Ухвала суду № 41061025, 20.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/38877/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Бившевої Л.І. Кошіля В.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходівна постановуЗапорізького окружного адміністративного суду від 15.10.2012та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013у справі № 2а-0870/7052/11за позовомПублічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод»доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходівпроскасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький автомобілебудівний завод» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000700802 від 05.04.2011.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.10.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в листопаді 2010 року, за результатами якої складено акт №39/08-02/25480917 від 18.03.2011;

- актом перевірки встановлено порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 абз. «а» пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.5.11, пп.5.12.2 п.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, в результаті чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за грудень 2010 року на суму 2 165 573 грн.; та порушення пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за грудень 2010 року на суму 1 392 895 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000700802 від 05.04.2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 392 895 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 348 223,75 грн.

Позиція відповідача полягає у тому, що встановлене актом №39/08-02/25480917 від 18.03.2011 завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010 року на 2 165 573 грн. виникло у зв'язку з завищенням суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 3 553 754 грн., яке встановлене актом попередньої перевірки №24/08-02/25480917 від 21.02.2011.

Розглядаючи спір по суті та задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій не погодилися з висновком відповідача щодо встановленого порушення платником податку приписів податкового законодавства, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі акту перевірки №24/08-02/25480917 від 21.02.2011 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000590802 від 11.03.2011, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 3 553 754 грн. за період листопад 2010 року.

За результатами судового оскарження, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.09.2011 у справі №2а-0870/6214/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012, вказане податкове повідомлення-рішення №0000590802 від 11.03.2011 скасовано.

Крім того, судами встановлено, що позивач в декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року у рядку 23 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» зазначив - 6 438 313 грн.; у рядку 23.1 «значення рядка 22.2 податкової декларації попереднього звітного періоду» зазначено -7 552 257 грн.; сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (ряд.25), визначена позивачем у розмірі 6 438 313 грн.

У податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року у рядку 24 «Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду» зазначено 2 165 573 грн. Аналогічні показники відображені у ряд.25 та 25.2 цієї декларації.

За змістом пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Разом з тим, відповідно до пп.7.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно абз. «б» пп.7.7.7. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Відповідно до пп.5.2.4. п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Отже, у випадках, коли платник податків звертається до суду з позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу, яким йому визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, таке податкове зобов'язання є неузгодженим до прийняття судом відповідного рішення по суті спору, яке набрало законної сили.

Таким чином, сума неузгодженого податкового зобов'язання не враховується платником податку до моменту її узгодження при розрахунку податкових зобов'язань, податкового кредиту, визначення від'ємного значення та бюджетного відшкодування податку на додану вартість наступного податкового звітного періоду.

З огляду на те, що положення Закону України «Про податок на додану вартість» не встановлюють обов'язок платника податку враховувати суму неузгодженого податкового зобов'язання у податковій звітності, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем не допущено порушень приписів ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» під час формування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.10.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді Л.І. Бившева

В.В. Кошіль