яким і передбачено скасування дозволу на імміграцію в інших випадках, передбачених законами України.

Разом з тим, ані в спірному рішенні, ані в висновку про скасування дозволу на еміграцію в Україну громадянину р.Узбекистан ОСОБА_2 (а.с.66) не зазначено, в зв'язку з якими саме випадками та на підставі яких саме законів України позивачу було скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, а тому враховуючи наведене колегія суддів приходить до думки, що висновки суду першої інстанції стосовно того, що відповідач - суб'єкт владних повноважень ДМСУ, приймаючи рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є обґрунтованими та таким, що узгоджуються з матеріалами справи.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції з приводу того, що станом на момент прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію (11 лютого 2014 року) у позивача були дві самостійні законні підстави для імміграції в Україну передбачені:

- п.1 ч.3 ст.4 Закону, згідно якого дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України. З матеріалів справи вбачається, що 15 жовтня 2011 року позивач зареєстрував шлюб з громадянкою України ОСОБА_1, тобто, позивач більше ніж 2 роки перебуває у шлюбі з громадянкою України, що є підставою для отримання дозволу на імміграцію.

- п.4 ч.2 ст.4 Закону, згідно якого квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України. Повнорідний брат позивача - ОСОБА_4, є громадянином України та документований паспортом громадянина України 19 вересня 2005 року.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи ДМСУ, викладені у апеляційній скарзі, за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням проти позову, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: О.А. Шевчук Л.Є. Зуєва