Ухвала суду № 4104497, 04.06.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого Бєлової Л.В.,суддів: Бараненко І.І. Бистрик Г.М.

при секретарі Бондар С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Господарського суду мiста Києва від 07 лютого 2008 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітос", Приватного підприємства "Танос Плюс" про визнання недійсними господарських зобов'язань та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ДПІ у Печерському районі м. Києва у березні 2007 року звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітос", Приватного підприємства "Танос Плюс", в якому просила:

- визнати недійсними господарські зобовязання за договором між ТОВ «Юнітос» та ПП «Танос Плюс» відповідно до статті 207, 208 ГК України;

- стягнути з ТОВ «Юнітос» в доход держави модулі збору аналогових сигналів В-2017 які знаходяться за адресою Київська область смт. Гатне, вул. Зелена, 8 в порядку статті 208 ГК України;

- стягнути з ПП «Танос Плюс» в доход держави кошти, отримані за спірним договором, в сумі 140760000,00 грн. в порядку статті 207 ГК України.

Постановою Господарського суду мiста Києва від 07 лютого 2008 року закрито провадження по справі в частині заявлених позовних вимог про визнання недійсними господарських зобовязань за договором № ют-1105 від 28.11.2005 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнітос» та Приватним підприємством «Танос Плюс», в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргупозивача необхідно залишити без задоволення, апостанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної постанови дійшов висновку про закриття провадження по справі в частині позовних вимог про визнання недійсними господарських зобовязань за договором № ют-1105 від 28.11.2005 року,та відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення коштів.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Так, як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28.11.2005р. між ТОВ «Юнітос» та ПП «Танос плюс» укладено договір купівлі-продажу № ЮТ-1105, у відповідності до умов якого останнє зобов'язувалось поставити продукцію «модуль збору аналогових сигналів В-2017». Ціна за одиницю продукції і загальна вартість за партію продукції, що поставляється зазначаються в додатках, які є невід'ємними частинами договору (п. 3.2 Договору).

Поставка товару на загальну суму 140 760 000 грн. (в тому числі ПДВ 23 460 000 грн.) підтверджується актами прийому-передачі № 1 від 28.11.2005р., № 2 від 29.11.2005р.. № 3 від 30.11.2005р. (а.с. 21 том 1).

На виконання договору ПП «Танос плюс» було виписано видаткові накладні № 1 від 28.11.2005р. на загальну суму 46 202 400 грн. (в тому числі ПДВ 7 700 400 грн.), № 2 від 29.11.2005р. на загальну суму 46 230 000 грн. (в тому числі ПДВ 7 705 000 грн.), № 3 від 30.11.2005р. на загальну суму 48 327 600 грн. (в тому числі ПДВ 8 054 600 грн.) (а.с. 24, 25 зворотна сторона, 27 том 1).

Розрахунки між сторонами за угодою підтверджені платіжними дорученнями № 4, 5, 6, 7, 8, 9 від 30.11.2005р.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем не надано належних доказів, якими підтверджено фіктивність укладеного правочину, не доведено, що документи виписані на виконання договору були підроблені, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про складення завідомо неправдивих документів звітності, притягнення до відповідальності чи порушення кримінальної справи проти посадових осіб (директора, бухгалтера підприємства) у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Так, оформлення оспорюваної угоди первинними документами, які свідчать про фактичне виконання зобов'язань за угодою підтверджується довідкою № 501/23-11/33235065 від 07.07.2006р. складеною за результатами невиїзної документальної/виїзної позапланової перевірки ПП «Танос плюс» з питань правових відносин з ТОВ «Юнітос» за період з 01.11.2005р. по 30.11.2005р. Довідкою підтверджено факт віднесення ПП «Танос плюс» до складу податкових зобов'язань у листопаді 2005р. сум податку на додану вартість за виданими на виконання спірного договору податковими накладними № 1 від 28.11.2005р., № 2 від 29.11.2005р., № 3 від 30.11.2005р. Фактична передача товару за укладеною угодою підтверджується його наявністю на орендованих згідно договору від 01.03.2007р. складських приміщеннях. Вказаний факт також підтверджений актом обстеження приміщення за адресою смт. Гатне, вул. Зелена 8, що складений 13 березня 2007р. ст. о/у ГВ ПМ ДШ у Печерському районі міста Києва старшим лейтенантом податкової міліції Чернегою А.В..

Окрім того, позивачем до матеріалів справи додано акти приймання-передачі товару, довідку-підтвердження директора підприємства про місцезнаходження придбаного за угодою товару, та відповідні податкові декларації з податку на прибуток, які підтверджують відображення в обліку знаходження придбаного товару на підприємстві. Додатково, відповідачем 1 представлено акт контрольної перевірки інвентаризації, проведеної згідно наказу № 24 від 01.10.2007р., яким підтверджено наявність згідно з інвентаризаційним описом модулів збору аналогових сигналів В-2017 придбаних 28.11.2005р., 29.11.2005р., 30.11.2005р.

Разом з тим, судом першої інстанції зазначено, що обставини на які посилається позивач та якими обґрунтовано недійсність зобов'язань за оспорюваною угодою, свідчать про укладення угоди з метою що завідомо суперечить інтересам держави. Як зазначає позивач у позовній заяві укладання договору між ТОВ «Юнітос» та ПП «Танос Плюс» об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства у цілому.

Водночас правочин, вчинений з метою яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є таким, що порушує публічний порядок, а отже нікчемним. Як зазначено у частині 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним у судовому порядку розгляду не підлягають.

За таких обставин, враховуючи вимоги п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу закриття провадження по даній справі в частині визнання недійсними господарських зобов'язань за договором від 28.11.2005р.

З приводу позовних вимог щодо стягнення коштів, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, вказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні ст. ст. 238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

При цьому суд першої інстанції вірно відзначив, що моментом вчинення порушення, визначеного ст. 207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Як підтверджено матеріалами справи, спірний договір укладено відповідачами у листопаді 2005р.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки позивач звернувся до суду 30.03.2007р., тобто більш ніж півтора роки після вчинення відповідачами, як стверджує позивач, правопорушення, то за таких обставин суд першої інстанції вірно дійшов висновку про пропущення строків для застосування до відповідачів адміністративної санкції у вигляді конфіскації.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення коштів та закриття провадження в іншій частині позовних вимог, у звязку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, щопостанова суду першої інстанції ухваленаз дотриманням нормпроцесуальногота матеріальногоправа, доводи апеляційноїскаргинеспростовують висновки суду першої інстанції, у звязку з чимпідстав для скасуванняпостанови суду першої інстанціїне вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Господарського суду мiста Києва від 07 лютого 2008 року залишити без задоволення.

ПостановуГосподарського суду мiста Києва від 07 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала складена в повному обсязі 11.06.2009 року.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді