Ухвала суду № 41046716, 23.10.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4212/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2137/2014

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Горблянського Я.Д.

секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ВДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції, про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним, визнання права власності на автомобіль та звільнення майна з-під арешту, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 05 вересня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 05 вересня 2014 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ВДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції, про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним, визнання права власності на автомобіль та звільнення майна з-під арешту.

На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з»ясування та встановлення обставин, які мають значення для справи.

Апелянт зазначив, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції посилався на те, що ОСОБА_3 видала на позивача довіреність на право повного розпорядження, користування та володіння транспортним засобом, натомість не відобразив факт наявності розписки, яку ОСОБА_3 власноручно написала та підписала.

Виходячи із аналізу норм чинного законодавства розписка є належним доказом по справі, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування.

Між апелянтом та ОСОБА_3 було укладено правочин у простій письмовій формі, відповідно до умов якого остання взяла на себе зобов»язання зняти авто з обліку та перереєструвати його на ім»я ОСОБА_2, однак дане зобов»язання не виконала.

Посилаючись на вказані обставини, апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилася, направила суду заяву в якій просила розгляд справи перенести.

Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно виходив із того, що його вимоги про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним та звільнення майна з-під арешту - є необґрунтованими.

Судом встановлено, що при відчуженні автомобіля 01 травня 2010 року між сторонами договір купівлі-продажу в письмовій формі оформлений не був. Натомість, ОСОБА_3 цього дня була оформлена нотаріально посвідчена довіреність на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у якій зазначено, що вона видана на основі усного договору (а.с.7). Цією довіреністю відповідач уповноважив позивача розпоряджатися згаданим автомобілем, а саме, надав право зняття з обліку для реалізації вказаного транспортного засобу, отримання виручених від продажу або обміну коштів, експлуатувати вказаний автомобіль, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з розпорядженням автомобілем. Довіреність видана з правом передоручення повноважень третім особам.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Згідно п.3 ч.1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 237, 244, 245 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, ґрунтується на договорі та визначає правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

При оформленні довіреності перехід права власності не відбувається, оскільки повірений отримує лише тимчасове право на здійснення від імені й на користь іншої сторони (власника майна) тих дій, які передбачені довіреністю.

Всупереч Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07 вересня 1998 року, спірний автомобіль не був знятий з обліку в ДАІ та залишився зареєстрований за ОСОБА_3, заяв від якої про зняття з обліку автомобіля не надавалося і огляд транспортного засобу органами державної автомобільної інспекції не проводився.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів приходить до переконання, що видача довіреності чи передоручення повноважень на транспортний засіб без укладення договору купівлі-продажу не є договором, який допускає перехід права власності на майно.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не дав належної правової оцінки поданому ним письмовому доказу - розписці ОСОБА_3 про продаж йому спірного автомобіля не заслуговують на увагу, оскільки в день написання розписки 01 травня 2010 року ОСОБА_3 через нотаріально-посвідчену довіреність уповноважила позивача ОСОБА_2 укладати правочини щодо експлуатації належного їй транспортного засобу, в тому числі і щодо його відчуження.

Таким чином, ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 на вчинення правочинів від її імені та не мала наміру відчужувати йому автомобіль.

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його обґрунтованості не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 05 вересня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Пнівчук О.В.

Судді: Беркій О.Ю.

Горблянський Я.Д.