Ухвала суду № 41100077, 23.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року Справа № 3429/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

представника позивача Гнатишина А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області до Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області (далі - Позивач, УПФУ в м. Червонограді) звернулося до суду з позовом до Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону (далі - Відповідач, Воєнізований загін) про відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на підставі п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в сумі 426693,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що управління Пенсійного фонду України у місті Червонограді Львівської області виплатило за період з 01.07.2013 року по 30.09.2013 року працівникам Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону пільгові пенсії призначені відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Оскільки станом на день звернення до суду відповідач понесених позивачем витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, не відшкодував, просить суд їх стягнути.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2014 року позов задоволено повністю.

Постанову суду першої інстанції оскаржив Воєнізований загін, подавши на неї апеляційну скаргу.

Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Як обґрунтування апеляційної скарги звертає увагу на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, вказав, що відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2005 року виплата пенсій працівникам особового складу гірничорятувальних частин здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, який просить задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно розрахунку суми позовних вимог за період роботи зі шкідливими умовами праці працівникам Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Управлінням Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області призначено пенсії відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідного зазначеного розрахунку у відповідача наявна заборгованість за період з 01.07.2013 року по 30.09.2013 року у сумі 426693,00 грн.

Управлінням Пенсійного фонду України в місті Червонограді Львівської області Львівсько-Волинському воєнізованому гірничорятувальному (аварійно - рятувальному) загону направлялись розрахунки з фактичних витрат на виплату та доставку пенсій згідно списку №1 призначених відповідно до пункту «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: №1008/04-36-1 від 23.01.2013р., №1904/04-36-1 від 07.02.2013р., №9443/04-36-1 від 07.06.2013р., №9705/04-36-1 від 13.06.2013р., №11090/04-36-1 від 09.07.2013р., №11091/04-36-1 від 09.07.2013р., №11092/04-36-1 від 04-36-1 від 09.07.2013р., №11093/04-36-1 від 09.07.2013р., №11508/04-36-1 від 17.07.2013р., №13342/04-36-1 від 15.08.2013р., №13343/04-36-1 від 15.08.2013р., №13344/04-36-1 від 15.08.2013р., №13346/04-36-1 від 15.08.2013р., №14345/04-36-1 від 06.09.2013р., №14346/04-36-1 від 06.09.2013р., №14723/04-36-1 від 13.09.2013р., №14724/04-36-1 від 13.09.2013р.

Докази направлення та отримання відповідачем розрахунку з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії наявні в матеріалах справи. Позивач також надав суду першої інстанції копії виданих відповідачем довідок, на підтвердження пільгового стажу та докази отримання пільгової пенсії.

Станом на дату подання позову відповідач не відшкодував понесені позивачем фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.07.2013 року по 30.09.2013 року на суму 426693,00грн.

Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через зазначені фонди особам, вказаним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII). У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» -«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, зі змісту статті 14 Закону № 1788-XII убачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Таким чином, аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у контексті положень статті 14 Закону № 1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам за умов, передбачених статтею 14 Закону № 1788-XII.

Оскільки спір у цій справі стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених працівникам воєнізованого загону відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII (за списком № 1), то висновок суду першої інстанції про наявність обов'язку відповідача щодо покриття таких витрат повністю узгоджується з наведеними вимогами законодавства.

Така ситуація вже знайшла своє відображення і в практиці Верховного Суду України щодо перегляду судових рішень. Так, Верховний Суд України у своєму рішенні від 23.04.2013 року у справі 21-113а13 підтвердив вказану позицію. Наведена практика на рівні Верховного Суду України важлива з огляду на статтю 244-2 КАС, відповідно до якої рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви при перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2014 року у справі № 813/9269/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 24.10.2014 року