Рішення № 41046727, 21.10.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/625/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1887/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю. Д.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів Горблянського Я.Д., Соколовського В.М.,

секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Прод» про стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду від 28 липня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТзОВ «Еко-Прод» про стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 08 лютого 2012 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 взяли в нього позику в сумі 90 000 грн. та 11 970 доларів США, про що склали розписку, згідно якої дані кошти відповідачі зобов'язались повернути до 23 червня 2012 року, а вразі неповернення коштів у визначений строк, відповідачі, як учасники товариства з обмеженою відповідальність «Еко-Прод», зобов'язались реалізувати нерухоме майно, що належить товариству на праві власності, будинок АДРЕСА_1 і за рахунок виручених від продажу коштів повернути йому заборгованість. Як заставу за отримані кошти, учасники ТзОВ «Еко-Прод» передали його оригінали свідоцтва про право власності та витягу про реєстрацію права власності на зазначений вище будинок.

Посилаючись на те, що відповідачі свої зобов'язання по договору позики не виконали, просив, з урахуванням того, що відповідачі частково погасили заборгованість в сумі 60 000,00 грн. та 1000 доларів США, стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТзОВ «Еко-Прод» 189 224,00 грн., з яких 161 640,00 грн. сума основного боргу, 17 780,00 грн. - інфляційних втрат та 9 804,00 грн. - 3 % річних.

Рішенням Галицького районного суду від 28 липня 2014 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТзОВ «Еко-Прод» на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 161 640,00 грн., 17 780,00 грн. - інфляційних втрат та 9 804,00 грн. - 3 % річних, що разом складає 189 224,00 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТзОВ «Еко-Прод» на користь ОСОБА_2 1892,24 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_3 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи і на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що ухвалене рішення ґрунтується виключно на твердженнях позивача та його представника. Суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання її представника про виклик та допит в якості свідка особу, яка за дорученням ОСОБА_4 проводила розрахунки з позивачем.

Не погоджується з висновком суду про стягнення з відповідачів інфляційних втрат та 3% річних за користування позикою, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики, сума якого перевищує не менш, як у десять разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян, повинен вчинятися в письмовій формі. Складання на ім'я позивача боргового документа - розписки не є підтвердженням письмової форми договору позики і не замінює її.

Також не погоджується з рішенням суду в частині солідарної відповідальності ТзОВ «Еко-Прод» перед ОСОБА_2 Згідно чинного законодавства, розписка підписується тільки позичальником, а якщо одна із сторін є юридичною особою, то від її імені розписується особа, що має таке право, підпис завіряється круглою печаткою підприємства. Розписка від 08 лютого 2012 року складена та підписана фізичними особами: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 із зазначенням паспортних даних. Оригінали установчих документів фірми позивач забрав у примусовому порядку.

Просить рішення суду скасувати та увалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали з вищенаведених мотивів.

ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся.

ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 апеляційну скаргу заперечили, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2ст. 1047 ЦК України).

Частиною 1 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідно до письмової розписки від 08.02.2012 року, співвласники ТзОВ «Еко-Прод»: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позичили у ОСОБА_2 кошти у сумі 90 000 грн. та 11 970 доларів США, які зобов'язувалися повернути до 23 червня 2012 року.

Також з тексту розписки вбачається, що в заставу взятих у позивача кредитів, відповідачі передали йому документи на право власності на нерухоме майно (свідоцтво про право власності та витяг про реєстрацію права власності), яке належить ТзОВ «Еко-Прод». При цьому, в разі неповернення коштів у строки, вказані в розписці, відповідачі, як учасники товариства з обмеженою відповідальність «Еко-Прод», зобов'язались реалізувати нерухоме майно, що належить товариству на праві власності, будинок АДРЕСА_1 і за рахунок виручених від продажу коштів повернути вказані кредити.

Встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №838151, засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Прод» є ОСОБА_4, розмір внеску якого до статутного фонду складає 31 540,00 грн. та ОСОБА_3, розмір внеску до статутного фонду - 1660,00 грн.

Керівником ТзОВ «Еко-Прод» та підписантом є ОСОБА_3

З врахуванням того, що відповідачі частково погасили борг в сумі 60 000,00 грн. та 1000 доларів США., суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що з відповідачів в солідарному порядку підлягає стягненню сума боргу в розмірі 30 000 грн. та 10970 доларів США, що по курсу еквівалентно 131640 грн., а всього 161 640 грн.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду в частині стягнення заборгованості в солідарному порядку і з ТзОВ «Еко-Прод».

Так, письмовий текст розписки свідчить про те, що вона була складена співвласниками товариства, зокрема, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є двома засновниками, при цьому ОСОБА_3 є керівником та підписантом ТзОВ «Еко-Прод».

Крім того, учасники товариства, поручились перед позивачем за виконання ними грошового зобов'язання майном товариства.

Як вбачається з Статуту ТзОВ «Еко-Прод» предметом і метою діяльності товариства є, зокрема, заготівля та переробка лісоматеріалів - дошки, паркет, заготовки для вікон та дверей, лісопильне та стругальне виробництво, оброблення деревини.

Як пояснив в засіданні апеляційного суду позивач, кошти, які були ним передані відповідачам йшли на підприємницьку діяльність, оскільки між ними була домовленість щодо ведення спільного бізнесу по оброблянню деревини із залученням його коштів, при цьому ним надавалися і раніше кошти ОСОБА_4 і всі домовленості він проводив саме з ним.

А тому не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що ТзОВ «Еко-Прод» є неналежним відповідачем, оскільки кошти були отримані фізичними особами, так як, встановлено, що кошти були витрачені саме в інтересах товариства, а тому у товариства виник солідарний обов'язок по поверненню боргу.

Частина 2 ст. 1047 ЦК допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Тому не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що розписка не є підтвердженням письмової форми договору позики і не замінює її.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, тобто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Оскільки між сторонами існують зобов'язання, які виникли з договору позики і відповідачами прострочено виконання грошового зобов'язання, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що до стягнення підлягають 3% річних від простроченої суми в розмірі 9 804 грн. та інфляційні втрати за прострочення грошового зобов'язання по поверненню 30 000 грн. в розмірі 3 300 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції стягуючи суму інфляційних втрат в розмірі 14 480 за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 10 970 доларів США невірно застосував норми ст. 625 ЦК України та не врахував, що індекс інфляції, який розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

А тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат слід змінити та зменшити суму інфляційних втрат з 17 780 грн. до 3 300 грн.

Крім того, в порушення вимог ст.88 ЦПК України, суд першої інстанції неправильно визначився з порядком стягнення судових витрат, стягнувши кошти з відповідачів солідарно, а не пропорційно, як визначено процесуальним Законом.

А тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат підлягає до скасування з ухваленням нового рішення, яким з врахуванням задоволених позовних вимог слід стягнути ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТзОВ «Еко-Прод» порівну з кожного на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в сумі по 582 грн. 48 коп.

В решті рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду від 28 липня 2014 року в частині стягнення інфляційних втрат змінити, зменшивши суму інфляційних втрат з 17 780 грн. до 3 300 грн.

Рішення в частині стягнення судових витрат скасувати та ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Прод» порівну з кожного на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в сумі по 582 грн. 48 коп.

В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді Я.Д. Горблянський

В.М. Соколовський