Ухвала суду № 41065732, 22.10.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого-судді Кулянди М. І.

суддів: Перепелюк Л.М., Одинака О.О.

секретар Кусяк М.Д.

за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договору оренди неукладеним та стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 18 червня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року ОСОБА_1 подав позов до ОСОБА_3 та до ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме визнання договору оренди нежитлової споруди неукладеним, стягнення безпідставно отриманих коштів у вигляді орендної плати в розмірі 40 000 гривень, вартості будівельних матеріалів і ремонтно-будівельних робіт, проведених в ангарі літ.Б по АДРЕСА_1, в розмірі 319000 гривень.

Посилався на те, що 01 травня 2008 року він з ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, правонаступниками якого є відповідачі по справі, усно домовилися щодо оренди нежитлової споруди, а саме ангару, що знаходиться по АДРЕСА_1. И

Відповідно до договору оренди ОСОБА_6 надав йому в оренду ангар площею 600 кв.м., строком на три роки, з пролонгацією. За користування ангаром він сплачував щоквартально орендну плату в розмірі 2500 грн. до січня 2012 року, що склало 40 000 гривень.

У 2008 році він здійснив капітальний ремонт ангара на загальну суму в розмірі 319 000 гривень.

Провадж.№1375/2014 р. Головуючий у першій інстанції Маковійчук Ю.В.

Категорія: 19/23 Доповідач: Кулянда М.І.

Наприкінці 2011 року між ним та ОСОБА_6 виник спір з приводу збільшення орендної плати. Він відмовився сплачувати завищену орендну плату, тому ОСОБА_6 почав створювати перешкоди в користуванні ангаром.

В ході розслідування органами міліції, йому стало відомо, що рішенням №107 від 14 жовтня 2009 року Молодійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області ОСОБА_6 став власником будівель і споруд по АДРЕСА_1, серед яких під літ. Б вказано спірний ангар, який він орендував з травня 2008 року.

Із врахуванням наведеного, просив суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме визнати договір оренди неукладеним, а також стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на його користь безпідставно отримані кошти у вигляді орендної плати в розмірі 40000 грн., а також вартість матеріалів та будівельних робіт, проведених ним в ангарі під літ.Б по АДРЕСА_1 в розмірі 319000 грн.,

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 18 червня 2014 року ОСОБА_1 в задоволені позову відмовлено.

ОСОБА_1 подав на рішення суду апеляційну скаргу.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

На його думку, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звертаючись до суду з позовною вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме визнання договору оренди нежитлової споруди неукладеним, не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів.

Такий висновок суду є правильним і грунтується на нормах матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 дійсно використовував ангар, який був переданий ОСОБА_6 разом з іншим майном тракторної бригади ТОВ "Молодійське" як майновий пай, згідно протоколу засідання ліквідаційної комісії від 10 грудня 2004 року, свідоцтва про право власності на майновий пай від 31травня 2004 року та накладних про передачу майнового паю від 24 грудня 2004 року.

Однак письмового, нотаріально посвідченого і зареєстрованого в державних органах договору оренди будівлі ангару між ОСОБА_1 та покійним ОСОБА_6 не укладалось.

Право власності на майно тракторної бригади за ОСОБА_6 зареєстроване 01 жовтня 2010 року. Зазначені обставини встановлені рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 05 вересня 2013 року та ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 04 грудня 2013 року.

У пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано застосував вказані норми права та роз'яснення Верховного Суду України і відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання договору оренди нежитлової споруди неукладеним.

Обґрунтовано відмовив суд в позовних вимогах ОСОБА_1 про стягнення з правонаступників ОСОБА_6 безпідставно отриманих ним коштів за оренду приміщення в розмірі 40 000 гривень та вартості будівельних робіт і матеріалів, використаних позивачем на ремонт ангара, в розмірі 319000 гривень, як безпідставно набутого майна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За ст.1213 ЦК набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачем не надано доказів сплати ОСОБА_6, в рахунок орендної плати 40 000 грн. та здійснення ремонтно-будівельних робіт в ангарі по АДРЕСА_1 на загальну суму в розмірі 319000 гривень.

Разом з тим, при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди, стягнення безпідставно отриманих коштів, рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 05 вересня 2013 року та ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 04 грудня 2013 року встановлено недоведеність належними та допустимими доказами факт сплати ОСОБА_6, в рахунок орендної плати 40 000 грн., а також не надано доказів здійснення ремонту ангару та згоду його власника на це.

На підставі наведеного, суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог належними і допустимими доказами.

Доводи апелянта є надуманими і спростовуються вищенаведеним.

Рішення суду відповідає встановленим обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів , -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 18 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: