Ухвала суду № 41088235, 02.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/3419/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Українсько-іспанського спільного підприємства - товариство з обмеженою відповідальністю "Санза ТОП" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.06.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011

у справі № 2а-1970/1268/11

за позовом Українсько-іспанського спільного підприємства - товариство з обмеженою відповідальністю "Санза ТОП"

до Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Українсько-іспанського спільного підприємства - товариство з обмеженою відповідальністю "Санза ТОП" звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.06.2012 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.06.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено перевірку УІСП ТОВ «Санза ТОП» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість «на рахунок платника у банку за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.2010 по 31.05.2010, за результатами якої складено акт від 17.09.2010 № 439/23-134/31274081.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.4, 1.8 ст.1, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищило на 40000,00 гривень бюджетне відшкодування з ПДВ по декларації за червень 2010 року.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято повідомлення-рішення від 27.09.2010 №6465/0000392301/0 зменшено на 40000,00 гривень бюджетне відшкодування з ПДВ, заявлені УІСП ТОВ «Санза Топ» до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок платника у банку за червень 2010 року.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Відповідно до частини 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що в товарно-транспортних накладних не вказано повні адреси місць відправки та отримання товарів, відсутні записи про якісні характеристики вантажу, що перевозиться; відсутні записи про документи, що супроводжують перевезення вантажу (санітарні, якісні сертифікати , свідоцтва, довідки, паспорти тощо , що визначаються правилами перевезення вантажів); відсутні або не повністю зазначені дані про матеріально відповідальну особу вантажовідправника та вантажоодержувача (посада, прізвище, ім'я, по-батькові, штамп, номер та дата видачі довіреності); відсутні відмітки перевізника (підпис, штамп).

На підставі цього суди дійшли висновку про невідповідність поданих позивачем первинних документів критеріям достовірності та, як наслідок - відсутність у них здатності підтверджувати дані податкового обліку.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Українсько-іспанського спільного підприємства - товариство з обмеженою відповідальністю "Санза ТОП" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.06.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 у справі № 2а-1970/1268/11 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Українсько-іспанського спільного підприємства - товариство з обмеженою відповідальністю "Санза ТОП" відхилити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.06.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 у справі № 2а-1970/1268/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Г.К. Голубєва О.І. Степашко