Рішення № 41095108, 24.10.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 160/571/14-ц Провадження № 22-ц/773/1546/14 Головуючий у 1 інстанції: Корнелюк В.С. Категорія: 27 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів Карпук А.К., Здрилюк О.І.,

при секретарі Шугаловій О.В.,

з участю представника позивача Ліпкевича І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача ПАТ «Дельта Банк» на рішення Локачинського районного суду від 03 вересня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А :

18 серпня 2014 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом покликаючись на те, що відповідно до умов укладеного кредитного договору №002-020006-071212 від 07.12.2012 року ОСОБА_2 надано кредит у сумі 4000 грн.

У зв'язку з невиконанням умов договору прострочена заборгованість станом на 25.05.2014 року становить 6099 грн. 60 коп., яку банк просив стягнути з відповідача.

Рішенням Локачинського районного суду від 3 вересня 2014 року позов задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором у сумі 3999 грн. 60 коп., з яких 2319,60 коп. - тіло кредиту, 1680 грн. - прострочене тіло кредиту.

Вирішено питання судових витрат.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ПАТ "Дельта Банк" просить рішення скасувати та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду в частині відмови у задоволені позову - скасуванню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів в сумі 2100 грн., які банк назвав "заборгованістю за комісіями", суд першої інстанції зазначав, що ні кредитним договором, ні Цивільним Кодексом не передбачено сплату комісії та вважав, що відповідно до абз. 2.3 ч. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (далі - Закон) відповідач не повинен оплачувати таких коштів.

Однак, таких висновків суд дійшов без повного з'ясування як змісту позовних вимог, так і усіх обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що 07 грудня 2012 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, який оформлений у вигляді заяви № 002-020006-071212 (а. с. 3).

За умовами даного договору ОСОБА_2 було відкрито поточний рахунок з використанням платіжної картки з лімітом 4000 гривень та строком ліміту кредитної лінії 364 дні. Обслуговування карткового рахунку здійснюється у відповідності до Тарифів, що є невід'ємною частиною Договору.

Позивач в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання надавши кредитні кошти відповідачу в сумі 4000 гривень.

ОСОБА_2 скористався кредитною лінією, однак взяті на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 6099 грн. 60 коп., яка складається з тіла кредиту 2319 грн., 60 коп., простроченого тіла кредиту 1680 грн. та 2100 грн. комісії.

Відповідно до п. 1.5 Тарифів на обслуговування платіжних карток, що затверджені рішенням Тарифного комітету АТ «Дельта Банк» від 08.2011 року (а. с. 4), за обслуговування кредитного ліміту, який включає в себе надання послуг інформування Держателя про зміну кредитного ліміту у вигляді надсилання виписки, встановлюється плата в розмірі 3,50%, яка нараховується щомісячно в останній робочий день поточного місяця, від суми кредитного ліміту та у разі наявності заборгованості за рахунком станом на день нарахування.

З аналізу даного пункту Тарифу, що є невід'ємною частиною укладеного між сторонами договору, сторони передбачили плату за обслуговування кредиту, що визначена у процентах до суми наданого кредиту і є величиною незмінною, що не суперечить вимогам частини 5 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Та обставина, що плата за обслуговування кредиту визначена сталою величиною підтверджується і наданим банком розрахунком, з графи 11-12 якого вбачається, що у грошовому виразі плата за обслуговування кредиту становить 140 грн. щомісячно на весь час дії Договору (4000 грн. х 3,50% : 100 = 140 грн.) (а. с. 5).

Із змісту позовної заяви вбачається, що до розміру заборгованості за кредитним договором включено плату за обслуговування кредитного ліміту. Про те, що щомісячне нарахування в розмірі 140 грн., яке банк в розрахунку називає комісією, за своєю правовою сутністю фактично є платою за ведення кредитної справи, яка передбачена п 1.5 Тарифів свідчить як наведений в попередньому абзаці розрахунок, так і доводи апеляційної скарги та пояснення представника позивача.

Суд помилково послався на невідповідність заявленої вимоги банку пунктам 2, 3 ч. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки умова Договору, передбачена в п 1.5 Тарифів за своєю правовою природою в розумінні Закону є послугою, що надається банком.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки в умовах Кредитного договору, якого відповідач не оспорював та не спростовував, сторони передбачили плату за обслуговування кредитного ліміту, в сумі 140 гривень щомісячно, і яка за 15 місяців простроченого виконання ОСОБА_2, взятого на себе зобов'язання складає 21000 гривень, вимога банку про стягнення комісії є обґрунтованою та підставною.

З врахуванням того, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги про стягнення комісії, рішення суду в частині саме відмовлених вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 2100 гривень комісії, які фактично є платою за обслуговування банком кредитного ліміту.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню судові витрати у справі, зокрема за подання апеляційної скарги в сумі 121 грн. 80 коп., які підтверджені платіжним дорученням.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Рішення Локачинського районного суду від 3 вересня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (р/р 29092000635985, МФО 380236, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020) 2100 (дві тисячі сто) гривень комісії (плати за обслуговування кредитного ліміту).

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 121 гривню 80 копійок судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: