Постанова № 410599, 02.11.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-6760/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02листопада 2006 р.                                                                                                    м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Карася О.В., Шипуліної Т.М., Маринчак Н.Є., Нечитайла О.М.

при секретарі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні Павлушку Р.С.

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької областіна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 16.05.05у справі№ 28/299 а господарського суду Донецької областіза позовомВідкритого акціонерного товариства «Сілур»доДержавної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької областіпровизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.09.2004 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2005 р., позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Харцизьку від 16.07.2004 р. № 0001462342/0 про визначення ВАТ «Сілур» податкового зобов’язання за платежем з податку на прибуток у сумі 2 427 590,00 грн., в тому числі: 1 237 136,00 грн. – основний платіж та 1 190 454,00 грн. – штрафні санкції, накладені на підставі підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судові рішення вмотивовані тим, що ВАТ «Сілур» правомірно не включило до складу валових доходів за результатами господарсько-фінансової діяльності в другому та четвертому кварталах 2003 року 5513653,00 грн. визнаної рішенням суду та не сплаченої позивачем протягом 30 календарних днів заборгованості за простими векселями, виданими позивачем в розрахунок за придбану продукцію ТОВ «Укрєврофрахт» та ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» та пред’явленими до сплати ТОВ «Український енергетичний бізнес», якому векселі були передані продавцями по індосаменту, оскільки вимога підпункту «б» підпункту 12.1.5 пункту 12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо збільшення суми валового доходу на суму непогашеної заборгованості / її частини /, визнаної в порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, не поширюється на заборгованість за векселем, пред’явленим до сплати іншою особою, ніж продавцем продукції.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Харцизьку просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій підпункту 12.1.5 пункту 12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення, вважаючи її необґрунтованою.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до підпункту 12.1.5.пункту 12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку – покупець зобов’язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості / її частини /, визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а/ або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості / її частини /, передбаченого договором або визнаною претензією; б/ або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання / стягнення / такої заборгованості / її частини / або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зазначений обов’язок платника податку – покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів / робіт, послуг / в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів / робіт, послуг / незалежно від їх оплати, як це передбачено підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 ст.11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об’єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об’єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов’язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов’язковість, суть якого згідно ст.3 Закону України «Про систему оподаткування» полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів /обов’язкових платежів/, визначених на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний період.

Судом встановлено, що позивач придбав у ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» та у ТОВ «Укрєврофрахт» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 5 513 653,21 грн., яку в податковому обліку відніс до валових витрат в податкових періодах по датах оприбуткування придбаних товарно-матеріальних цінностей. В розрахунок за придбані товарно-матеріальні цінності позивач видав продавцям прості векселі власної емісії загальною номінальною вартістю, що відповідає вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.03.2003 р. у справі № 1/12, яке вступило в законну силу з 11.06.2003 р., з позивача на користь ТОВ «Український енергетичний бізнес», векселедержателя вищезазначених векселів, стягнуто заборгованість у сумі 5 513 653,21 грн. за пред’явленими до сплати векселями. Вказана заборгованість позивачем станом на день складання ДПІ у м. Харцизьку акту перевірки № 1263/23-00191046 від 14.07.2004 р. не сплачена.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з передачею векселів продавцям грошові зобов’язання позивача перед ними щодо сплати вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей в силу ст.4 Закону України «Про вексельний обіг в Україні» було припинене, заборгованість позивача за векселями не має ознак сумнівної або безнадійної, у зв’язку з чим на цю заборгованість не поширюється правило податкового обліку, встановлене підпунктом 12.1.5 пункту 12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому судом, однак, не було взято до уваги, що стягнута з позивача заборгованість фактично є його витратами з придбання товарно-матеріальних цінностей, на суму яких та без реальної сплати яких він зменшив свої валові витрати, а підпункт 12.1.5 пункту 12.1 ст.12 зазначеного Закону встановлює обов’язок покупця збільшити валовий дохід на суму визнаної судом та не сплаченої покупцем в установлений цим підпунктом строк заборгованості, яка виникла внаслідок придбання ним товарів / робіт, послуг /, незалежно від того ким пред’явлена вимога щодо сплати вартості придбаних товарів / робіт, послуг /: продавцем чи іншою особою, до якої перейшло право відповідної вимоги, зокрема, на підставі індосованого векселя, виданого покупцем на підтвердження безумовного зобов’язання сплатити грошову суму, що дорівнює вартості придбаних товарів / робіт, послуг /.

Повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували підпункт 12.1.5 пункту 12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до помилкового висновку щодо прав і обов’язків сторін у спорі.

З врахуванням викладеного, постановлені у справі судові рішення відповідно до ст.229 КАС України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з вищенаведених підстав.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької областізадовольнити.

Скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2005 та рішення Донецької області від 29.09.2004 р.

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                                                               Усенко Є.А.

Судді                                                                                                            Карась О.В.

                                                                                                                      Шипуліна Т.М.

                                                                                                                      Маринчак Н.Є.

                                                                                                                      Нечитайло О.М.

З оригіналом згідно

Суддя                                     Усенко Є.А.