Рішення № 41056410, 22.10.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2014 м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Кулянди М.І.. Перепелюк Л.М.

секретар Кусяк М.Д.

за участю: ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 який діє в інтересах ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 28 листопада 2012 року,

встановила:

В червні 2012 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом.

Просила стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на її користь 36 918 гривень 14 копійок в рахунок відшкодування матеріальних збитків спричинених пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Посилалася на те, що 12 липня 2011 року біля 19 години 30 хвилин ОСОБА_6 керуючи автомобілем OPEL OMEGA, державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_2 на вулиці Головній в місті Чернівці, порушуючи правила дорожнього руху не дотримався безпечної дистанції, допустив зіткнення з задньою частиною автомобіля SUBARU FORESTER, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5, за кремом якого знаходився ОСОБА_7

Постановою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 3 серпня 2011 року встановлено вину ОСОБА_6 у скоєнні вищевказаного ДТП та притягнуто його до адміністративної відповідальності відповідно до статті 124 КУпАП України.

В результаті ДТП автомобіль SUBARU FORESTER отримав значні технічні ушкодження, а власнику завдано матеріальної шкоди в сумі 36 918 гривень 14 копійок.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 28 листопада 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 36 918 гривень 14 копійок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та у задоволенні позову відмовити.

Посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що власник транспортного засобу ОСОБА_2 передав його іншій особі в технічне управління без належного правового оформлення, а тому саме він є суб'єктом відповідальності.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, згідно частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

В статті 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.

Частиною першою статті 1188 ЦК України визначений порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

В пункті 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 1 березня 2013 року роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно пункту 6 вищевказаної Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Відповідно до пункту 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р року N 1306 (в редакції, яка діяла станом на липень 2011 року) власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також особі, яка навчається водінню транспортним засобом відповідно до вимог цих Правил.

Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 214 ЦПК України суд ухвалюючи рішення повинен вирішити такі питання:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи 12 липня 2011 року біля 19 години 30 хвилин ОСОБА_6 клеруючи автомобілем OPEL OMEGA, державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_2 на вулиці Головній в місті Чернівці, порушуючи правила дорожнього руху не дотримався безпечної дистанції, допустив зіткнення з задньою частиною автомобіля SUBARU FORESTER, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5, за кремом якого знаходився ОСОБА_7

Постановою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 3 серпня 2011 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні вищевказаного ДТП та притягнуто його до адміністративної відповідальності відповідно до статті 124 КУпАП України (а.с.8).

ОСОБА_5 є власником автомобіля SUBARU FORESTER, державний номер НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.10).

Згідно звіту про оцінку автомобіля SUBARU FORESTER, державний номер НОМЕР_2, №2011-433 матеріальний збиток, завданий вищевказаного автомобілю в результаті ДТП, у урахуванням ПДВ складає 36 918 гривень 14 копійок (а.с.11-18).

23 вересня 2010 року ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 розпоряджатися автомобілем марки OPEL OMEGA, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується довіреністю серії ВРА №890668 від 23 вересня 2010 року (а.с.49)

3 серпня 2011 року ОСОБА_8 уповноважив ОСОБА_6 розпоряджатися автомобілем марки OPEL OMEGA, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується довіреністю серії ВРЛ №702593 від 3 серпня 2011 року (а.с.50).

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що власник транспортного засобу ОСОБА_2 є суб'єктом відповідальності за завдання матеріальної шкоди позивачу.

З матеріалів справи вбачається, що 23 вересня 2010 року ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 розпоряджатися автомобілем марки OPEL OMEGA, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується довіреністю серії ВРА №890668 від 23 вересня 2010 року (а.с.49).

З показань ОСОБА_2, який був допитаний судом апеляційної інстанції в якості свідка, вбачається , що 23 вересня 2010 року відповідач фактично продав автомобіль марки OPEL OMEGA, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 і з тих пір цим автомобілем не володів та не користувався ним. Свідок також дав показання про те, що з ОСОБА_11 не знайомий і ніколи його не бачив.

Між володільцем автомобіля марки OPEL OMEGA, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_10 та ОСОБА_6 за кілька днів до скоєння ДТП був укладений в усній формі цивільно-правовий договір підряду щодо ремонту вищевказаного транспортного засобу.

Таким чином, ОСОБА_6 на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 12 липня 2011 року володів автомобілем марки OPEL OMEGA, державний номер НОМЕР_1, на відповідній правовій підставі (договір підряду) , а тому є суб'єктом відповідальності за завдану шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи зазначені вище обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди слід задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 36 918 (тридцять шість тисяч дев'ятсот вісімнадцять) гривень 14 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди слід відмовити.

Відповідно до правил статті 88 ЦПК необхідно провести розподіл судових витрат.

Підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року, N 3674-VI (далі - Закону) встановлено розмір судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно підпункту 8 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду встановлено розмір судового збору - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

З квитанції №23760.302.2 від 14 червня 2012 року ОСОБА_5 за подання до суду позовної заяви сплатила судовий збір в сумі в 375 гривень 68 копійок, хоча мала сплатити 369 гривень 18 копійок (а.с.6).

ОСОБА_2 за подання до суду апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі 187 гривень 84 копійки, хоча мав сплатити 184 гривні 59 копійок (а.с.103).

Таким чином з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 слід стягнути 369 гривень 18 копійок в рахунок відшкодування витрат на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви.

З ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 184 гривні 59 копійок в рахунок відшкодування витрат на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Не підлягає відшкодуванню вартість робіт з оцінки пошкодженого автомобіля, оскільки відшкодування таких витрат не передбачені правилами статті 79 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 28 листопада 2012 року скасувати.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 36 918 (тридцять шість тисяч дев'ятсот вісімнадцять) гривень 14 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 369 (триста шістдесят дев'ять) гривень 18 копійок в рахунок відшкодування витрат на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 184 (сто вісімдесят чотири) гривні 59 копійок в рахунок відшкодування витрат на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його вступу в законну силу.

Головуючий

Судді: