Ухвала суду № 4104554, 26.06.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

             КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

         Справа: № 22-а-18153/08                                       Головуючий у 1-й інстанції: Усатенко І.В.

                                                                                                                          Суддя - доповідач: Межевич М.В.      

 У   Х  В   А   Л   А

 Іменем  України

          26 червня 2009 року                                                                                           м. Київ     

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Межевича М.В., суддів Горяйнова А.М.та Попович О.В., при секретарі Кравченко Т.М., за участю представника позивача Біцюка В.С., розглянувши апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва на постанову Господарського суд м. Києва від 18 лютого 2008 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Експериментально-механічний завод» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва про визнання недійсними рішень,-

В С Т А Н О В ИЛ А:

Постановою Господарського суд м. Києва від 18 лютого2008року позов задоволено, а саме: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївсьомурайоні м. Києва від 25.05.2005 року №000021311/1 та №0000202311/1; визнано недійсним рішення ДПІ у Голосіївсьомурайоні м. Києвапро результати розгляду скарги №3657/10/25-006 в частині залишення без змін податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївсьомурайоні м. Києва від 25.05.2005 року №0000212311/1, №0000202311/1.

            ДПІ у Голосіївському районі м.Києва в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

            Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

            Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем 16.03.2005 були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000202311/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 43227,80 грн.; №0000212311/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4764,00 грн.

За результатами адміністравного оскарження відповідачем прийняте рішення про результати розгляду скарги №3657/10/25-006 від 23.05.2005, яким оскаржувані повідомлення-рішення залишені без змін та прийняті податкові повідомлення-рішення №0000202311/1 та №0000212311/1 від 25.05.2005 року, які є і предметом оскарження у справі.

Підставою для прийняття повідомленнь-рішеннь став  акту "про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного, законодавства ВАТ "Експериментально-механічний завод" за період з 01.01.2003 по 01.01.2005" №16/23-11-05503266 від 15.03.2005, яким встановлено порушення п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибуткуі підприємствВАТ "Експериментально-механічний завод" невірновизначений дохід від надання послуг по оренді пов'язаній особі ЗАТ "Холдингова компанія "РассветЕнерго", що призвело до заниження скоригованого валового доходу на суму 15876,00 грн.В порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств». при формуванні валового доходу не враховано приріст балансової вартості, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах,, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції за 2004 рік в сумі 53277,00 грн. В порушення пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством завищено валові витрати за 2004 на суму 6200,00 грн. на виконання монтажних робіт по пожежній сигналізації. В порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством до складу валових витрат віднесено роялті в сумі 360000,00 грн. за право користування товарним знаком без належним чином оформлених документів, в т.ч. по періодам: 2003 - 180000,00 грн., 2004 - 180000,00 грн. В порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством до складу податкового зобов'язання не віднесено суми ПДВ, які мали бути нараховані по наданим послугам оренди.

Перевіряючи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, колегія суддів дійшла до наступного.

Згідно договору оренди №25 від 01.09.2003 р. Орендодавець (ВАТ „Експериментально-механічний завод") передає, а Орендар (ЗАТ "Холдингова компанія "Рассвет Енерго") приймає у строкове платне використання об'єкти, які знаходять на балансі Орендодавця за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6. Відповідно до п. 3.1.1. значиться, що орендна плата за нежитлове приміщення (офіс) площею 150 кв. м. становить 0,56 грн. за 1 кв.м. в місяць, в т.ч. ПДВ 0,09 грн.

Згідно акту прийому-передачі об'єктів оренди від 01 вересня 2003 року, Орендар прийняв об'єкти від Орендодавця - нежитлове приміщення (офіс) площею 150 кв. м.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Приписами п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що дохід отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи) послуги), що діяли на дату такого продажу.

Пунктом 1.20 вказаного Закону для  визначення  звичайної  ціни  товару  (робіт,  послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Враховуючи, що позивач надає послуги пов'язаній особі, то звичайна ціна оренди повинна бути не меншою за середню ціну послуг оренди іншим підприємствам.

Відповідача листом № 76 від 24.02.повідомлено, що здача приміщення в оренду здійснюється за договірною ціною за: 2003 рік - 8,00 гривень з ПДВ; 2004 рік - 9,00 гривень з ПДВ.У листі відсутній період за який встановлена така ціна площі, за яку встановлена договірна ціна.

       Статтями 6 та 7 Закону України "Про ціни та ціноутворення" визначено, що вільні ціни та тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів, дана норма кореспондується з положеннями (ст.19, 189 та 190 ГК України)

        Тобто, при визначенні заниження скоригованого валового доходу на суму 15876 грн., в т.ч. 2003 р на суму 4716,0 грн., 2004 р. на суму 11160,0 грн., відповідачемне підтверджено належними та допустимими доказами щодо визначення рівня звичайної ціни стосовно надання послуг з оренди ЗАТ «Холдингова компанія «Рассвет Енерго» (пов'язаній особі) по договору № 25 від 01.09.2003 р., тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначені в акту перевірки контролюючого органу порушеня позивачемп. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств"є безпідставними.

          З приводу заниження позивачем скоригованого валового доходу в розмірі  69 153,0 грн., в т.ч. за: 2003 рік в сумі 4716,0 грн. та 2004 рік в сумі 64437,0 грн., колегія суддів зазначає наступне.

        Як встановлено контролюючим органом, що позивачем при формуванні   валового   доходу не враховано  приріст балансової вартості товарів, сировини матеріалів,   комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершенному виробництві та залишках готової продукції за 2004 р. в сумі 53277 грн., а також встановлено, що підприємством не вірно підраховано приріст (убуток) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення яких включаються до складу валових витрат, тобто порушено п.5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З таким висновком відповідача не можливого погодитись.

З системного аналізу п.9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, при веденні обліку приросту (убутку) вбачається, що при визначенні вартості матеріальних ресурсів у незавершеному виробництві і залишках готової продукції необхідно визначати вартість не всього незавершеного виробництва і залишків готової продукції, а лише вартість матеріальних ресурсів, які використані у виробництві продукції (робіт, послуг).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В акті перевірки відсутні посилання на первинні документи бухгалтерського обліку позивача, що не відповідає вимогам Наказу Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 № 429 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності -юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за № 1023/731 1.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень не доведено правомірність заниження позивачем скоригованого доходу в розмірі 69153,00 грн. та не врахування позивачем при формуванні валового доходу приросту балансової вартості товарів, сировини матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції за 2004 рік в сумі 53277 грн.

Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в діяльності позивача порушень пп.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств, входячи з наступного.

Як встановлено в акті перевірки та свідчать матеріали справи, ВАТ „Експериментально-механічний завод" отримав від ВАТ «Рассвєт» невиключну ліцензію на використання товарного знаку на підставі ліцензійного договору від 03.10.2001р. Згідно ліцензійного договору ВАТ «Рассвєт» володіє в Україні свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 10636.

03.10.2001 на підставі свідоцтва на знак для товарів та послуг від 30.10.1998 №10636, яким володіє в Україні ВАТ "Рассвєт", між останнім та позивачем був укладений Ліцензійний договір про передачу права на використання товарного знака.

15.05.2003 ВАТ "Рассвєт" у Державному департаменті інтелектуальної власності було отримане доповнення до свідоцтва на знак для товарів і послуг №10636 від 30.10.1998 про передачу ВАТ "Рассвєт" права власності на знак для товарів та послуг (копія в справі).

20.06.2003 Державним департаментом інтелектуальної власності було прийняте рішення про внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про видачу ВАТ "Експериментально-механічний завод" ліцензії на використання знака (копія рішення в справі).

Власником свідоцтва на знак для товарів і послуг №10636 є ВАТ "Рассвєт" і даний факт позивачем не заперечується. Ліцензійний договір, укладений між сторонами є дійсним.

З системного аналізу пунктом 1.30 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вказані витрати є роялті.

При перевірці встановлено, що в порушення п.п.5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. №283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, підприємством віднесено до складу валових витрат вартість роялті за право користування товарним знаком для товарів і послуг в сумі 360000,0 грн., в т.ч. по періодам: 2003 р. - 180000,0 грн., 2004р.  - 180000,0   грн.,   без   належним   чином   оформлених   первинних документів, які необхідні для підтвердження валових витрат.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІІ, із змінами та доповненнями первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), код форми, дату і місце складання, зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному та вартісному виразах), посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, правильність її оформлення, особисті підписи та печатка.

До матеріалів справи надані копії актів здачі-прийняття робіт по Ліцензійному договору, тобто позивачем не були порушені  пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є неправомірними.

Колегія суддів також не погоджується з висновками визначеними в акті перевірки, щодо порушень позивачем п.4.1. ст..4, п.п.5.3.9. п.5.9. ст..5, п.п.7.4.1. п.7.4. ст..7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та наявність від"ємного значення об"єкта оподаткування у позивача минулих податкових періодів (що не заперечується в самому Акті перевірки, та враховано перевіряючими при прийнятті оспорюваного рішення, в будь-яком випадку відсутні підстави для донарахування позивачу суми податковою зобов'язання за порушення п.п.5.3.2. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", зазначене порушення є підставою для зменшення від"ємного значення об"єкта оподаткування за 2004 рік.

Щодо порушення позивачем пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, в результаті чого донараховано податок на додану вартість на загальну суму 3 176,00 грн., висновки контролюючого органу спростовуються слідуючим.

Враховуючи, що висновки акту перевірки щодо заниження скоригованого валового доходу на суму 15876 грн. в т.ч. 2003 - на суму 4716,0 грн., 2004 - на суму 11160,0 грн. є безпідставними, то висновки відповідача, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 3176,00 грн., є неправомірними.

Правомірність формування позивачем ПДВ за періоди викладені в акті перевірки контролюючого органу, знайшли своє відображення в висновку судово-бухгалтерської експертизи №7221/7222 від 29.11.2007 по господарській справі №29/269, який був прийнятий до уваги судом першої інстанції та з яким погоджується суд апеляційної інстанції.

               Оскільки, судом першої інстанції при вирішення справи було повно, об’єктивно та всесторонньо досліджені наявні у справі докази, а відповідач в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України не довів правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав для зміни чи скасування постанови Господарського суд м. Києва від 18 лютого 2008 року.

Доводи ДПІ у Голосіївськомурайоні м.Києва спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

            Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києвазалишити без задоволення, а постанову Господарського суд м. Києва від 18лютого2008року – без змін.

  Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

            Головуючий суддя                                                                                 М.В. Межевич

            Суддя                                                                                                      А.М. Горяйнов

            Суддя                                                                                                        О.В. Попович

Повний текст ухвали виготовлений 01 липня  2009 року.

             КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

         Справа: № 22-а-18153/08                                       Головуючий у 1-й інстанції: Усатенко І.В.

                                                                                                                          Суддя - доповідач: Межевич М.В.      

 У   Х  В   А   Л   А

 Іменем  України

(вступна та резолютивна частини)

          26 червня 2009 року                                                                                           м. Київ     

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Межевича М.В., суддів Горяйнова А.М.та Попович О.В., при секретарі Кравченко Т.М., за участю представника позивача Біцюка В.С., розглянувши апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва на постанову Господарського суд м. Києва від 18 лютого 2008 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Експериментально-механічний завод» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва про визнання недійсними рішень.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

            Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києвазалишити без задоволення, а постанову Господарського суд м. Києва від 18лютого 2008 року- без змін.

  Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

            Головуючий суддя                                                                                 М.В. Межевич

            Суддя                                                                                                      А.М. Горяйнов

            Суддя                                                                                                        О.В. Попович