Ухвала суду № 410476, 09.11.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

09.11.2006№К-6699/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

Костенка М.І.,  Конюшко К.В.,  Усенко Є.А.,  Шипуліної Т.М.

при секретарі: Міненко О.М.

за участі представника позивача РуденкоА.В., та

представника відповідачаШепіловаО.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-Сервіс»на рішення Господарського суду м.Києва від10.03.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від07.06.2005 по справі№33/2-11/3

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-Сервіс»

до               Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

про             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від27.10.2003 №00001412302 на загальну суму 122877грн.

Рішенням Господарського суду м.Києва від10.03.2005, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від07.06.2005, в позові відмовлено.

Позивач (ТОВ) звернувся із касаційною скаргою на зазначені рішення та постанову, і просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування Скаржник зазначає про порушення судом норм матеріального права, в т.ч. не застосував положення п.1.31 ст.1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємства», а п.5.2 цього Закону застосував неправильно.

Відповідач (ДПІ) надав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив про необґрунтованість касаційної скарги і просив судові рішення залишити без змін. ДПІ наголошує на тому, що Позивач здійснив збиткову операцію, реалізувавши протягом першого півріччя 2003року нафтопродукти за нижчою ціною від ціни придбання, що призвело до отримання Позивачем негативного та збиткового результату. Отже, оскільки віднесення будь —яких витрат суб'єкта підприємницької діяльності до валових витрат чинним законодавством України безпосередньо пов'язується з отримання прибутку (доходу), тому збиткова діяльність ТОВ не дає права останньому відносити навалові витрати такі операції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення суду апеляційної інстанції, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Як встановлено судами попередніх інстанцій - ДПІ було проведено перевірку Позивача щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2000 по 01.07.2003, за результатами якої складений Акт від23.10.2003 №155-23/02-7-30966182, де зазначено про порушення пп.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання по податку на прибуток, і тому було прийнято податкове повідомлення-рішення від27.10.2003 №00001412302, яким Позивачу донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 81918грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 40959грн.

Підставою нарахування податку стали наступні обставини:

ТОВ«Універсал-Сервіс» займалось оптовою торгівлею товарами народного споживання (продукти та товари для побуту) та продукцією виробничо-технічного призначення (паливно-мастильні матеріали та товари для автомобілів) згідно Статут. Така торговельна діяльність є господарською діяльністю, регулярною, постійною і суттєвою.

Згідно з п.3 Акту перевірки від23.10.2003 №155-23/02-7-30966182 податкове зобов'язання на суму 81918грн. складається із донарахованого ПДВ у сумі54180грн. за січень, лютий та квітень 2003року та зменшення суми від’ємного значення по ПДВ, заявленого до відшкодування, у сумі27738грн. за лютий, березень та квітень 2003року.

При цьому відмовляючи в позові, господарський суд виходив з того, що дані про строк між придбанням ПММ товарів та їх реалізацію (від Іо 13днів) свідчать про те, що Позивач здійснював систематичну збиткову діяльність, і причиною збитків по цих операція був не господарський ризик.

Суд апеляційної інстанції із цим висновки Господарського суду м.Києва погодився, як таким, що відповідає обставинам справи. І визнав вірним висновок місцевого суду про те, що зазначені в Акті перевірки господарські операції не підлягають включенню до складу валових витрат, а тому Позивач безпідставно занизив об'єкт оподаткування по податку на прибуток. При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що з аналізу особової картки платника суми від’ємного значення були використані Позивачем шляхом зарахування у рахунок наступних платежів і вказані обставини не спростовані Позивачем. І посилаючись на п.17 Указу Президента України від07.08.1998 №857 «Про деякі зміни в оподаткуванні» такі суми суд визнав сумами податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету.

Однак суд касаційної інстанції із таким висновком судів не погоджується, оскільки відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Виносячи рішення, суд першої інстанції детально не дослідив донарахування ПДВ за січень, лютий та квітень 2003року. А суд апеляційної інстанції залишив поза увагою інформацію Позивача, що ДПІ не було взято до уваги те, що станом на 01.01.2003 за даними картки особового рахунку платника щодо відшкодування з бюджету в рахунок майбутніх платежів підлягала сума 11445грн. з нарахуванням вказаної суми донарахування ПДВ повинні становити за січень2003року – 2672грн., за лютий2003року – 8138грн., та за квітень2003року – 32848грн. (т.1 арк.62). Тобто суд повинен був визначитись щодо суми податкового зобов'язання.

Тому справу необхідно повернути до суду першої інстанції для усунення зазначених недоліків, оскільки суди детально не дослідили фактичні обставини справи і винесли необґрунтоване рішення, зокрема залишено поза увагою дослідження питання нарахування ПДВ відповідно до Акту перевірки.

Відповідно оскільки в силу ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі - суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, тому суд касаційної інстанції вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій не обґрунтованими та помилковими, що підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд. Господарському суду м.Києва при новому розгляді по суті, врахувати наведене.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-Сервіс» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м.Києва від10.03.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від07.06.2005 по справі№33/2-11/3 скасувати. Справу №33/2-11/3 направити на новий розгляд.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                             О.В.Карась

Судді:                                                       М.І.Костенко

                                                                 К.В.Конюшко

                                              Є.А.Усенко

                                              Т.М.Шипуліна