Ухвала суду № 41061026, 21.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/5580/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області, Шосткинської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Сумській області № 66, третя особа - начальник Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області генерал-майор внутрішньої служби Макаренко Василь Іванович про скасування наказу, поновлення на службі, стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області, Шосткинської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Сумській області № 66, третя особа - начальник Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області генерал-майор внутрішньої служби Макаренко В.І., в якому просив визнати недійсним та скасувати наказ №141 від 15 червня 2012 року начальника Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області генерал-майора внутрішньої служби Макаренка В.І. про притягнення його до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення з органів Державної кримінально-виконавчої служби України, поновити його на службі в органах кримінально-виконавчої служби України на посаді начальника оперативного відділу Шосткинської виправної колонії №66 з 15 червня 2012 року, стягнути з Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 15 червня 2012 року і по день набрання постановою суду законної сили, стягнути з Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області на його користь моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2013 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи постановою Сумського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року, адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Внесено зміни до наказу управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області №76о/с від 15 червня 2012 року «По особовому складу» шляхом зміни дати звільнення ОСОБА_4, начальника оперативного відділу Шосткинської виправної колонії №66, з 15 червня 2012 року на 19 червня 2012 року та стягнуто з відповідача на користь позивача 516,04 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано вийшов за межі позовних та змінив дату звільнення, в той час як такі вимоги позивачем не заявлялися, а зміна дати звільнення, в такому випадку, не може вважатися належним захистом порушеного права позивача.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційних скарг та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають вказаним вимогам закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 2000 року перебував на службі в органах кримінально-виконавчої системи, остання займана посада - начальник оперативного відділу Шосткинської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Сумській області № 66.

Розпорядженням Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області від 07 травня 2012 року №42 було призначено проведення службової перевірки по фактам виявлених недоліків в організації оперативно-службової діяльності Шосткинської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Сумській області № 66, за результатами якої складено висновок від 15 травня 2012 року.

18 травня 2012 року Управлінням Державної пенітенціарної служби України в Сумській області винесено наказ №119, в пункті 2 якого зазначено, що за незадовільну організацію оперативно-розшукової діяльності, недостатню оперативну обізнаність про внутрішні процеси, що відбуваються в середовищі засуджених виправної колонії, невжиття необхідних заходів щодо виявлення та перекриття каналів надходження до зони, що охороняється, заборонених предметів, а також за здійснення неправомірних дій по відношенню до співробітника установи, начальник оперативного відділу Шосткинської виправної колонії №66 майор внутрішньої служби ОСОБА_4 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності, але враховуючи, що він подав рапорт на звільнення за власним бажанням з органів кримінально-виконавчої служби, обмежитись цим.

Проте, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 було відкликано свій рапорт про звільнення з органів Державної пенітенціарної служби України за власним бажанням, наказом Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області №141 від 15 червня 2012 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітника Шосткинської виправної колонії №66» відмінено п.2 наказу Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області №119 від 18 травня 2012 року та звільнено позивача з органів Державної кримінально-виконавчої служби України з викладених в наказі №119 від 18 травня 2012 року підстав згідно підпункту «д» пункту 64 (через службову невідповідність) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року N 114.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходила з того, що висновок атестаційної комісії та витяг з протоколу №9 засідання атестаційної комісії Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області датовані 19 червня 2012 року, а наказ про звільнення позивача винесено 15 червня 2012 року, в той час як рішення атестаційної комісії Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області від 13 червня 2012 року №9, яке зазначено підставою для винесення наказу від 15 червня 2012 року № 76 о/с, в матеріалах справи відсутнє.

Разом з тим, незважаючи на те, що висновки і мотиви Вищого адміністративного суду України, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції при розгляді справи, судами було досліджено протокол засідання кадрової комісії управління УДПС України в Сумській області від 13 червня 2012 року № 9, без з'ясування питання наявності рішення атестаційної комісії Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області від 13 червня 2012 року №9, яке було підставою для винесення наказу від 15 червня 2012 року № 76 о/с.

А відтак, змінивши дату звільнення ОСОБА_4 в наказі управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області №76о/с від 15 червня 2012 року «По особовому складу» з 15 червня 2012 року на 19 червня 2012 року без з'ясування зазначених обставин справи, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, фактично визнав законним звільнення позивача з підстав, з якими відповідач таке звільнення не пов'язував, перебравши на себе повноваження компетентного органу, який мав би звільнити позивача з відповідних підстав та відповідної дати.

За таких обставин, ухвалені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, зокрема, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: З оригіналом згідно помічник судді Н.В. Мосто Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк В.В. Тракало