Ухвала суду № 410595, 08.11.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010,  м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“08” листопада 2006 р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                 Конюшка К.В.

суддів:                                             Ланченко Л.В.

                                                           Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі:  Ткачук Н.В.

за участю представників:

позивача: Погорілий В.В.

відповідача: Костюк В.А.

розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2005р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2005р.  

у справі  № 29/1

за позовом               Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-побутовий комплекс «Зоряний»

до                               Державної податкової інспекції у  Оболонському районі                  м. Києва

про                             визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2004 року Виробничо-побутовий кооператив «Зоряний», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-побутовий комплекс «Зоряний»,  звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) визнання недійсним податкового повідомлення-рішення  від 19.04.2004р. № 8/2310/0 в частині визначення податкового зобов’язання із земельного податку на загальну суму 83272,52 грн., утому числі 55291,75 грн. основного платежу та 27980,77 грн. штрафних санкцій та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.10.2004р. № 0000082310/1 в частині визначення податкового зобов’язання із земельного податку на загальну суму 82166,64 грн., у тому числі 55291,75 грн. – основного платежу та 26874,89 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що спірні податкові повідомлення-рішення, згідно з якими позивачу визначено суму податкового зобов’язання із сплати земельного податку та штрафні санкції, прийняті з порушенням норм матеріального права, зокрема, Закону України «Про плату за землю». На думку позивача, оскільки будівлі та споруди на земельній ділянці по вул. М. Юнкерова, 50 в              м. Києві зайняті житловим фондом, податок необхідно справляти у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частини першої та другої ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.02.2005р., залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2005р., позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 08.10.2004р. № 0000082310/1 в частині визначення податкового зобов’язання із земельного податку на загальну суму 81883,06 грн., у тому числі 55291,75 грн. – основного платежу та 26505,79 грн. - штрафних санкцій.  В частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19.04.2004р. № 8/2310/0 щодо визначення суми податкового зобов’язання із земельного податку на загальну суму 82166,64 грн., у тому числі 55291,75 грн. – основного платежу та 26874,89 грн. штрафних санкцій провадження у справі припинено. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням і ухвалою судів першої та другої інстанцій, Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати дане рішення та ухвалу в частині задоволення позовних вимог позивача з мотивів неправильного застосування норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представники відповідача (скаржника) підтримали доводи касаційної скарги. 

В запереченнях на касаційну скаргу від 02.08.2006р. б/н  Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-побутовий комплекс «Зоряний» вказало на необґрунтованість доводів касаційної скарги і просило її відхилити, залишивши без змін оскаржуване рішення та  ухвалу.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи даних заперечень.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги і заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з договором купівлі-продажу будівель від 04.10.1993р. Виробничо-побутовий комплекс  «Зоряний» придбав майно відділення санаторію ім. 1-го Травня у Акціонерного товариства «Укрпрофздравниця», яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 2,7 га по вул. М. Юнкерова, 50. Реєстраційним посвідченням Київського міського бюро технічної інвентаризації посвідчено, що домоволодіння № 50 по вул. Юнкерова в місті Києві зареєстровано за Виробничо-побутовим кооперативом «Зоряний».

Відповідно до ч. 5 ст. 120 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-ІІІ при переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть  мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Згідно з п. 2.5. Рішення Київміськради від 27.04.2000 року № 104/825 «Про затвердження грошової оцінки» при переході права власності будівлею або спорудою плата за землю справляється з дня виникнення цього права.

У відповідності до ст. 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється згідно Закону.

У період з 04.03.2004р. по 05.03.2004р. Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва була проведена позапланова перевірка позивача, за результатами якої було складено Акт від 15.04.2004р. № 492-23-103-19420986, згідно з яким  Виробничо-побутовому комплексу «Зоряний» підлягає нарахуванню податкове зобов’язання з  податку на землю  в розмірі 57001,80 грн.

На підставі вказаного Акту податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 19.04.2004р. № 8/2310/0 про визначення суми податкового зобов’язання в розмірі 57001,80 грн. та 28670,90 грн. штрафних санкцій, а також  податкове повідомлення-рішення від 08.10.2004р. № 0000082310/1 про визначення суми податкового зобов’язання в розмірі 57001,80 грн. та 27530,81 грн. штрафних санкцій.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 19.04.2004р. в частині визначення податкового зобов’язання в розмірі 55291,75 грн. основного платежу та 27980,77 грн. штрафних санкцій, податкове повідомлення-рішення від 08.10.2004р.                № 0000082310/1 в частині визначення податкового зобов’язання із земельного податку на загальну суму 82166,64 грн., у тому числі 55291,75 грн. – основного платежу та 26874,89 грн. штрафних санкцій.  

Як вірно встановлено апеляційним господарським судом, провадження у справі в частині визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 19.04.2004р.                      № 8/2310/0 про визначення суми податкового зобов’язання із земельного податку на загальну суму 82166,64 грн., у тому числі 55291,75 грн. основного платежу та 26874,89 грн. штрафних санкцій підлягає закриттю на підставі ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки податкове повідомлення-рішення від 19.04.2004р.                        № 8/2310/0 вважається відкликаним на підставі п. 6.4. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з доводами відповідача (скаржника), викладеними в касаційній скарзі, відносно того, що земельна ділянка по вул. М.Юнкерова, 50 не повністю зайнята житловим фондом. Судова колегія вважає, що земельний податок розраховано позивачем вірно, з урахуванням наступного.

Згідно з ч. 5 ст.7 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992р. № 2535-XІІ податок на земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян,  а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частини першої та другої цієї статті.

Відповідно до рішення виконкому Подільської районної ради народних депутатів № 139 від 13.03.1989р. «Про реєстрацію жилих будинків», яке в судовому порядку не оскаржувалось, а отже є чинним, будинки за адресою: вул. М. Юнкерова, 50-1, 50-л, 50 к.15 належать санаторію ім. 1-го Травня і є жилими відомчими будинками. Крім того, згідно з витягом з рішення виконкому Київміськради № 504/1 від 19.05.1975р. «Про надання дозволу на прописку в м. Києві  робітників для роботи в організаціях і підприємствах міста» санаторію ім. 1-го Травня дозволена прописка 15 працівникам. Про використання будівлі  під житловий фонд  свідчить і п. 3 договору купівлі-продажу відділення санаторію ім. 1-го Травня, яким зобов’язано відселити 13 сімей постійно проживаючих в житловому фонді на території відділення. Цей факт підверджується  також матеріалами перевірок прокуратури Подільського району м. Києва та прокуратури Оболонського району м. Києва.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що місцевим господарським судом було вірно вказано на приписи ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, який підлягав застосуванню на час прийняття оскаржуваного рішення, відповідно до якої факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.  Тобто, у даному випадку місцевий господарський суд правомірно встановив, що наявність рішення та постанови у справі № 21/706-32/402 за позовом Виробничо-побутового комплексу «Зоряний» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.04.2003р. № 766-15-4-19420986-5192 встановлює факти, які не підлягають доведенню при вирішення справи № 29/1. Зокрема, що будівлі, які знаходяться за адресою М. Юнкерова, 50, належать до житлового фонду, і позивач зобов’язаний сплачувати земельний податок у розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».    

Таким чином  суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що будівлі, які знаходяться за адресою вул. М. Юнкерова, 50, належать до житлового фонду і позивач зобов’язаний сплатити  за 2003р. земельний податок в розмірі, встановленому ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992р. № 2535-XІІ, тобто 3 % суми земельного податку, обчисленого відповідно до ч. 1 та ч. 2 цієї статті.

Згідно з ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної  інстанції  залишає  касаційну скаргу  без задоволення, а  судові рішення - без змін, якщо визнає,  що суди першої  та  апеляційної  інстанцій  не  допустили  порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.   

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі                       м. Києва залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2005р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2005р. у даній справі – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Ланченко Л.В.                

(підпис)

Нечитайло О.М.                

(підпис)

Пилипчук Н.Г.                

(підпис)

Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного суду України                                                                                   К.В. Конюшко