Постанова № 41100074, 23.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року Справа № 3517/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Нефедової О.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Мелінишин С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.03.2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську, Головного управління державного казначейства України в Івано-Франківській області, Управління Державної казначейської служби в м. Івано-Франківську про стягнення бюджетної заборгованості в сумі 70527 грн., -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року ОСОБА_3 (далі - Позивач, ОСОБА_3.) звернулася до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (ДПІ), Головного управління державного казначейства України в Івано-Франківській області, Управління Державної казначейської служби в м. Івано-Франківську (далі - відповідачі) про стягнення бюджетної заборгованості в сумі 70527 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачами протиправно не повернуто ОСОБА_3, як спадкоємцю померлого чоловіка, колишнього приватного підприємця ОСОБА_4, бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 70 527 грн., належність якого підтверджена рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду, що набрало законної сили 27.02.2013 року за наслідками апеляційного перегляду.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.03.2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ОСОБА_3, подавши на неї апеляційну скаргу. Позивач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню. Як обґрунтування апеляційної скарги звертає увагу на обставини та доводи, викладені в позовній заяві.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представника відповідача, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 є одним із спадкоємців майна свого чоловіка - колишнього приватного підприємця ОСОБА_4 відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом, з відповідною часткою у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу.

Судом також встановлено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2010 року позов ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001991703/0 від 15.10.2010 року, яким останньому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 70527 грн. - задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано дане податкове повідомлення-рішення.

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

19.05.2011 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис щодо припинення підприємницької діяльності останнього.

27.02.2013 року за наслідками апеляційного перегляду Львівським апеляційним адміністративним судом рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2010 року залишено без змін, а апеляційну скаргу податкового органу без задоволення. Рішення набрало законної сили 27.02.2013 року.

Позивач 16 вересня 2013 року звернувся до ДПІ із заявою про вжиття встановлених законом заходів для перерахування належних до відшкодування сум податку на додану вартість на загальну суму 70527,00 грн. Однак, відповідач жодним чином не відреагував, відшкодування бюджетної заборгованості не відбулося.

27.11.2013 року ОСОБА_3 звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції при вирішенні справи дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з мотивів відсутності у ОСОБА_4 права на суми невідшкодованих податків з бюджету станом на день смерті та день припинення його підприємницької діяльності. Проте колегія суддів апеляційного суду з таким висновком не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, передбачених даним Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (п.7.5.1 цього Закону)

Пунктом 7.7 ст.7 цього Закону встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків.

Згідно із пп.7.7.1 вказаної статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. У п'ятиденний термін після закінчення перевірки податковий орган зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 вказаного Закону).

Згідно із п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Відповідно до п.п.7.7.8. п.7.7 ст.7 цього Закону за результатами перевірки сум податку платник податку може розпочати процедуру адміністративного або судового оскарження.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що право на одержання бюджетного відшкодування є наслідком господарської діяльності платника податку, а отже виникає в момент здійснення відповідних господарських операцій. Передбачений законодавством порядок перевірки податковим органом обґрунтованості та правильності розрахунку суми бюджетного відшкодування слід тлумачити виключно як контроль за здійсненням такого права, а не його встановлення. Так само, виходячи з презумпції правомірності дій платника податку, судове оскарження рішень податкового органу (що впливають на права та обов'язки платника податку) є способом захисту, підтвердження, а не виникнення такого права.

Статтею 97 Податкового кодексу України передбачено погашення грошових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством. У цій статті під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрація у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.

В інших випадках грошові зобов'язання або податковий борг, що залишаються непогашеними після ліквідації платника податків, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ст.97 Податкового кодексу України особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є: стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа, стосовно фізичної особи, яка померла або визнана судом безвісно відсутньою або оголошена померлою чи визнана недієздатною, - особи, які вступають у права спадщини або уповноважені здійснювати розпорядження майном такої особи;

Статтею 97 п. 97.5 передбачено, що у разі якщо платник податків, що ліквідується, має суми надміру сплачених грошових зобов'язань або суми невідшкодованих податків з відповідного бюджету, такі суми підлягають заліку в рахунок його грошових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом.

У разі якщо суми надміру сплачених грошових зобов'язань або суми невідшкодованих податків з відповідного бюджету перевищують суми грошових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом, суми перевищення використовуються для погашення грошових зобов'язань або податкового боргу перед іншими бюджетами, а за відсутності таких зобов'язань (боргу) перераховуються у розпорядження такого платника податків.

Відповідно до п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України після закінчення адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби, (п.200.13 ст.200 ПК України).

Вищезазначених вимог закону суб'єктами владних повноважень виконано не було, чим були порушені права позивача.

Згідно із чинним цивільним законодавством, спадкоємці фізичної особи - підприємця, що прийняли від нього спадщину, отримують не тільки всі його майно та майнові права, але відповідають усім за його боргами, оскільки сам підприємець несе відповідальність за своїми боргами всім належним йому майном. До складу спадщини входять права й обов'язки, які належали померлій особі (спадкодавцеві) і не припинилися з її смертю (ст. 1218 Цивільного кодексу України).

Згідно з абз.3 п.5.6 п.5 «Використання коштів за поточними рахунками суб'єктів господарювання» Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. N 492 (далі - Інструкція № 492), у разі смерті фізичної особи - підприємця його права та обов'язки щодо розпорядження коштами на рахунках переходять до його спадкоємців відповідно до законодавства України.

Згідно з ч.3 п.7.3 п.7 «Використання коштів за поточними рахунками фізичних осіб» Інструкції № 492, незалежно від того, чи здійснюється успадкування вкладу згідно із законом, заповітом або розпорядженням, банк здійснює виплату вкладу (частини вкладу) спадкоємцю власника рахунку на підставі відповідного свідоцтва про право на спадщину або дозволу нотаріуса на одержання спадкоємцем частини вкладу спадкодавця, або за рішенням суду.

Відповідно до довідки №100-5/59, виданою відділенням АТ «ОТП Банк» в м.Івано-Франківськ 18.06.2013р., фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) відкрито у АТ «ОТП Банк» поточний рахунок НОМЕР_3, МФО 300528, ідент.код 21685166.

Таким чином, з метою забезпечення прав спадкоємців, суд апеляційної інстанції вважає необхідним задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3

При цьому, для повного та правильного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо, яка виявилася у не вчиненні дій з відшкодування позивачу належної їй як спадкоємцю ОСОБА_4 бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 70527 грн., а також стягнути з Державного бюджету України вказану заборгованість.

Крім того, на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у суді першої (172,06 грн.) та апеляційної (913,50 грн.) інстанції - разом 1085,56 грн.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не врахував усіх обставин справи. З огляду на викладене, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.03.2014 року у справі № 809/3666/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність відповідача, Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, яка виявилася у не вчиненні дій з відшкодування позивачу належної їй як спадкоємцю ОСОБА_4 бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 70527 грн.

Стягнути з Державного бюджету України 70527,00грн (сімдесят тисяч п'ятсот двадцять сім гривень 00коп.) бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за січень 2008 року на поточний рахунок НОМЕР_3, відкритий у АТ «ОТП Банк» МФО 300528, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) 1085 (одна тисяча вісімдесят п'ять) гривень 56 копійок сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 24.10.2014