Ухвала суду № 410600, 06.12.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/скарга №К-6762/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2006 р. Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Конюшка К.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: не зявився.

відповідача:Дмитрієва С.В.

розглянувши касаційну скаргу Приватної виробничо-торгівельної фірми «Корнус-Плюс»

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2005 р.

у справі№ 4/611-04

за позовом Приватної виробничо-торгівельної фірми (ПВТФ) «Корнус-Плюс»

доДержавної податкової інспекції в м.Суми

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №000082350010/26-209/23049888/55872 від 05.11.2004 р. прийнятого ДПІ у м.Суми, яким йому визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 95944,50 грн. в т.ч. 63963,00 грн. основний платіж та 31981,50 грн. - штрафні санкції.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.02.2005 р. позов задоволено, визнано недійсним оспорюване податкове повідомлення-рішення. Рішення мотивоване тим, що визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку і його свідоцтва як платника ПДВ не є підставою для визнання вчинених ним з іншими субєктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором, можуть нести відповідальністю виключно за наявності вини.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2005 р. рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що на момент виписування податкових накладних ПП «Укрюніон» та ПВКП «Югсервіс» не були платниками ПДВ, у звязку з чим, відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закону України «Про ПДВ») не мали права на нарахування податку та на складання податкових накладних.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що спірні суми віднесені ним до податкового кредиту у відповідності з приписами п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» на підставі отриманих ним податкових накладних, які повністю відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ». Оскільки господарським судом першої інстанції при винесенні рішення були допущені неточності щодо скасування податкового повідомлення-рішення в частині донарахованого ПДВ, віднесеного до податкового кредиту при придбанні бензину, то воно також підлягає скасуванню.

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу та його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Позивач представника у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Справу розглянуто відповідно до вимог ч.4 ст.221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідачем проведена позапланова документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.10.2002 р. по 30.06.2004 р. про що складено акт №47/35/23049888 від 02.11.2004 р.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000823500/0/26209/23049888/55872 від 05.11.2004 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 95944,50 грн.

Відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон України «Про ПДВ») право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Як встановлено у справі ПВКП «Югосервіс», яким виписано податкові накладні №285 від 03.12.2003 р. ПДВ 4283,40 грн., №491 від 09.12.203 р. ПДВ 6750 грн., №609 від 16.12.2003 р. ПДВ 2866,6 грн., №155 від 05.04.2003 р. ПДВ 16699,96 грн., знято з податкового обліку ДПІ м.Херсона на підставі повідомлення про скасування державної реєстрації №691 від 31.08.2000 р., свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано актом за №30/15-2 від 07.09.2000 р. згідно рішення Арбітражного суду Херсонської області №11/117-0 від 15.06.2000 р. у звязку із визнанням недійсними установчих документів та скасуванням державної реєстрації.

Свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Укрюніон», яким виписані податкові накладні №235 від 22.09.2003 р. ПДВ 2000 грн., №346 від 15.10.2003 р. ПДВ 30000 грн., анульовано актом №22 від 30.05.2003 р. згідно рішення Бориспільського міського суду Київської області від 19.07.2000 р. у звязку з визнанням недійсними установчих документів.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що на момент виписування вищезазначених податкових накладних ПП «Укрюніон» та ПВКП «Югосервіс» не були платниками податку на додану вартість, і відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ» не мали права на нарахування податку та складання податкових накладних. А тому включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі цих податкових накладних суперечить приписам пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ».

Висновки суду першої інстанції, що визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку і його свідоцтва платника ПДВ не є підставою для визнання вчинених ним з іншими субєктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором, можуть нести відповідальність виключно за наявності вини, не відповідають фактичним обставинам справи.

Позивач, укладаючи господарські договори, несе ризики повязані з здійсненням підприємницької діяльності.

Щодо зайвого включення до податкового кредиту у грудні 2003 р. 1364 грн. ПДВ за податковою накладною №01.12 від 01.12.2003 р. на придбання бензину для легкових автомобілів, то враховуючи, що даний факт не спростований позивачем, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним податкового повідомлення рішення в цій частині.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватної виробничо-торгівельної фірми «Корнус-Плюс» залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2005р.- без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді К.В.Конюшко

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.І.Степашко

Повний текст ухвали складено 11.12.2006 р.