Ухвала суду № 41095119, 28.10.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 164/1395/14-к Провадження №11-кп/773/391/14 Головуючий у 1 інстанції:Покидюк М. В. Категорія:ст. 391 КК України Доповідач: Бешта Г. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Бешти Г.Б.,

суддів - Хомицького А.М., Оксентюка В.Н.,

при секретарі Гладкому В.В.,

з участю прокурора Васьовчика І.В.,

захисника - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Маневицького районного суду від 15 серпня 2014 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого в с. Хмелів, Роменського району Сумської області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з професійно - технічною освітою, неодруженого, відбуваючого покарання в місцях позбавлення волі, раніше неодноразово судимого, востаннє 10 червня 2013 року Дзержинським районним судом м. Харків за ст. ст. 391, 71 КК України на п'ять років позбавлення волі, станом на 15 серпня 2014 року в місцях позбавлення волі відбув календарних один рік три місяці 20 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України, та призначено покарання 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, невідбутого покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Харків від 10 червня 2013 року та остаточно призначено до відбування ОСОБА_2 - 6 (шість) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 обрано тримання під вартою та постановлено рахувати строк покарання з моменту затримання, тобто з 15 серпня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно вироку суду, ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він, відбуваючи покарання в місцях позбавлення волі, будучи засудженим за тяжкі злочини, з вересня 2013 року по липень 2014 року порушив вимоги режиму утримання та трудової дисципліни в умовах відбування покарання, за що протягом одного року неодноразово піддавався дисциплінарній відповідальності у виді оголошення догани, поміщення в ДІЗО на різні терміни та стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу і продовжував вчиняти злісну непокору законним вимогам адміністрації установи, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 391 КК України.

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 вказує на неправильне призначення йому покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. Вважає призначене покарання надто суворим.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть оскаржуваного вироку та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали, прокурора, який апеляційну скаргу заперечив, перевіривши матеріали кримінального провадження колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, 15 серпня 2014 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_2 було укладено угоду про визнання винуватості.

Відповідно до цієї угоди, сторонами було узгоджено міру покарання ОСОБА_2, передбачену санкцією ст. 391 КК України. Також судом першої інстанції було з'ясовано, чи розуміє обвинувачений ОСОБА_2 свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього в разі затвердження угоди судом.

Обвинуваченому ОСОБА_2 призначено за ст. 391 КК України покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі, тобто таке покарання, яке було узгоджене сторонами та прописано в угоді про визнання винуватості від 15.08.2014р.(а.с.12, зворот).

Разом з тим, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ст. 391 КК України під час відбування покарання, призначеного вироком Дзержинського районного суду м. Харків від 10 червня 2013 року. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Враховуючи вищенаведене, остаточне покарання ОСОБА_2 суд першої інстанції призначив на підставі ч. 1 ст. 71 КК україни за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання за вироком Маневицького районного суду від 15.08.2014 року невідбутої частини покарання, призначеного вироком Дзержинського районного суду м. Харків від 10 червня 2013 року.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, злочин вчинив в період відбування покарання, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, характеризується негативно.

За таких обставин, призначене судом першої інстанції покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових злочинів.

Підстав для скасування вироку в частині призначеного ОСОБА_2 покарання на підставі ст. 71 КК України з призначенням обвинуваченому менш суворого покарання апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Маневицького районного суду від 15 серпня 2014 року щодо нього - без зміни.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: