Ухвала суду № 410586, 06.06.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                 КОПІЯ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 червня 2006 року                                                                                                м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого    Співака В.І.

суддів                Білуги С.В.

               Гаманка О.І.

               Гуріна М.І.

               Заїки М.М.

при секретарі   Проценко О.О.

            за участю представника відповідача Бугай О.В.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черніговіна постанову господарського суду Чернігівської області від 25.10.2005р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2005р. по справі за позовом Чернігівської державної сільськогосподарської машинно – технологічної станції до  Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

Постановою господарського суду Чернігівської області від 25.10.2005р. було частково задоволено позов Чернігівської державної сільськогосподарської машинно – технологічної станції до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі – ДПІ у м. Чернігові) про визнання неправомірними дій та визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 17.11.2004р. № 0001982650/0 про визначення позивачу штрафних санкції у розмірі 28 733, 00грн. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 17.11.2004р. № 0001982650/0. В решті позову провадження закрито. Стягнуто з ДПІ у м. Чернігові на користь Чернігівської державної сільськогосподарської машинно – технологічної станції 39, 33грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з державного бюджету на користь Чернігівської державної сільськогосподарської машинно – технологічної станції 28, 33грн. державного мита.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2005р. апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернігові було залишено без задоволення, а постанову господарського суду Чернігівської області від 25.10.2005р. залишено без змін.

ДПІ у м. Чернігові подала касаційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Чернігівської області від 25.10.2005р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2005р.скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Чернігівської державної сільськогосподарської машинно – технологічної станції.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що за результатами позапланової документальної перевірки Чернігівської державної сільськогосподарської машинно – технологічної станціїза період з 01.01.2003р. по 31.08.2003р. ДПІ у м. Чернігові було складено акт № 76/26-210/30294332 від 16.11.2004р. та прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення. В акті перевірки зазначено, що позивачем не були перерахуванні податкові зобов’язання за перевіряємий період в сумі 28733грн. на спецрахунок, чим порушено пункт 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункт 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товариствами товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію ( крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. № 271.

Відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» до 1 січня 2004 року зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

             Згідно пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товариствами товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію ( крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. № 271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Залишок податкових зобов’язань перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

            Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.

            Оскільки позивачем було доведено факт використання коштів за цільовим призначенням, а саме на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення (запчастини, мінеральні добрива, паливо та інше), то вимоги пункту  11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» порушені не були.

           Суди дійшли вірного висновку, що Порядок затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. № 271 лише встановлює порядок акумуляцій коштів на рахунках та придбання за ці кошти матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, а Законом України «Про податок на додану вартість» передбачена відповідальність у вигляді стягнення акумульованих коштів лише за нецільове їх використання і не встановлена відповідальність за порушення порядку їх акумуляції. 

           Таким чином судами першої та апеляційної інстанції правова оцінка обставин по справі дана вірно, а томукасаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.    

Керуючись ст.ст. 212, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення, а постанову господарського суду Чернігівської області від 25.10.2005р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2005р. по справі за позовом Чернігівської державної сільськогосподарської машинно – технологічної станції до  Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення– без змін.

         Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                                   В.І.Співак

Судді                                                                                                                            С.В. Білуга

                                  О.І. Гаманко

                                  М.І. Гурін

                                  М.М. Заїка

Згідно з оригіналом      Суддя                                                                           С.В. Білуга